Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Непогана ідея...

Алі Татар-заде
Найкращім запобіжником сепаратизму (я кажу про всілякий сепаратизм - і щірий, і фальшивий, який має на меті руйнування держави та приєднання до сусіда) є відхід від регіонів як одиниць обміру взагалі.
В нашому випадку це кантонизація.
Кантон - мінімальна самоврядована частина держави. Вони складають поміж собою теріторіальні одиниці більшої площини, але треба, щоб ті нові сутності не мали більшої політичної ваги. Тобто, відійти від моделі простої єрархії, де більше значить вище, толще значить круче, крупніше значить "ми вас всєї кормім", багатше значить "а тепер всі слухай сюда".
Кантон - це функціональна назва, не тре до неї прискіпуватись, бо він може бути полком, сотнею, паланкою, куренем, ревкомом, ключом, староством, громадою і ще чим завгодно. Але по суті воно кантон. Він може входити і виходити з об'єднань регіонів, в будь-який момент, називаючи або не називаючи (формально) причину такого уходу чи переходу. Як тільки кантону не сподобалось, що він входить, приміром, в округ Бамбас, який вимагає ввести національну праграму "Услиштє Бамбас", то він просто з нього виходить. А навіть і з тими, хто залишається, розмовляти слід покантонно. Передавати повноваження від кантону нагору заборонено.
А тепер поясню, як це працює. Направді ніде нема однорідних теріторій. Ані таких областей, де всі потомственні шахтарі, ані таких, де всі потомственні гуцули. Всюди і завжди люди живуть черезполосицею, і регіон намагається випнути свою ідентичність, вип'ятитвши нагору одну свою большину - іноді навіть меншину - задавивши голос інших, всякіх і різних. Бо коли б регіон говорив голосами всіх ціх всяких та різних, вийшла б багатоголосиця, як у дитячому садку.
Так от, місцеве самоврядування і має бути таким дитячим садком. Вони не мають ходити строєм, вони не мають рівнятись на ланкових, стоять по струнці перед регіоном. Бо нема ніякого регіону (нема ніякого воспитателя в дитячому садку, тобто). Вони самі і є той регіон, захочуть - йому бути, не захочуть - його не буде. Влада у них, на місцях.
Я розумію, що центру від цього важче. Центр звик, що попити чай з Ахметовим, поїхати на рибалку з Куніциним, піти на кабанчика з Кушнарьовим - і все, проблеми вирішені. Центру нема часу займатись тисячами мікрорегіонів, бо так не стане часу на крадійство та інші надважливі справи. А сенс тоді йти у владу, щоб мати справу з кожним дітлахом? І тому подібне. Але то вже вчорашній день, воно не працюватиме більше.
---
сучасному росіянцеві, щоб вголос сказати: "Крим треба віддати", не додаючи навіть "і сплатити репарації, контрибуції та сатисфакції", треба бути не менш сміливим, ніж академіку Сахарову, коли той казав про скорий розвал Союзу прямо в роззявлені пащі потомственних тріжди героїв продразвьорсткі, з яких складалися всі пленуми і с'єзди. Це не менш круто, ніж туркові визнати геноцид вірменів, а вірменину - що Карабах є частиною Азербайджану. Нє, потім все це буде, але як кажуть росіянці дорога ложка к обєду. Так що ложечки можна порахувати буквально по одиницях.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1380811.html.
Tags: либертарианство, піар, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments