Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому – 17 (4) квітня 1917. Росія відсвяткувала Пасху

Алі Татар-заде
#сто_років_тому – 17 (4) квітня 1917. Росія відсвяткувала Пасху.
– Боротьба за владу в Києві. – Примара української автономії. – Питання на якому закінчується російський демократ. – Пророцтва Скоропадського. – Пророцтва Лєніна.
______________
Об'єднане засідання Центральної Ради та Виконавчого комітету Тимчасового Правительства в Києві. У зв'язку з чутками про намір Ради ввести автономію явочним порядком, Рада спростувала ці чутки.
Здавалося б, рядок з буденної хроніки.
Ну так, ми вже засвоїли, що на початку 1917 не тільки незалежність, але й автономія України у складі нової, революційно-демократичної Росії сприймалася багатьма як небезпечний радикалізм, або в кращому разі як хвора фантазія. і
Що Центральна Рада, яку ми звикли сприймати флагманом незалежницького руху, лише й робила, що відбивалася від звинувачень в автономізмі.
Що й всередині самої ЦР ставлення до автономії було ситуативним, опортуністським: її вводили поступово – не під впливом далекосяжних задумів, а під тиском вулиці та обставин.
17 (4) квітня відбулось засідання президій Виконавчого Комітету Союзу об’еднаних громадських організацій м. Київа, Ради Робітничих депутатів, Ради військових депутатів і Коаліційної Студентської Ради при участі представників Ц. Ради (М.Грушевський, В.Винниченко, Д. Антонович, Д. Дорошенко і Ф.Крижановський).
Надамо перше слово учаснику тої зустрічі від Центральної Ради – Дмитру Дорошенку.
– Українським делегатам було поставлено питання: чи правда, що Ц. Рада хоче переводити автономію України “явочним порядком” (себто самочинно).
На це Грушевський відповів, що українці справді хочуть автономії, але що в цьому домаганні не повинно бути нічого страшного для тих, хто стоїть на ґрунті гасел, висунутих революцією: самовизначення народів, децентралізація.
Відповідь Грушевського викликала велике незадоволення присутніх представників революційної демократії, і голова Ради Робітничих депутатів Незлобін заявив, що домагання автономії в теперішній момент — се удар в спину революції і що на всякі спроби переведення цієї автономії в життя революційна демократія відповість багнетами.
Деяке заспокоєння внесли лиш пояснення Грушевського, що Нац. Конгрес не думає оповістити себе Установчими Зборами, що він має на увазі лиш санкціонувати Ц. Раду, яка визнана досі окремими організаціями, але потребує санкції від такого авторитетного виразника волі українського народу, як Конгрес. Всі заходи щодо підготовки автономії проводяться в контакті з Тимчасовим Правительством і звернуті на закріплення демократичного ладу, а з шовіністичними течіями ведеться боротьба.
Протилежна позиція – в революційного демократа, учасника зустрічі від Виконкому Тимчасового Правительства в Києві, Леонида Карума. Йому й слово.
– Через кілька днів нам було оголошено, що Центральна Рада, в особі Грушевського, Винниченка, Петлюри та Порша, з'явиться до нас.
Вони з'явилися. Сіли за окремий стіл.
Після короткого слова голови Виконкому Страдомського, який повідомив про цілі засідання, слово взяв Грушевський, український «батько».
Спочатку він з поважним виглядом зачитав постанову Центральної Ради про те, що враховуючи незнання членами Виконкому української мови, її делегації дозволяється говорити російською.
Потім він сказав, що українську армію хочуть створити самі солдати, і що Ц. Рада тут ні при чому, але що вона буде діяти в напрямку повної і широкої автономії українського народу.
- Як це відіб'ється на революції? - запитали ми. - Адже перед нами стоїть ворог, він розіб'є і нас, і вас, якщо ми почнемо займатися розмежуванням.
- Ми не будемо заважати фронту вести війну, - сказав Грушевський.
Після цієї декларації почалися наші виступи. Велику промову сказав я. Вона була надрукована в усіх київських газетах, а витяги з неї потрапили в московське «Русское Слово». Багато непотрібного пафосу було в моєму виступі. Я закликав до відмови від формування українських частин, до припинення національної боротьби. Я захищав революцію:
- Ви всаджує ніж у спину революції!
Але, звичайно, це був голос «волаючого в пустелі».
Членам Центральної Ради, сільським вчителям і священикам, що стоять за її спиною, доля Росії була глибоко байдужа.
Вони рвалися до влади.
Вони розуміли, що треба користуватися слабкістю Росії, що після закінчення війни буде набагато важче відхопити цю владу собі і продовжували свою справу.
Отже, після відвідування Виконкому делегацією Центральної Ради, виступу там Грушевського та інших її членів, стало ясно, що справа серйозна, і стосується не тільки культурних прав народу України на школи і бібліотеки, мова йде про докорінну перебудову російської держави.
Годі було й думати, що Київський Виконком зможе це питання відрегулювати своїми засобами. І Виконавчий Комітет вирішив звернутися за допомогою до Тимчасового Уряду.
Було доручено Григоровичу-Барському скласти доповідь з українського питання з викладенням позиції Центральної Ради і точки зору Київського Виконкому.
(кынець цитати)
Нейтральний представник єврейських організацій, Алєксандр Гольденвейзер (згодом він відмітить, що колеги не раз йому дорікали за тогоденну нейтральність в українському питанні) що був присутній на цьому засіданні, спогадує:
– Агітація Центральної Ради, починаючи з цього моменту, взяла більш різкий і бойовий характер. Замість простого нарікання проти Тимчасового Правительства, почали лунати заклики до звільнення з-під його «узурпаторської» влади; замість ігнорування Виконавчого комітету, Ц. Рада вступила на шлях прямої опозиції і боротьби проти нього.
Зрештою Виконавчий комітет послав в Петроград контр-депутацію (в складі д-ра Фруміна і ще когось), якій, однак, виявилося нічого робити, так як Тимчасове Правительство і без того відхилило всі вимоги Ц.Ради. Виконавчий комітет був задоволений, «Києвская мисль» тріумфувала, але українці зуміли tirer les cons 'equences (зробити висновки).
Справді, не забуваймо ж, голова КиєвСовєту робітничих депутатів „соціаліст” К. Нєзлобін загрозив ще не скликаному українському Конґресу розгоном салдатськами штиками.
У свою чергу, це вплинуло на українських соціал-демократів та українських соціалістів, які ввечері того дня якраз скликали кожен свій з’їзд.
Ось як описує ці висновки Володимир Винниченко.
– Розуміється, якийсь собі там К. Незлобін ще не був усією руською демократією. Але цікаво те, що ніхто з руських демократів не обурився на К. Нєзлобіна, ніхто не сказав, що цей штиковий діяч не може стояти на чолі ради робітничих депутатів. Всі, правда, казали, що це сумне непорозуміння, що К. Нєзлобін зробив нетактовність, що його не так зрозуміли.
К. Нєзлобін зробив, дійсно, нетактовність: він вихопився з своєю погрозою, не розшолопавши, в чому річ, не порадившись з більш досвідченими, дозрілими ворогами українства. Його засліпив гнів і він не втримав його в собі.
Але це була корисна для українства нетактовність: ми побачили, що наш „старший брат” завжди мав для нас у кишені кулака. Що наше „право на самоозначення”, що наше право на розвиток є тільки словесний, політичний, дипльоматичний вираз виклику до боротьби. К. Нєзлобін, зопалу вихопивши того кулака з кишені, вияснив нам, що мати право на щось, мати за собою справедливість, правду, совість, цілу купу гуманітарних ідей, виводів науки, здорового розуму, всього цього ще не досить, щоб реалізувати те право навіть у передової частини пануючої нації.
Між тим, подальша контр-депутація Виконавчого Комітету з Києва до Петрограду, зі скаргою на Центральну Раду, носила дещо комічний характер. Це визнає і безпосередній учасник її, Леонид Карум.
– До складу делегації увійшли Григорович-Барський, Фалек і я. Ми поїхали в Петроград. Був уже квітень.
Наш приїзд виявився невдалим. Після приїзду ми зателефонували до приймальні Голови Совєту Міністрів. Нам відповіли, що сьогодні князь Львов прийняти нас не може, але завтра прийме. Ми вирішили пробути в Петрограді три-чотири дні.
На другий день князь Львов прийняти нас знову не зміг. Повечерявши в кафе «Асторії», я ліг спати на розкішне ліжко, широке, м'яке, як пух, і під таку ж ковдру, і спав сном праведника цілу ніч.
На третій день Голова Совєту Міністрів був дуже зайнятий або був у від'їзді, і прийняти делегацію не могли. Нас прийняв Керуючий Справами Тимчасового Уряду Набоков, який повідомив, що нашу доповідь князю Львову він передав, і що Уряд вже поінформован про дії Центральної Ради та, ймовірно, днями пошле до Києва своїх представників для вивчення питання на місці.
____________
Того ж самого дня дехто люблячий чоловік, що завжди завершував свої послання коханій ніжним підписом «Твой Павлік», в черговому листі до Аліни коротко описує майбутнє, як йому здається після аналізу подій та новин.
Тимчасове Правительство довго не протримається. Всю колишню імперію чекає анархія. Погромні рухи будуть спрямовані проти богатих, тобто в землевласників відбиратимуть землю. Армія розкладається, і невдовзі Німеччина не забариться цім скористатись. Буде широкий наступ німців, панічне бігство росіянської армії, яка стрімко розлагається.
Це майбутній гетьман, а поки що командуючий армійським корпусом, чий штаб розташований в Умані, Павло Скоропадський.
_____________
В розпал Пасхи в Росію прибув Лєнін, а з ним ціла купа більшовиків та інтернаціоналістів. Вчора прямо на пероні Лєніна урочисто зустрічав некоронований король робочого Петрограду – голова Совєта робочих депутатів, Ніколай Чхеїдзе. Сьогодні міністри Тимчасового Правительства включно з Керенським поїхали до Тавричеського Дворця, щоби вислухати сенсаційні «Апрельські Тезіси» Лєніна. Той закликав до припинення війни, тотальної совєтізації, більшовизації совєтів, а також передрік, що росіянська революція перерасте в громадянську війну, а світова імперіалістична війна – у світову громадянську війну проти імперіалістів та капиталістів.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1581723.html.
Tags: история, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments