Вчора для мене була дата. Дата відліку шляхом в три роки.
Три роки назад, саме одинадцятого грудня я вранці прийшов на Майдан. На Майдан в спроможність якого я насправді не вірив, не вірив в можливість зміни системи. Але я приїхав. Після нічного штурму. Побачив по тв побитих людей, з залитими кров'ю обличчями. І поїхав туди, тому що мав на той час досить великий досвід екстремальної медицини. Залишив свою майстерню, яку дуже любив, залишив свою секцію по стрільбі, яку вже почав ставити на ноги. Як казав своїм "на три - чотири дні, максимум тиждень, на більше то не потягне". Я мусив там бути.
Мене через спільних знайомих звели саме з другою сотнею, я їхав туди медиком, мене там вже чекали. Зайшов вранці в намет сотні, "привіт хлопці", при вході сидів сотник, в руках два мандарини, простягнув мене "їж!". "Привіт, я з Луцька, медик, до вас". "їж!!". Хотів пожартувати "а вони не навколоті?". "Їж!!!!!".
Так от з часу тих мандаринок пройшло вчора вже три роки. За цей час був Майдан, майже з перших днів і до кінця без перерви. Було Грушевського і Інституцька. Були патрулювання правопорядку Києва, який полишили міліція напризволяще. Було заснування нами Національної Гвардії і першого її батальйону, набраного саме з нас. Був Слов'янськ, голодування в оточенні, налагодження перших волонтерів що їздили б на позиції. Були перші бої, перші вбиті, перші загиблі які стали за короткий час блище аніж родичі. Була легка ейфорія від звільнення Словянська. Були жорсткі тренування і підготовка в складі групи покійного Ендрю. Була робота в складі першої медроти і десятки поранених що пройшли через мої руки і чи не ще більше загиблих.... Багато було чого...
Багато чого було за цих три роки... Багато чого що памятатиму все життя, а й багато чого що краще не знати і витерти з пам'яті.
За ці три роки маю сивину, тому й голю голову, або ж на коротко.
Багато чого було за ці три роки, дуже багато.
Кляті дві мандаринки...
А попереду ще три роки, за моїм контрактом ще три роки. Ще не менше насичених три роки.
Скоро знову початок чергових подій про які заговорить весь світ.
Живемо далі. Життя покаже.
Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1508075.html.
Journal information