Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

12 березня (27 лютого) 1917 - стався вирішальний день Февральської революці

Алі Татар-заде
#сто_років_тому 12 березня (27 лютого) 1917 - стався вирішальний день Февральської революції.
Вночі прийшла радісна звістка - англійці взяли Багдад!
Вчора Волинський Лейб-Гвардійський полк усім ставили в приклад. Як волинці без зайвих провокацій, грамотно, технічно відтискають юрбу зі стратегічних точок. Усні похвали від начальства. Нижчі чини, між тим, намагалися пояснити начальству, що все робиться на межі людських сил. Волинців ніхто не підмінює. Люди по три дні на посту. Вчора прислали заміну караулу, але поклали всіх хто добу чергував – без вечері та навіть без обіду.
На ранок до учбової команди Волинців прибув капітан Лашкевич. Прибув похвалити за вірну службу, та закликати «так держать». Аж тут солдати почали йому висказувати, що набридло стояти навпроти народу, що їх місце на фронті проти ворога, а не проти «своїх». Капітан розвернувся і пішов – кликати підмогу, покарати бунтівників. Йому в спину одразу п’ять пострілів, намертво.
Збунтовалися лише дві роти, і їх можна було подавити батальйоном, що був прямо поруч. Проте полковник Висковський повів себе дивно. Спочатку подзвонив в штаб округа, до самого Хабалова. Того не було на місці, в такую рань. Потім зачинився в кабінеті. Поки він це робив, дві роти у повній зброї вигулькнули на вулиці. Полковник вийшов з кабінету, зібрав офіцерів та порадив всім розходитись по домах, перевдягнувшись у штатське. Сам сів в автівку і поїхав.
Генерала Хабалова не змогли видзвонити не тільки в полку. Він кудись зник, як потім з’ясувалося – відгвинтив звукові кнопки на телефоні, щоб добре виспатись. Всі почали дзвонити міністру внутрішніх справ Протопопову. А той що? Всі повноваження передані армії, він до чого? Тільки й міг сказати в слухавку черговому додзвонювачу:
- Подивимось, голубчик. Бог дасть. Може, до вечора все заспокоїться.
Хоча військові чекали лише одного, «чіткого та недвозначного» наказу. Повсюди на дахах та у провулках перед майданами стояли кулемети. «Тільки дайте наказ». Не дали.
Все, що відбулося далі, немає сенсу перекладати в деталях. У Солженіцина є роман "Красноє Колєсо" - так саме лише 27 лютого (12 березня новим стилем) займає третину тому. Рота за ротою, полк за полком.
Волинці побігли агітувати Преображенський полк, закололи інтенданта, захопили кілька кулеметів, звільнили з гауптвахти всіх раніше покараних, і ті почали активнічати більше за всіх. А там весь район – суцільні казарми. Від полка до полка, від роти до роти маса солдат зрастала, всі при зброї, всі кричать «Свободу», «Хватит крові». Загальна кількість гарнізону складала 160 тисяч. Литовський полк розділився. Одні приєднались до повстанців, інші – засіли в казармі, і почали стріляти один по одному.
Спрацював ефект доміно. На солдат кидали інших солдат. Ті, що вже вийшли з казарм, боялися відступати, бо боялись розстрілу. Ті, що протистояли, не мали мотивації вступати в бій.
Хтось здогадався чіпляти червоні прапорці на захоплені автівки. Це сьогодні ви реагуєте на такі прапорці, як на політику. А тоді це був сигнал, що перевозиться вибухонебезпечний вантаж. Такі машини пропускали, обережно притискаючись до домів - а раптом рване.
В Думі, яку вночі все ж розпустили офіційно, зібрався весь бомонд, окрім крайньо правих партій. Всюди чутно постріли, але на Думу чомусь солдати не йдуть. Вони громять жандармські наряди, беруть приступом тюрми, польові суди, натовп все більшає. Усього в столиці 160 тисяч військових, і на обід вже 25 тисяч серед повсталих, до інших ще просто не докотилося.
Керенський першим додумався кликати солдатів до розпущеної Думи. Солдати, повбивавши чи порозгонявши своїх офіцерів, просто не знали, куди прямувати - і їм підказали демонстранти.
Натовп, солдати, пролетарі та емпатуюча публіка, на запрошення Керенського вриваються в Думу, знимають караули та виставляють свої власні наряди - "громадські", "революційні".
Серед тих, хто увірвався в Думу, і поет Маяковський. Він бачить знайомі обличчя, радісно каже їм: «Буржуям - кришка». Підсумовує враження у новому вірші, що його тут прямо і декларує:
– Граждане!
Сегодня рушится тысячелетнее «Прежде».
Сегодня пересматривается миров основа.
Сегодня
до последней пуговицы в одежде
жизнь переделаем снова.
Уряд запіздало оголошує про відставку Протопопова. Керенський велить арештувати міністрів та вести їх до Зимнього. Але не дає адресу, де вони всі засідають - а знає, що вони у прем'єра Голіцина на квартирі.
Солдати починають охоту за "перевдягненими офіцерами". Зупиняють на вулиці Манергейма - впізнали по виправці класового ворога. Той каже, що він чухонець, щойно з Фінляндського вокзалу, всі документи там. Його відпускають.
Офіцера Нелідова ловить натовп. Він по формі, з ним наряд. Кілька багнетів в грудь, револьвер до голови. Голос з натовпу штатських:
- Стійте, товарищи! А раптом він за нас?
Нелідов щось хоче сказати, його не слухають.
- Ви за кого, товариш?
Поки він збирається з думками, натовп повалив далі, про нього забули. А могли і вбити. Він озирається - весь його наряд розбігся.
- Долой імператрицю Сашку! - лунає серед демонстрантів.
Натовп біжить арештовувати міністра Протопопова. А той зник - перевдягся в неслужбову шинель.
Імператриця весь день надзвонює Протопопову. Там повідомляють, що щез. «Отже, кинувся сам в юрбу, керує подавленням бунту - він такий», міркує імператриця.
Матильда Кшесинська вирішує покинути столицю – а їі вже тиждень попереджали, що треба втекти. В останній момент вона пригадала, що ледь не забула свого фоксика Джибі. Той дивився на неї своїми великими очима, сповнений жаху. Але тікати вже пізно, транспорт не працює. Вона переховується у друга, артиста Юр'єва.
а це з афіши того дня.
«Нахмарыло»
Гастроли украинской труппы Дмитрия Гайдамаки. Первое представление комедии Гринченко. Во 2-м отделении — дивертисмент с участием исполнителя интимных песенок Александра Вертинского и украинских артистов
Дума хоч і розпущена, але оголошує створення Комітету, який тимчасово бере на себе владу в столиці.
Поруч в іншому крилі Ермитажу формується Рада робочих депутатів. До неї затягують солдат, надвечір це вже Рада Робочих і Солдатських Депутатів.

Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1556960.html.
Tags: история, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments