Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 20 червня 1917

Алі Татар-заде
— Стародубщина і Курщина хочуть до України?
— Росіянці ламають голови з українського питання.
— «Що вам зробить поганого нова, вільна Росія?»
______________________________
У Чернігові готується до відкриття український губернський національний з'їзд. Учасники мають обговорити автономію України та створення національної армії.
На захід прибули зокрема представники тих повітів губернії, які зараз в якості районів входять до складу Росії: Стародубського, Новозибківського, Мглинського та Суразького.
Вони прохають вважати ці повіти українськими, а також закликають жителів частин Курської губернії з переважно українським населенням виступати за приєднання до Чернігівщини.
______________________________
Конфлікт між Українською Радою та місцевими установами «ще не залагоджено», - повідомляє Петроградське Телеграфне Агентство (ПТА).
«В екстреному засіданні Українського виконавчого комітету прийнято резолюцію, що дорікає командний склад і російський уряд, як в центрі, так і на місцях, в прагненні затримувати розвиток демократичних тенденцій українського народу.
Внаслідок чого в українських масах поширюється недовіра до російського уряду і українські частини не наважуються залишити рідний край в руках уряду, що не визнає прав українського народу.
Єдиним виходом із ситуації комітет вважає негайне визнання урядом автономії України».
Йдеться про телеграму, яку відправив київський губернський комісар Микола Суковкін від імені місцевого виконкому об'єднаних громадських організацій.
Нагадаємо, з моменту революції це була влада на місцях. Суковкін відправляє у Петроград звернення до Тимчасового уряду, що містить застереження щодо ігнорування українського національного руху та вимоги позитивного вирішення українського питання.
Як пише Дорошенко,
«Одна тільки установа в Київі була вповні в українських руках — Київський Губерніяльний Виконавчий Комітет. Він стояв за Ц. Раду і від його імені Губерніяльний Комісар Суковкин вислав до Тимч. Прав, телеграму, в якій “задля збереження на Україні і надалі спокійного життя і можности планової праці для арміі” вважалося за потрібне, щоб Тимчас. Прав, “якнайскоріше вжило рішучих заходів, щоб заспокоїти населення України”».
______________________________
У спогадах військовий комісар Оберучев описує ті дні двоєвладдя в Києві так:
«Довгий час між Радою і Виконавчим Комітетом відбувалися як би суперечки місництва, кому правити краєм.
І замість того, щоб підійти обом сторонам просто і прямо і домовитися про методи і шляхи спільної роботи, обидві сторони мовчали і тільки були незадоволені одне за одним.
Якщо підозрілість Ради підживлювалася настроєм російської демократії відкласти вирішення питання до Установчих Зборів, то, з іншого боку, російська демократія відчувала, що в українському національному русі поруч з українською демократією працюють і вузькі націоналісти і навіть шовіністи.
А непрямим підтвердженням цьому стали такі написи, що з'являлися іноді на українських прапорах: «Хай живе вільна Україна без жидів і ляхів».
Така розбіжність між двома керівними органами тривала досить довго.
Ні представники Виконавчого Комітету не йшли в педагогічний музей (штаб квартира Ради), ні представники Ради не йшли до палацу (штаб квартира Виконавчого Комітету і всіх Рад).
Нарешті вирішено було обрати нейтральний грунт для зустрічі двох сторін - плесо колись широкого Дніпра. Влаштувалася прогулянка на пароплаві, спільна вечеря на ньому і загальна бесіда.
Так була зроблена спроба домовитися. Багато чого, звичайно, від такого методу спілкування не вийшло, але все ж, мабуть, був покладений міст.
Правда, голова Ради, головна пружина її, Грушевський, чомусь не знайшов можливим прийняти участь в цій прогулянці, що безсумнівно носила політичний або, вірніше, дипломатичний характер.
Але так чи інакше, місцеві кола, українські та неукраїнські, змогли під час цієї прогулянки, якщо не домовитися, то хоч трохи познайомитися, підійти один до одного.
Чи посприяло це до міцного зближення і об'єднання двох демократій, важко сказати. Мабуть, скоріше ні».
______________________________
Події першої половини червня дуже схвилювали російську революційну демократію, - пише Дорошенко, - і українське питання зробилося предметом майже безпереривних засідань Виконавчого Комітету Об’єдн. громадських організацій
«Російські соціялісти дуже різко виступали проти наміру українців “самочинно” здійснити автономію України без згоди Тимч. Прав, і не діждавшись установчих зборів.
Але, бачучи, що за Ц. Радою стоїть уже певна реальна сила, тепер уже не грозили українцям, а лиш докоряли.
Начальник київської міліції адвокат Лепарський (фігура особливо одіозна для українців) докоряв українським соціялістам, що вони “відкололи селянську масу від української демократії і прикриваються стихією”.
Голова Київсовєта Доротов нарікав, що українці ставлять коло будинків, де відбуваються їхні з’їзди, солдатів із багнетами і сумно запитував: “А де ж гарантія, що завтра нас не будуть виганяти багнетами з Ради Роб. Депутатів?” ».
«Тривожний, бурхливий настрій передався й в широкі круги населення Київа.
Вулиця української столиці теж брала участь в обмірковуванні злободенного питання про автономію. Скрізь в ці дні збиралися летючі сходини, мітинги, і публіка завзято сперечалася про автономію: одні (здебільшого приїжджі з провінції, делегати різних з’їздів) стояли за, другі — проти.
Було ясно, що маса київського населення, інтернаціональна й зросійщена, стоїть на боці всеросійської революційної демократії.
Але йому імпонували ці з’їзди, місто ясно бачило свою ізольованість серед стихії, що заливала його з усіх боків і тепер, прокинувшись, висилало своїх синів на всі ці українські з’їзди, якими дуже зручно керувала невелика купка української радикальної інтелігенції».
______________________________
Влас Дорошевич, публіцист з «Русского Слова», повчає українців у знайомих і тепер інтонаціях:
«Українській Раді слід готуватися до Установчого Зібрання, виробити для українських депутатів наказ про ті умови автономії, які вони повинні захищати, озброїти їх могутніми аргументами, в силу чого 12 губерній повинні складати України.
A не підривати заздалегідь Установчого Зібрання, яке з'явиться джерелом нового життя і для України, і для всієї Росії.
Установче Зібрання - це єдина надія всіх народів, що становлять ту велику сім'ю, яка носить ім'я - Росія. Підривати його - йти проти всіх народів усієї Росії. Позбавляти їх і необхідного єднання, і права на мирне взаємне розмежування.
Ми розуміємо ненависть України до старої Росії, Росії нагайки, Росії батога.
Але нова, новонароджена Росія, яка нікого не хоче обділити, яка проголосила принцип: «Нехай кожен буде вільний влаштовувати своє життя, як йому краще» - що вона зробила Україні?»
______________________________
Обмірковувалася справа автономії й на зборах комітету партії большевиків. Тут теж висловлювалося проти “українського шовінізму”. Г.Пятаков говорив у своїй промові:
«Піддержувати українців нам не приходиться, бо для пролетаріяту цей рух некорисний.
Росія без української цукрової промисловости не може існувати, те саме можна сказати й щодо вугля (Донбас), хліба і т. д.
Ці галузі продукції тісно зв’язані з усією рештою промисловости Росії.
До того ж Україна не являє собою окремої господарської области, бо вона не має банкових центрів, от як Фінляндія.
Якщо Україна відмежується таможеним муром від решти Росії, то промисловість Харківської, Чернігівської, Полтавської та ін. губерній, яка носить кустарний характер, буде з успіхом конкурувати з відсталою місцевою фабрично-заводською промисловістю (доти, натурально, доки ця розів’ється), що являється кроком назад і для пролетаріяту не бажано.
В цьому рухові можна добачити і боротьбу національної буржуазії проти елементів соціальної революції: вона старається національними путами зв’язати революційний рух і повернути назад колесо історії.»
Тому промовець закликав “боротися з шовіністичними стремліннями українців”.
Він допускав лиш крайову автономію України, але без сойму, а у військовій справі стояв за територіяльне, а не національне військо.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1614395.html.
Tags: история, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments