Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Есе

Алі Татар-заде
Хлопчик був замкнутим та відлюдним із іншими дітлахами. Хтось скаже, що у всьому винуваті комп'ютери і ці сучасні новомодні пристрої, хтось пожурить школу, хтось - батьків, хтось зауважить, що він був, можливо, перфекціоністом - будь-який недолік серед однолітків важив для нього більше, ніж всі чесноти. Як би там не було, а він сторонився гуляти у дворі, тому що не бачив там гідної собі компанії.
Все змінилося в один день, коли він зачув за спиною гуркіт, брязкіт, дзвенькіт, та ледь встиг відскочити, щоб у нього не врізалась худорляве дівча на скаженому велосипеді.
Дорослі після такого обов'язково б розминулись, трохи полаявши одне одного. Але дітям цього достатньо, щоб зав'язались стосунки.
Вже до вечора він знав про неї усе. Що в неї тато несправжній, а просто живе біля мами, що мати алкоголичка, що справжній тато в психушці, і що вона одного разу навчиться рухатись безшумно, як ніндзя, пробереться в лікарню, вирубить лікарів та визволить свого татуся. І він відвезе її до Америки - колись давно він казав їй, що там справжнє життя.
Вона з гордістю показувала йому катетор - дивовижну штуку, що стирчала прямо у неї з грудей, а він по-дитячому заздрів, що в самого такої нема. Вони разом шпигували за старою собакою, щоб з'ясувати, де вона ховає своїх цуценяток, та по черзі виносили їм поїсти приховану частку зі свого обіду. А з якою гордістю він показував їй свої рани, рубці, навіть вирвані зуби на ниточці, а вона відкрила йому схованку, де наркомани ховають шприці та голки. Він показував їй, де ховаються дощові хробачки, а вона розповідала, де можна вистежити бомжів. "Ти знаєш, що уряд таємно вбиває бомжів? Якщо вбити його та відрізати вухо, то тобі заплатять чималеньку сумму". Він здригався від тих слів, та не показував, що йому лячно.
А одного разу вона принесла степлера з офісу, і вони відловлювали бродячих собак та скріпляли їм вуха кольлоровими папірцями - щоб підчас відстрілу догхантери приймали ціх псів за домашніх.
Вони вчилися в різних школах, але це їх скоріше об'єднувало, ніж заважало. Він не міг собі уявити її в шкільному вбранні, як усі, особливо стоячою на лінєйці, струнко під знам'я Росії, і щоб її губи не кривились в отруйній посмішці.
Вона розказувала йому про зомбі, і обіцяла одного разу обов'язково взяти на кладовище, як тільки дізнається формулу як оживляти мерців. Він вичитував на своєму комп'ютері та переповідав, що дітей крадують на органи, і вони разом запідозріли в цьому сусіда, який завжди недобро посміхався, як тільки бачив дитину.
Одного разу вона повідомила, що взимку поїде звідси додому. Він колись чув, що вона звідкись втікала, але не надавав цьому значення, адже вона була тут, а не десьтам.
- Мій тато давно не в лікарні, - радісно розказувала вона, поки вони удвох робили шалаш. - Його давно виписали, і він тепер воює на Українє.
- На Украінє! - здивовано вигукнув він. - То твій тато ніякий не чокнутий, він герой?
- Так, він герой. Він вбиває українців у Донбасі. Мама каже, що може вже когось і вбив, але точно не знає. Раніше у нього не було квартири, а тепер йому дали цілий будинок. І він забирає нас до себе.
Він слухав її, і гілки для шалашу випадали зі змерзлих рук.
- Тоді твій тато ніякий не герой, він палач!
- Ти так кажеш, тому що не хочеш, щоб він забрав мене собі в Донбас.
- Ти, ти, ти! - він не хотів, але відчув, що його губи тремтять, а повіки надто часто кліпають. - Ти підла вбивця, ось ти хто.
- Просто ти дурень, - спокійно відповіла вона і додала замислено: - І ще, боюсь, ти в мене закохався. Але це ти даремно. Ми з тобою не рівня. Коли я буду доросла, то вийду заміж за американця, і він увезе мене до свого штату.
- Больно ти мені потрібна! - він не зчувся, як побіг геть. - Ненавиджу всю вашу сімейку.
Назавтра він сидів вдома. Він бачив, як вона пройшла під його вікнами, тягнучи кудись велосипед. Йому здалось, що вона потихцем дивиться на його будинок, але вона не ворухнула шиєю в його бік.
Він перестав гуляти на дворі. Знов. Як раніше, сидів у комп'ютері, та, час від часу, поглядав скрізь вікна надвір - кожного разу, як чув звідти веселий сміх. Одного разу він побачив, як велика вантажна автівка під'їхала до її будинку, і кілька годин туди вантажили скарб. Після того вона припинила з'являтись на вулиці. Він зрозумів, що більше її не побачить.
Йдучи в школу, він бачив собак з проштепленим вухом, і вони нагадували йому про неї. Вночі йому снилося, як вона дзвінко сміється та каже: "Тато навбивав вже багато українців. Він відтинає в них вуха, а ми з мамою беремо степлер та пришиваємо до них папірці. Колись ми здамо це уряду, нам виплатять багато грошів, і ми богатими поїдемо до Америки".
Одного разу він йшов по вулиці, звично не дивлячись навколо себе. Та ледь не зіштовхнувся з якоюсь тіткою на вузькій стежці, що вела між калюжами. Піднявши на мить очи, він впізнав в ній мати своєї колишньої подружки. Вони розминулись, він постояв ще хвилину, а потім розвернувсь та побіг її наздоганяти.
Жінка-алкоголічка дивилась на нього мутним поглядом.
- А, значить це ти, той самий друган з вулиці, - кволо сказала вона. - Ну що ж, то он ти який.
- Де вона? - спитав він, подумки картаючи себе за слабкість.
- В могилі, - просто сказала жінка. - Доня хворіла на діабет. Коли ми переїхали, то не змогли знайти ліків. Нам дали якісь інші, але від них їй ставало все гірше. Ми віддали її в лікарню. Там вона і померла.
- Ви! Ви ж убили її, - ахнув він. - Як ви могли, віддати її в лікарню. У неї був катетор, я знаю. Ви мали колоти їй ліки.
- Недогосударство, довбана Україна, от хто в цьому винен, - безквітно проказала мати. - Вони разв'язали проти Донбасу війну. Ліків не вистачило. Будь вони прокляті.
І коли він повернувся і пішов, низько схиливши голову, то бачив, як його сльози падають в калюжу, наче дощить. А голос матері-алкоголічки ще лунав йому в спину.
- Да, стой, я ж забула сказати. Вона часто пригадувала про тебе. Ми залишили велосипед тут, на югє. Перед смертю вона говорила, що ти можеш забрати його собі.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1511720.html.
Tags: дебилы, коллективное х%№ло, крим, лугандония, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments