Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 7 травня (24 квітня) 1917 року.

Алі Татар-заде
#сто_років_тому, 7 травня (24 квітня) 1917 року.
Національне питання в Україні, Криму та всій Росії.
«У Києві самочинно, явочним порядком формуються свої сепаратні українські полки. Який жах належить попереду, якщо в такому напрямку поведуть своє «самовизначення» й інші національності та народності в Росії!»
Ці рядки корпусний лікар Кравков писав на сучасній Франківщині, у місті Коломия.
В цьому місті розмістився штаб 7-го «Сибірського» корпусу. У складі корпусу знаходилися 12, 13 і 19 Сибірські стрілецькі дивізії, 8-й Сибірський інженерний полк і 7-е Сибірське радіотелеграфне відділення.
Військові жартували, що «в Галіциі тимчасово розташувалась Сибір».
____________
Цього ж дня в Криму Мусвиконком скликав Всекримський делегатський з’їзд.
Тут обирали депутацію на Всеросійський Мусульманський З’їзд, що мав відкритись 14 травня у Москві. Вісім делегатів обрано з «рішучим голосом», але загалом в Москву поїхало аж 25 людей від Криму. Серед них Джафер Сейдамет-Киример, Асан Сабрі Айвазов, Амет Озенбашли, М. Бєкіров, С. Хаттатов, І. Тарпі, X. Чапчакчи, І. Кипчакський, Л. Лєманов.
Головним настроєм, з яким зібралися кримські делегати, та очікуванням від московського з’їзду, була «докорінна перебудова державних відносин».
Хоч з’їзд і скликавсь як мусульманський, але в кримському Мусвиконкомі лідерство обрали націонал-демократи та націонал-революціонери. Суто мусульманські настрої, тобто питання віри і догми, були відсунуті на другий план.
Кримчани сподівалися зустріти в Москві не тільки одновірців, але й союзників з побудови Федерації суверенних національних республік.
Серед росіянців постійно лунало, що народам Росії вистачить й культурно-національної автономії.
Тепер, мовляв, вже демократія, і всі інтереси Людини можна задовольнити без виділення їй окремої землі.
На що кримчани готували контртезу.
Культурно-національна автономія необхідна тим народам, які не мають чітко окресленої території.
Однак, народи які таку територію мають, хочуть претендувати на автономії федеративного значення.
При цьому головний делегат, Джафер Сейдамет, не тільки чітко виділяв питання національного самовизначення, але й усвідомлював його ситуативну протиставленість питанням релігійним. Настільки ж рішучо він виступав і діяв в напрямі секуляризації, щоб відтіснити духовенство від впливу на політику.
Можна сказати, що вже 1917 року Сейдамет інтуїтивно випереджав ідеї Кемаля Ататюрка в цьому питанні.
Соціалізм для нього був лише інструментом секуляризації, а не самоціллю та ідея фікс, як для багатьох співдвижників.
Так само, ісламська єдність була для нього інструментом координації зусиль інших поневолених народів Росії, що сповідують мусульманство.
Сама ж релігійна ідентичність цікавила настільки, наскільки давала розвити в собі окрему, відмінну від оточуючих та оточуваних, національну ідентичність і самосвідомість.
Розумів він також, що відданість Ісламу заохочує військовий ентузіазм в умовах, коли виснажлива «імперіалістична війна» вибила з багатьох будь-які інші мотивації.
____________
Цього ж дня в Петрограді розпочалася VII «Апрельська» конференція партії більшовиків. Це була перша їхня легальна конференція.
Україну представляли делегати з Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава, Луганська, Миколаєва, Макіївки, Горлівки, Єнакієвого та Кременчука.
На конференції більшовики прийняли низку важливих рішень, які визначили їхній подальший курс. Зокрема після обговорень були затверджені ленінські "квітневі тези" з ідеєю про нову, соціалістичну революцію. Нагадаємо, до цього більшість однопартійців Леніна, зокрема в Україні, ці тези не приймала.
Окремим питанням розглядали більшовики «національний вопрос».
Лєнін і Сталін трималися старого, ще дореволюційного гасла про право націй на самовизначення, «аж до відокремлення». Це полегшувало агітацію в нацокраїнах, з яких, власне, і складалась майже уся Росія.
Проте «товариши з місць» постійно дорікали їм, «теоретикам», що національне питання в умовах революції надто небезпечне і може похоронити під собою будь-які соціальні, в тому числі соціалістичні, ідеї.
Дзержинський:
«Національний гніт може бути знищений лише за повної демократизації держави, боротьбою за соціалізм. Сепаратистські ж устремління є устремління боротьби з соціалізмом. Ми конкретно висловлюємось проти права націй на самовизначення».
П’ятаков:
«В наступний час маємо епоху господарства, яка встановила найтісніший та нерозривний зв’язок поміж націями. За такого стану справ, незалежність націй абсолютно неможлива. Та й нікому не потрібна. Незалежність націй є моментом устарілим, неможливим, віджившим. Вимога незалежності – реакційна, бо хоче повернути історію всп’ять».
Це був важливий голос, оскільки П’ятаков представляв на конференції якраз Україну, яка мимоволі стала в той момент лідером і флагманом національного руху в Росії.
Проте слово взяв Лєнін та сказав:
«Ми, великороси, пригнічуємо більше число націй, ніж будь-який інший народ! І тому ми зобов’язані підкреслювати свободу відділення».
Точка зору Лєніна перемогла.
Навіть Євгенія Бош, інша делегатка від України, прийняла його тези та відвернулась від П’ятакова, що потім спричинило скандали й розколи в Києвському РСДРП.
«За всіма націями що входять до складу Росії, повинно бути визнане право на вільне відокремлення і на утворення самостійної держави. Питання права на свобідне відділення неприпустимо змішувати з питанням доцільності відокремлення тої чи іншої нації на той чи інший момент».
Сталін зробив компроміс, який влаштував усіх більшовиків на боці Лєніна.
Він сказав, що в поточних умовах резолюція закликає лише до того, щоб добиватись «широкої обласної автономії, відміни нагляду згори, обов’язкової державної мови, визначення кордонів самоврядних та автономних областей самим їхнім населенням».
Більшовики ще не уявляли собі на практиці, наскільки велика (або, в їхньому розумінні, «небезпечна») може бути вибухова енергія націоналізму. Тому дебати йшли поміж тими, хто ці загрози для соціалізму вже розумів, і тими, хто цінив сам по собі потенціал національних рухів, у надії використати його для своєї пропаганди.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1591220.html.
Tags: #сто_років_тому, ислам, история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments