Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 28 червня 1917

Алі Татар-заде
— Створено Генеральний Секретаріят. — Українці Зеленого Клину створили свій уряд. — Ленін за Универсал! — Чуваші творять автономію в Симбірську. — Кому вигідно скасування “ять” та “твердь”?
____________________
Не пройшло й тижня зо дня оголошення Універсалу, як Комітет Ц. Ради в своїм закритім засіданні 28 червня постановив організувати Правительство України під назвою Генерального Секретаріяту Української Центральної Ради.
Всього мало 'бути вісім генеральних секретарів і один генеральний писар.
Зараз же усі пости були обсаджені:
1) Голова Ген. Секретаріяту й Генер. Секретар внутрішніх справ — В.Винниченко;
2) Ген. писар — П.Христюк;
3) Ген. Секретар фінансів — Хр.Барановський;
4) міжнаціональних справ — С.Єфремов;
5) Ген. Секр. військових справ С.Петлюра;
6) Ген. Секр. земельних справ — Б.Мартос;
7) Ген. Секретар судових справ В.Садовський;
8) Ген. Секретар освіти — Ів.Стешенко і
9) Ієн. Секр. харчових справ — М.Стасюк.
П’ятеро (Винниченко, Петлюра, Мартос, Садовський і Стешенко) були соціял-демократи, двоє (Христюк і Стасюк) ес-ерів, один (Єфремов) ес-еф і один (Барановський) безпартійний.
З політичної точки зору, виглядало так, що ес-ефи та ес-ери (яких символічно очолював сам Грушевський) віддали виконавчу гілку своїм партнерам по коаліції - соц-демам.
Тут варто нагадати, що с-д були найбільш не в захваті від теорії автономії України (що визнавав сам Винниченко), відтак і його власна фигура і соціал-демократичний склад Ген. Секретаріяту виглядали поступкою Тимчасовому Правительству, яке у свою чергу коаілціювалося із соц-демократичними Совєтами.
____________________
Цього дня в “Правді” виходить стаття Леніна під назвою «Украина».
Автор підтримує “универсальний акт”, прийнятий Центральною Радою. І зловтішається із ситуації, в яку потрапило Тимчасове Правительство, через свою негнучкість.
Далі слідує справжній, якісний урок популізму від Леніна.
Цитуючи рядки Универсалу про єдність з Росією, він пише:
«Це абсолютно ясні слова!
З цілковитою точністю заявлено в них, що в даний час український народ відділятися від Росії не хоче.
Він вимагає автономії, нітрохи не заперечуючи необхідності і верховної влади «всеросійського парламенту».
Жоден демократ, не кажучи вже про соціаліста, не зважиться заперечувати цілковиту законність українських вимог.
Жоден демократ не може також заперечувати права України на вільне відокремлення від Росії: саме беззастережне визнання цього права одно тільки й дає можливість агітувати за вільний союз українців і великоросів, за добровільне з'єднання в одну державу двох народів.
Саме беззастережне визнання цього права одне лише в змозі розірвати на ділі, безповоротно, до кінця, з проклятим царистським минулим, яке все зробило для взаємовідчуження народів, таких близьких і за мовою, і за місцем проживання, і за характером, і з історії.
Проклятий царизм перетворював великоросів в катів українського народу, всіляко вигодовував в останьому ненависть до тих, хто забороняв навіть українським дітям говорити і вчитися рідною мовою.
Революційна демократія Росії, якщо вона хоче бути дійсно революційною, дійсно демократією, повинна порвати з цим минулим, повинна повернути собі, робітникам і селянам Росії, братню довіру робітників і селян України.
Цього не можна зробити без повного визнання прав України, в тому числі права на вільне відокремлення.
Ми не прихильники дрібних держав.
Ми за найтісніший союз робітників усіх країн проти капіталістів і «своїх» і всіх взагалі країн.
Але саме для того, щоб цей союз був добровільним, російський робітник, не довіряючи ні в чому і ні на хвилину ні буржуазії російської, ні буржуазії української, стоїть зараз за право відокремлення українців, не нав'язуючи їм своєї дружби, а завойовуючи її ставленням як до рівного, як до союзника і брата в боротьбі за соціалізм».
____________________
Цього ж дня Ніколаєвську-Уссурійському завершився І-й Загальний всеукраїнський з'їзд діячів і громадянства Далекого Сходу.
Ініціатором скликання його стала Далекосхідна вчительська спілка, головою якої був О. Ступак.
З цього першого з'їзду й бере початок активна планова українська робота на Зеленому Клині.
У з'їзді брали участь 53 представники понад 20 громадських і військових організацій (громад, кооперативів, військових і вчительських спілок тощо). Брали участь в окремих комісіях і близько ста українців з правом дорадчого голосу.
Після відкриття з'їзду та привітань було обрано президію на чолі з А. Романюком та заступником О. Ступаком, а потім і комісії: національну, шкільну, фондову й організаційну.
Лідери українського руху в Зеленому Клині у своїй боротьбі робили ставку на допомогу Великій Україні.
Вважалося, що якщо Україна стане незалежною державою, то і Зелений Клин автоматично відокремиться від Москви.
Підсумком роботи з’їзду стало звернення до Тимчасового уряду з вимогою про визнання ним широкої національно-культурної автономії для українського населення, організацію українських військових частин з українців-вояків російської армії, створення Далекосхідної Української Крайової Ради та її Секретаріату.
На цьому З'їзді, якого головою був О. Романюк, було створено перший виконавчий орган «Зеленого Клину» — Тимчасовий Далекосхідній Український Крайовий Комітет, який очолив Онисим Ступак, до складу комітету також увійшли: П. Василенко, Прокопця, І. Ігнатенко і Онисій Попович.
Цей комітет мав налагодити справи та скликати у швидкому часі Другий з'їзд.
Проте з першого дня своєї роботи делегати з’їзду зазнали утисків з боку російських політичних кіл.
Так, командування російської армії заборонило на ньому бути присутніми військовополоненим-галичанам, які у складі австрійської армії брали участь у Першій світовій війні.
А Рада робітничих та солдатських депутатів Владивостока, більшість якої складали більшовики, прийняла рішення розігнати з’їзд, який на їх думку вносив розкол у «революційний рух».
Однак солдати, більшість з яких були українцями, відмовились виконувати її резолюцію, і впродовж чотирьох днів з’їзд проходи у спокійній обстановці.
Історичне значення першого Всеукраїнського з’їзду для Зеленого Клину було значним.
Фактично з цього моменту починається організована боротьба українців краю за національну державність, у якій вирішальну роль повинні були відіграти національні військові формування.
Після з’їзду активізувалися процеси українізації і в російській армії.
Майже у кожній військовій частині на території Далекого Сходу, де проходили службу українці, стихійно виникали Українські військові ради, які висували перед своїм командуванням вимоги про створення українізованих військових підрозділів.
Влітку 1917 року у Владивостоці було створено місцеві організації Української соціял-демократичної робітничої партії та Української партії соціялістів-революціонерів.
В липні 1917 року в Харбіні відбувся загальний з’їзд делегатів, на якому була створена Українська Окружна Маньчжурська Рада, на чолі з лікарем штабу військ І. Модзалевським.
При Раді, яка розміщувалась в будинку головного штабу, була заснована військова секція на чолі з ад’ютантом штабу 2-го відділу Кордонної сторожі поручником Петром Твердовським.
____________________
28 червня 1917 в Симбирську був проведений Загальночуваський національний з'їзд, на якому було заявлено про бажаність перетворення Росії на федеративну республіку.
З'їзд виступив за надання народам прав на вільне національно-культурний розвиток, а в перспективі – на національну автономію відповідно до їх волевиявлення.
Під час з'їзду, що зібрав приблизно 700–800 делегатів, також було утворене Чуваське національне товариство.
Товариство займалося в основному культурно-просвітницькою діяльністю, видавало газету «Хыпар», а у соціальній політиці — підтримувало програму правих есерів.
У співпраці з есерами був підготовлений чуваський виборчий список до Установчих зборів, по якому було обрано кілька депутатів.
____________________
Поки Росія трещить по швах, міністр освіти Тимчасового Правительства Мануйлов впроваджує кардинальну систему російського правопису.
Він збирається скасувати твердий знак на кінці “чоловічої рими” та літеру ять.
Якщо відмову від “твердь” суспільство сприймає з розумінням, то відміну “ять” - навпаки.
Це трактують як явну поступку “інородцям”, тобто неприродним росіянцям, для яких, мовляв, ять завжди становив проблему.
Більш науково обгрунтовані критики зазначали, що ять містить етимологічну природу слів та коренів і складів, і від такої реформи русскій язик стане “зовсім безграмотним”.
Українці, до речі, ставили ять безпомилково, оскільки саме на місці цього редукованого звуку в українській стоїть “і” або “ї” (де в сучасній росіянській "е").


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1618173.html.
Tags: история, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments