Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 19 (6) квітня 1917

Алі Татар-заде
#сто_років_тому, 19 (6) квітня 1917
— Всеукраїнський З'їзд чи Всеукраїнський Конгрес? — Слово о погибелі землі Великоруської. — Відправка великокняжого сімейства до Криму. — Зайняття Маріїнського палацу Київвиконкомом.
______________
Із 6 по 8 старим стилем (19—21 тобто) квітня в Києві пройшов Всеукраїнський національний з'їзд, який також в інших джерелах звуть Конгресом.
Тоді, як і тепер, ці слова вважались майже синонимами, але прикметно все ж їх різне вживання. Мені здається, що "Конгрес" частіше вживали федералісти, які тим самим робили постійну цитату з усього Американського.
На цьому з'їзді-конгресі присутні близько 900 депутатів від різних українських політичних, громадських, культурно-освітніх та професійних організацій.
На з'їзді депутати обговорили різні аспекти національно-територіальної автономії України, прийняли рішення про створення крайової влади й вироблення проекту автономного статуту України, обрали 118 членів Української Центральної Ради, у тому числі М. Грушевського — головою УЦР, В. Винниченка і С. Єфремова — заступниками голови.
Мандати членів Ради отримали відомі українські громадські та політичні діячі: Д. Дорошенко, М. Міхновський, В. Прокопович, Є. Чикаленко, О. Шульгін, А. Ніковський, С. Русова, В. Леонтович, Л. Старицька-Черняхівська та ін.
Дмитро Дорошенко - сучасник та учасник всіх тіх подій - пише:
"19 квітня зібрався Український Національний Конгрес. На нього з’явилось коло 900 делегатів з усіх кінців України, від більших українських колоній у Росії, від українців-військових на фронті й Балтійського та Чорноморського флоту.
Були представлені найрізнородніші військові, політичні, економічні й культурно-просвітні організації та установи. В Конгресі взяли масову участь члени різних українських організацій Київа, так що всього учасників Конгресу було до 1 500 людей.
Конгрес відкрився в залі Купецького Зібрання, при дуже урочистій обстанові й надзвичайно піднесеному, просто ентузіястичному настрої.
На голову конгресу вибрано С.Ерастова.
До президії увійшли В.Винниченко, С.Єфремов, учасники петербурзького перевороту солдати Авдієнко і Гайдар, полковник Глинський і солдат Колос (від київського вояцтва), Ф.Штейнгель, матрос Чорномор. флоту Пелішенко, свящ. П.Погорілко; було запрошено до почесної президії письменницю Марію Ірінченкову, Ор.Ів.Левицького, єпископа Димитрія, який явився привітати з’їзд.
На почесного голову з’їзду обрано М.Грушевського.
Конгрес одкрив промовою М.Грушевський.
Вітали конгрес представники влади — в особі губерніяльного комісара М.Суковкина, голови виконавчого комітету М.Страдомського та ін. і від громадських організацій міста Київа.
Конгрес працював три дні, заслухавши такі доклади:
1) “Державне право і федеративні змагання на Україні” (Д. Дорошенко),
2) “Федералізм та домагання демократичної російської республіки” (Ол. Шульгин),
3) “Права національних меншостей та їх забезпечення (Ф.Матушевський),
4) “Автономія України в федеративній республіці” (Мих. Ткаченко),
5) “Про способи утворення автономного лапу на Україні” (Ф.Кри- жановський),
6) “Про територію автономної України” (Вал. Садовський) і
7) “Про забезпечення прав національних меншостей” (П.Понятенко).
З приводу кожного з докладів відбувалися дискусіі й потім ухвалювалися відповідні резолюції.
Як видко з самих тем докладів, конгрес обмірковував виключно питання політичні і проходив під знаком домагання автономії й федерації та виявив велику увагу до національних меншостей.
В дискусіях виступали й самостійники (Фед. Коломийченко), але їх промови не відповідали загальному настрою конгресу, який у своїх резолюціях маніфестував лояльність і довір’я до Тимчасового Правительства".
Тогоденна "Кієвская мьісль" повідомляла з місця подій:
"Відкриття Всеукраїнського національного з'їзду.
Зал Купецького зібрання переповнений. Море голів, і від краю до краю котяться хвилі мелодійної української мови.
Партер заповнюють делегати, кількість яких перевищила тисячу осіб. Але це не все - очікують ще й тих, хто не встиг прибути на сьогоднішнє засідання".
Перша реакція в Москві, від професора-історика Богословського.
Реакція доволі характерна і передбачувана.
"В газетах - вісти про український з'їзд у Києві, на якому лунають гарячі голоси за відділення Украйни (так в тексті - А.Т.) та за проголошення конгресу Українськими установчими зборами, які «октроїрують» автономію Украйни.
О Руська земля, зібрана стількома трудами великоросійського племені!
Невже ти починаєш розповзатися по своїх ще не остаточно виглажених швах!
Невже нам бути знову Московською державою XVI століття!"
___________
Тим часом Києвський Совєт робочих депутатів, на чолі з тим самим Нєзлобіним, який вчора гримів та загрожував рознести Український Конгрес багнетами, прийняв рішення про переправлення родини Вдовствуючої Імператриці, Марії Федорівни, та великих князів з її сімейства - до Криму, в родинні маєтки в Гаспрі, Лівадії та навколо них.
Свою явно контреволюційну міру нєзлобінський Совєт формулював доволі демагогічно:
«Перебування ворогів народу так близько від фронту являє собою велику небезпеку для революційної Росії».
Як спогадує великий князь Алєксандр Міхайловіч, що перебував з імператрицею в Києві,
"Нам довелося майже нести Імператрицю на вокзал. Вона боролася до останньої хвилини, бажаючи залишатися і заявляючи, що вважає за краще, щоб її заарештували і кинули до в'язниці".
Але вже невдовзі по тому великокняже сімейство оговтається в доволі контреволюційному Криму, аж настільки, що потроху перетвориться на центр контр-революції всього півострова.
Одразу по від'їзді Марії Федорівни, Київський виконком Тимчасового Уряду займе її резиденцію в Київі.
Ось як це описує член виконкому Карум, мимоволі розкриваючи мотив рішення києвської влади.
"Від'їзд Імператриці з Києва в 1917 році звільнив побудований Растреллі Маріїнський палац у Царському Саду на березі Дніпра.
Виконком, вища влада в місті, знайшов це місце відповідним для себе.
Ми переїхали туди.
Шкода було дивитися на витончений палац, на його підлоги, стелі, меблі, які ми там побачили.
Незабаром все було забруднене, загиджене".
Ким загиджене? Не пише.
__________________
Тим часом "Новий Сатирикон" відгукнувся на повалення пам'ятника Столипіну в Києві. Про це - наша сьогоднішня світлина в темі.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1582999.html.
Tags: история, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments