Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

радянські стрічки про вайну

Алі Татар-заде
під окупацією ти звик, здається, до всього. Принаймні, сам так думаєш. Та одного разу ти випадково знаходиш сторінку своєї першої любові - звичайно, ще шкільної, звичайно, сто літ не бачив, і звичайно, ти чув від когось, що вона тепер вата. І все ж ти бачиш що вона тепер ставить на своїй сторінці, і тебе починає нервувати. І стає дуже тоскливо.
Ти ж бо пам'ятаєш її зовсім інакшою. В випускному платті, коли ти з нею танцював, уперше та востаннє. У неї в городі, де ти приходив і заважав їй працювати по дому, тому що ви без перепину говорили і не могли наговоритись, наче вам мало було школи. В степу, у горах, у походах, на морі та в кино. Ти пам'ятаєш її розумні очи, ти згадуєш як садивсь в бібліотеці так навмисно, щоб півгодини полюбуватись, як вона хмурить чоло, задумливо водить пальчиком по рядках, і не помічає як на неї п'ялишся. Ти бачиш як учора, як ви разом сидіте на лаві та годуєте зимових птахів. Як вона сидить за партою і обертається до тебе, посміхаючись з якогось твого жарту. Як ти намагався вчитись краще, щоб наздогнати не кого-небудь, а її. О, ти завжди вважав її розумною, а не тільки симпатичною. Вона знала всі відповіді на всі питання, вона вміла поводити себе в будь-якій ситуації, і з нею було так весело і затишно.
І ти дивишся на її сторінку, і щось всередині кричить, що її профіля зламали, захопили якісь паскуди, щоб ставити там нисенитниці. Щоб публікувати там портрети росіянського фюрера, передруки з лая ньюс, і все це перемежати банальщиной та похабщиной. Цитатами "вєлікіх", які вони скоріш за все ніколи не казали. Цитатами Омара Хайяма, самим пласкими і розхожими. Сєкрєтамі долгалєтія. І якби не фотки, де вона все така ж молода, красива та з чарівним поглядом, ти б думав що це бот. А це не бот, це та ж людина, яку ти знав чи думав що ти знаєш.
Ти сидиш і пригадуєш купу дрібничок, на які раніше не звертав уваги. Як вона любила радянські стрічки про вайну. Ти їх не міг терпіти, а вона не йшла гуляти, поки не додивиться. Як вона наглажувала свій піонерський галстук. Як на всі свята носила букети до різних пам'яток і істуканів. І як тобі вже тепер, тої проклятої весни, розказували, що вона агитувала за "рфрендум", скаржилась на сусідів, які зрештою поїхали на материк, бо почалась їх травля. Все починається з дитинства. І ти хочеш забути все, що там було, але щось не дає, не відпускає, бо було воно хороше, добре, і його наче у тебе вкрали.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1544972.html.
Tags: коллективное х%№ло, крим, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment