Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Головне - приберіть оце занудство. "Браття вдарили нам в спину"

Алі Татар-заде
до колесниці Арджуни скочило щось темношкіре, навіть не чорне, а синє. Генерал Арджуна певну мить витріщавсь на ньго, аж врешті спитав:
- Ти хто? З якого взводу?
- Ні з якого я не взводу. Я твій Крішна.
- Ти мой хто? - не поняв генерал Арджуна.
- Ой, ну треба ж таке. Ти звав господя собі у поміч. Я - твій господь.
- Ти? - генерал недовірливо огледів незнайомця. З вигляду новобранець, ще й пороху не нюхав.
- Тобі, Арджуне, та твому ворогу Карні був дан вибір. Комусь одному - військо господа, комусь другому - сам господь у поміч. Чи забув? Ти ще обрав друге.
- Я вважав це, гм, фигурой речі.
- Вже неважливо, що ти там вважав. Бажання збулося. Я - тут. Зараз я розкажу тобі, як воювати кауравів.
- Ну, розкажи, - гмикнув Арджуна. - Ви всі в тилу такі розумники. У тебе - він глянув на гномона - десять хвилин.
- Буде більше, - попередив чорнюк. - Але обіцяю, ти захопишся і не помітиш.
Для початку, - почав Кришна, всівшись позручніше. - Для початку, давай перейдемо з пракриту на санскрит. Шпрехен ю санскрит, кажу? Прийом?
- А, шпрехен, шпрехен, - отямився Арджуна. - Тільки, знаєш, не так щоб дуже. В сенсі, ти продовжуй по-санскритськи, я все розумію, але сам ...
- Що сам?
- Сам, ну, знаєш, не звик якось. Та й не хочу псувати красивого язика, - додав він, пригадавши з якихось давніх текстів фразу ввічливості.
- То пусте. Своє не зіпсуєш, - назидально сказав Кришна. - Хай пракритською каурави ботають, а тобі - не можна. І твоїм воїнам - також не слід.
- Яка різниця! - почав був Арджуна.
- Велика! - гримнув Кришна. - Ти нахуя, батяня, комбат ти наш, виходиш в етер на общепонятній? Щоб ворогу було все ясно? Ти генерал чи дебіл? Мовчиш. Так що забудь про пракрит. Вмикни її тільки на прийом, але не на передачу. Ясно? Хай ти їх розумієш, а вони тебе - не дуже. Скажу тобі за секретом, що заглядаючи щохвилини в словник не дуже й повоюєш. Була в нас якось заворуха з асурами, так вони поміж собою якими тільки діалектами не шпрехали. Поки ти по словник, а вони в тебе вже виманою запустили. Поки ти отямився, вони нову команду.
- Чим скінчилось? - похмуро, але з цікавістю спитав Арджуна.
- В сенсі, чим взагалі скінчилось, чи на тій війні? Ну, якщо коротко, то ми їх не перемогли. Але, блін, їхню мову вивчили. Шива досі здригається від деванагарі, Брахма уві сні асуріською розмовляє. Так це я до чого. Кажеш, боїшся мову зіпсувати? Псуй на здоров'я і кожному вояці накажи, аж до останього стрілоносця. Чим ви її більше, як ти кажеш, зіпсуєте, тим заплутаєте ворога. Довше буде у словнику шукати.
- Цікаво.
- Молодець, вже на санскриті заговорив. Бачиш, не складно. А тепер слухай далі. Переходимо до головного. Головне - приберіть оце занудство. "Браття вдарили нам в спину", "Які вони нам браття після цього". Оце от все. Ясно?
- Навіщо? - здивувався Арджуна. - Це піднимає бойових дух армії. Зве на помсту. На праву помсту! - він зі значенням підняв пальця вгору.
- Ні, це шкідлива мантра. Вони вам не браття. Ти знаєш, як брат вбиває брата? Якось був такий Каїн, він задумав вбити Авеля. Так він його вбивав півдоби! Не думай, що не міг вбивати. Просто не знав, як це робиться з ріднею. Одна справа свиню заколоти, чи пугливу серну на вертел насадити. Інша справа - брата рідного. Це, знаєш, не кожному дано.
- Уявив.
- Отже, затям. Ніякого брацтва. Ви взагалі не родичи. Абсолютно. Навіть поруч не стояли. Це дикуни. Їх багато, але вони - ракшаси. Погані, тобто. Ракшаси, і все. Слово таке. Ви їм не мститесь, вони вам не мстяться. Просто на землі буде або ваша, або їхня. Зрозумів? Ви просто мусите їх винищити. Зовсім. До ноги. І всі засоби добрі. От ти вважаєш себе благородним?
- Ну, так.
- Ну так от, забудь. На полюванні, на прополці, на прибиранні, ніхто не буває благородним. Просто робить справу. Сам процес не передбачує благородства, шляхетності до дічі. Це було б, знаєш, якось дивно. Містер кабан, дозвольте вас викликати на двобій. Ти ж так не робиш? От. То й з ракшасом не роби. Не зважай, якщо він взагалі щось хрюкне. Це не твоя справа. Можеш вдарити в спину - вдар. Можеш наїбати - найобуй. Запроси на переговори та всіх убій. Підстав підножку. Отруї чай. Усі підлоти, хитрощі, підступність, які маєте ви всім пандавським сімейством, все це має бути пущене заради одної мети.
- То яка одна мета?
- Тільки повне знищення ракшасів, це і є мета. Зрозумій та запам'ятай. Коли стріла бачить ціль, то летить прямо в ціль. Її не збити іншою стрілою, не зрубити шаблею, мечем.
- Взагалі-то можливо. Перерубити.
- То сліпу стрілу можливо. А ту, яка обрала собі ціль, - ні. Так от, стань тою стрілою.
- А що далі?
- А далі буде ще одна битва. І ще одна. Не сумуй, на все ваше життя вистачить нищити ракшасів. Тут головне - не зупинятись. А то ми якось з Індрою були спинились ... Але то інша історія. На сьогодні достатньо. Мої десять хвилин, до речі, вийшли. Пора до бою. На нас зараз зненацька нападуть.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1551055.html.
Tags: крим, піар, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments