Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Алі про "офіційно акредитованих" репортерів

Алі Татар-заде
зараз на пальцях поясню, чому репортажі з окупованої теріторії від "офіційно акредитованих" репортерів не приносять користі Україні.
Ніхто в окупації не кидається на журналіста, щоб розповісти йому, як є. Ті хто кидалися - вже або мертві, або залізують рани, або сидять на підвалі, або втекли поки не пізно.
Радісно ж кидаються лише ті, кого реально пре від окупації. Відповідно, коли журналіст преться висвітлити "всі точки зору", то на практиці висвітлює лише одну - таку, яку можна вголос або пошепки повідоміти незнайомцю, не ризикуючи життям, здоров'ям та свободою.
У рідких випадках, коли журналісту все ж вдається знайти інакодумця, то обов'язково коли повернеться - здасть своє джерело. Ненавмисно, нє. Не со зла. А просто так, за рюмкой чая, комусь зі своїй тусовки. А той - розкаже своїй тусовці, і на другий-третій раз інформація покотиться назад, прямісінько в руки окупантів.
Хоча, можливо журналісту хочеться почути саме ворога, тоді у нього все вийде непогано. От тільки дозволу України на це він отримувати не має ні в якому разі.
---
Розкажу, не називаючи імен, як це було в Криму. Роки десь два тому, мабуть.
Одна людина до окупації працювала на солідну західну агенцію. Солідніше не бува. Настав кримнаш. Людина захотіла й надалі вести репортажі. "Нема проблем", - сказала солідна агенція, коли дізналась, що людина залишається в кримнаші, - "Ведіть репортажі далі. Умови ті самі".
Згодом від людини настійливо попрохали акредитації в окупантському органі влади. І навіть так: чим більш солідну агенцію представляла людина, тим настійливіше її прохали пройти ту акредитацію.
"Це зовсім не больно", - пояснювали окупанти. - "Вам що, важко? Вам все одно, а нам приємно".
Людина погодилась. І тут його агенція повідомляє йому, що вона ані його, ані когось іншого туди не акредитуватиме.
"Вам шашечки ілі єхать?!" - здивувалась та людина.
"Одне без одного не розглядаємо", - сказала йому агенція.
"Ви залишитесь без моїх матеріалів!" - у відчаї сказала людина.
"Якось переживемо", - пояснила агенція. - "Ми багато де бували по світу, і ніколи не акредитувались в терористів та у військових режимів".
"Але як же я працюватиму?" - обурилась людина.
"Якщо вмієте, працюйте. Не вмієте, ми вас не звинувачуємо ані в чому, ми вас дуже розуміємо. І взагалі ми вам одразу пропонували допомогу, як звідти змотатись, пропозиція залишається в силі".
---
офшори, подвійні акредитації, сірий бізнес, двійні-трійні агенти, колаборація, зрадництво і багато чого такого лише підтверджують старе правило.
Коли не хочеш, щоб про тебе дізнались щось дискредитуюче - не роби цього дискредитуючого. Або роби, коли ти не вважаєш це поганим, тільки не приховуй. Все одне в інформаційному суспільстві все спливе.
В принципі, ця теза набагато давніша, і лежить в основі багатьох релігій та філософій.
---
якщо вже розкриття журналістсько-пропагандистської діяльності є "розголошенням персональних данних", то що казати про бізнес, який веде стосунки з окупантами. Це вже не просто приватна інформація, ви що! Це ж буде таке розголошення, яке може завдати збитків - і матеріальних, і особливо моральних.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1403872.html.
Tags: дебилы, крим, лугандония, подонки, піар, свобода змі, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments