Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 21 (8) квітня 1917

Алі Татар-заде
#сто_років_тому, 21 (8) квітня 1917
- Обрано нову Центральну Раду. - Губернії як штати. - Легитимність Центральної Ради та Петроградського Совєта. - 1 травня: Первомай, вальпургієво братство спудеїв чи свято перших квітів?
____________________________
Останній день роботи Всеукраїнського національного конгресу - і самий цікавий для його організаторів, оскільки було переобрано Центральну Раду.
Таким чином, Українська Центральна Рада набула легитимності, бо до цього була лише, по сутності, зборами ТУПівців та українських СДків - зборами, яким громадськість виказувала або відмовляла у визнанні.
Конгрес у багато чому орієнтувався на американські норми, тобто намагався копіювати їх в дрібницях. Зокрема, губернії розглядалися як прообраз штатів.
Була прийнята запропонована М.Грушевським така норма представництва: від губерній Київської, Волинської, Подільської, Херсонської, Катеринославської, Харківської та Полтавської по 4 представника; від Чернігівщини, Таврії, Кубані й Холмщини по 3; від губерній з меншим числом українського населення по 1; од Київа, Харкова, Катеринослава й Одеси по 2; так само від українських колоній у Петербурзі й Москві по 2; від партії автономістів-федералістів 5 представників, від укр. соціялістів-революціонерів 3, укр. соціял-демократів 4, радикал-демократів 3, самостійників 1 і від цілого ряду інших організацій.
Взагалі намічено було коло 150 депутатів; більша частина була зразу ж і вибрана.
Ц. Раді надане було право кооптувати 15% свого складу, причім в це число мали увійти представники національних меншостей.
Головою Ради обрано таємним голосуванням (588 голосів проти кількох) проф. М.Грушевського, заступниками голови вже одкритим голосуванням було вибрано С.Єфремова і В.Винниченка.
_________________
Винниченко окреслів підсумки Конгресу у своїх спогадах:
"Конґрес зовсім не має на меті проголошувати себе Установчими Зборами й брати державно-політичну владу в свої руки.
Насамперед, ми не мали для цього відповідних ні фізичних, ні матеріальних, ні духовних сил.
Військо, отой штик, яким нас погрожували ще раз знищити, було не наше, хоч, може, частками й складалось з українського елементу.
Вся адміністрація, всі органи управління були не наші. Не вважаючи на те, що вся провінція, всі села були українські, руська демократія вважала справедливим і потрібним, щоб керуючі центри були неукраїнські.
Духовні сили наші були тільки в процесі збірання й формування.
Отже, дійсно, наївно було думати, що Конґрес захоче й зможе зробити такий недозрілий крок. Ні, ми цього не мали на меті.
Але Конґрес мав, дійсно, державний характер, тільки яко підготовчий етап.
Це був огляд наших сил. Це була ґенеральна перевірка зробленого. Це був могутній засоб орґанізації дальшої. Центр нації, Центральна Рада потребував тривкого, міцного опору й підкріплення своїх позіцій.
Авторітет голосу всієї землі української мав зміцнити силу й вираз голосу Центральної Ради. Не купка інтеліґентів, не ґрупки партійних людей, не фантасти говорили, а 700 представників, виборних людей від усіх ґуберній і всіх громадсько-соціальних формацій українського народу заявляли свою волю.
З цим повинні були рахуватися ті, від яких залежало здійснення волі українською народу.
А крім того ми все ж таки ще вірили в демократію, як таку. Ми вірили, що нам зовсім не штиком, не фізичною силою доведеться здобувати своє право.
І ми ж дорожили революційною, новою Росією, ми берегли революцію, ми боялись реакції, яка могла скористуватись боротьбою й неладом у рядах самої революції.
І вже через це одне ми не могли б тоді, коли б і мали сили на те, вступати до штикового бою. Ми вважали, що повне, непідроблене виявлення волі української демократії буде найкращим, переконуючим засобом для здобуття й реалізації тої волі та права.
І Конґрес як найкраще виявив усю повноту, щирість і одностайність волі й хотіння всіх національно-свідомих верств української нації. Всі позіції Центральної Ради були скріплені, ухвалені й підперті зібранням представників України.
Три дні велика заля Купецького Зібрання була насичена ентузіазмом, однодушним устремлінням до одної мети: цілковитого визволення від усіх форм національного утиску й негайного зафіксо вання в державно-правних формах з усіма випливаючими з того консеквенціями.
Се-б-то, все те саме:
Автономія України в федеративній Росії й пристосовання до народу, се-б-то українізація всіх орґанів адміністративного, господарського й культурного життя.
Три дні лунали промови, привітання, реферати, доклади, справоздання. Вітали російську революцію, схиляли голови перед жертвами її, присягались берегти й боронити її проти всяких ворогів. Це був, воістину, ґенеральний огляд революційних і визвольно-національних сил української нації.
Цей огляд вітали й представники руської демократії, й представники російського Тимчасового уряду, й представники пригнічених націй Росії.
І, розуміється, щирість їхніх привітань залежала від того вражіння, яке робили на них одностайні, стрункі, проняті одним духом ряди українства.
Представник Уряду намагався навіть по українськи сказати своє привітання, але тільки по руськи попрохав вибачення, що, на жаль, не знав „прекрасної чудової” української мови.
Дійсно, Конґрес був першим кроком відродженої нації по шляху державности. Будучи одночасно сильним орґанізуючим і аґітаційним засобом, він став першим, підготовчим етапом у творенню як ідеї української держави, так і в частковому переведенню її в життя.
А саме: Конґрес, як повновласний орґан національної волі, офіціально передав усю свою повновласть вибраному з себе органові: новій Центральній Раді.
З цього моменту Центральна Рада ставала, дійсно, представницьким, законним (по законам революційного часу) орґаном усієї української демократії. Всі виступи її надалі мали вже характер правний, оскільки, розуміється, право української соборної демократії поважалось ким небудь, крім самого українства".
__________________
Цього ж дня уперше було введено вихідним, але поки що не святковим, днем 1 Травня, той самий який потім став атрибутом радянщини.
Рішення про введення прийняв Совєт робочих, солдатських, матросіх і селянських депутатів - по суті, це був лише Совєт Петрограду, який ситуативно захопив одну з гілок влади революційної Росії.
Принагідно зауважимо, що принаймні з цього дня, 20 квітня, Українська Центральна Рада була на порядок більш легитимна, ніж той Петросовєт, який стидливо відкинув назву "Петроградський" і таким чином вмонтував себе в систему росіянського Двоєвладдя, де-факто, в якості самозваного парламенту.
В Києві прийняли, за інерцією, до відома новий вихідний, присланий з Пітімбургу. Майбутній Пєрвомай був близький і зрозумілий соціалістам, які засідали в Центральній Раді.
Але українцям Красний Первомай точно не був такий вже понятний.
Хіба що в народних традиціях відклалося, як в ніч напередодні у так звану Вальпургієву ніч - не тільки відьми літають на рогачах, але й студенти починають розважатись, шукати якусь квітку, і як 1 травня в середні віки спудеї, братчики та бурсаки дійсно щось святкували. Проте станом на ХХ століття залишилась про це хіба що пам'ять і література, адже освіта була зросійщена.
Тому не дивно, що несоціалістична активна громадськість цього року вирішила провести своє, по суті просто весняне, свято, яке отримало назву День Перших Квітів.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1585124.html.
Tags: история, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments