"...Як подейкують деякі легенди острова Хортиця, зустрів Надію за воротами Січі старий сивовусий характерник, послухав та й каже:
— Якась ти, доцю, геть відморожена! На ось тобі теплу козацьку шапку. Як відчуєш, що морозиш щось геть нездорове — вдягай її одразу, не чекай загострень! Бо занесе тебе так, що потім пізно буде!
Взяла Надя шапку та й забула про неї. Верзла-морозила всяке півроку, аж раптом у грудні зирк навколо — а сидить вона в Мінську, а навколо донбаські терористи! І так злякалася Надія, що аж про шапку згадала: “Попереджав же козак старий! Оце так мене занесло!” Послала сестру по шапку, вдягла її нарешті та й вийшла в люди.
А люди навколо тільки регочуть. Та ще й із фракції виключають. Бо пізно вже — раніше треба було розумних людей слухати.
А мораль у тієї казочки проста: вдягайте в грудні шапку! Бо менінгіт не дрімає, а Медведчук — тим паче..."
Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1509679.html.
Journal information