Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 10-11 серпня (28-29 липня ст.ст.) 1917 року

Алі Татар-заде
— Кримські татари вирушають в Київ. — Мудрий і хитрий Грушевський очима кримського гостя. — Затравлений Грушевський очима власних спогадів. — Справа розстрілу богданівців. — «Ми всєгда хохлов стрелялі і будєм стрєлять».
_____________________
Після звільнення муфтія Челебіджихана з-під кількаденного арешту, авторитет його серед кримських мас, і не тільки татарських, почав стрімко зрастати.
Всередині кримського мусульманства, тобто власне кримських татар, ставки прихільників старого режиму та росіянського домінування почали падати, не допомогло їм і нове гасло, тепер вони ж видавали себе за релігійних фундаменталістів.
Про донос з боку кримських мулл та мурз стало широко відомо, оскільки комісар Богданов та інші причетні до арешту не хотіли нести відповідальність самостійно і швидко здали загалу своїх союзників.
Партія мурзаків відтак нанесла удар по самій себе та невільно піднесла свого ідейного ворога Челебіджихана.
_____________________
Тим часом делегація кримців поїхала до Київа.
Слідкуємо за враженнями Джафера Сейдамета, який залишив подробні і цікаві спогади.
«Ми уважно відстежували структуризацію національного руху України, заснування Центральної Ради, дії українців щодо реалізації територіальною автономії і, нарешті, створення національного уряду - Генерального Секретаріату.
Підступіла звідусіль анархія усією очевидністю доводила неспроможність наших намірів зберегти свою країну на договірній основі з руськими, з росіянськими органами влади, - це поставило нас перед необхідністю більш ретельного вивчення національного руху українців.
Разом з Амет Озенбашли ми виїхали з Акмесджита до Києва.
Мета очевидна: якою є сутність ідей українців?
Де центр прийнятих рішень?
Які у них політичні течії?
Як їх ідеї сприймає народ і наскільки лідери пов'язані з народом?
В якому стані їх збройні сили?
У Києві ми зустрілися з Головою Ради - Національних Зборів професором Грушевським.
Наші зустрічі і спостереження переконали нас в тому, що організатором і керівником усього цього руху був професор Грушевський.
Сивобородий, з натхненним обличчям і невеликими рухливими очима, енергійний і рішучий, він викликав наше здивування і захоплення своєю невтомною діяльністю.
Найбільший історик України, раніше готував кадри освіченої молоді у Львівському університеті, зараз в Києві віддавав всі свої сили на створення нової історії України.
Він, безсумнівно, краще за інших розумів значення історичної спадщини, краще за інших міг намітити мету прагнень і визначити найкоротший шлях до неї.
Він досить спокійно слухав наші вітання з приводу відродження національного духу України, і нашої з ними солідарності, короткий огляд політичної ситуації в Криму.
Однак при словах: «Росія безумовно скочується до анархії. Ми повинні своїми силами врятувати свою батьківщину ... Нас вкрай турбує її доля», - вмить пожвавився і, погладжуючи бороду тремтячою рукою, мовив:
«Анархія ... Анархія ... Хтозна, може, вона і є наш справжній союзник », - висловивши цим свою повністю згодну з нашою віру, що російська революція приведе Росію до розпаду, в зв'язку з чим всім неросійським народам необхідно тісніше згуртуватися і створити свої збройні сили;
Все це буде важко, усвідомлював він, особливо для України, - вона може виявитися в ще більш страшному становищі, але, незважаючи на все, наш національний обов’язок у використанні всіх можливостей для руйнування російського центризму».
_____________________
Дні, в які Сейдамет та Озенбашли заскочили Грушевського, останній зовсім не відчував себе володарем становища.
Добре, якщо він тримав себе так, щоби справити враження на кримських татар, і що з негараздів вони помітили тільки його тремтячу руку, - проте думки його, судячи зі спогадів та листувань, були зайняті іншим.
Він постійно відбивавсь від звинувачень в германському (австрийському) шпигунстві.
Росіянці спочатку звинувачували у такій діяльності свого ж царя, потім - більшовиків, і це викликало гарячі суперечки.
Проте нарешті вони озирнулися на українців, на Центральну Раду, “склали пазли” і разом вирішили, що це очевидна німецька авантюра. І тут одразу порозумілися росіянські і праві, і ліві, і середнисти, і позапартийці.
Щоб відкараскатись від звинувачень, сам Грушевський старанно дув на воду, щоби не опіктись на молоці.
Він ігнорував листи від українців, які застрягли в Австрії та пропонували руку помочі, боячись компроментації.
Коли йому з Америки прийшло 200 тисяч карбованців, він перестрахувався та віддав гроші в банк, щоб тільки не звинуватили його в наймитстві. Такою “зверхобережністю”, як сам Грушевський спогадує, він здивував навіть євреїв, які вже були в Центральній Раді за квотою національностей.
_____________________
Не вгавала історія з розстрілом богданівського полку.
Мала Рада не досягла тут жодних успіхів, а як це виглядало - надамо слова самому Грушевському.
«Відбулося надзвичайне засідання Малої ради, на котрім вислухано доповідь слідчої комісії, визначеної Генеральним військовим комітетом, і тих членів, які робили розсліди в сій справі.
З їхніх слів вияснялося, що серед російського офіцерства було відомо, і навіть робились приготування, щоб роззброїти богданівців при виїзді, і се було бажання київської військової влади.
Кірасирів і дончаків умисно змобілізовано для сього, серед них велась противукраїнська агітація, і вони похвалялися розігнати далі й Ц. раду.
Один з кірасирів в присутності т. Гермайзе, що з іншими товаришами с.-д.-ками ходив між них, щоб розвідатися про обставини сього інциденту, похвалявся:
«Мы всегда хохлов стреляли и будем стрелять».
Богданівці не дали ніякого приводу до обстрілу, виїздили в дуже мирному настрою і вітали дончаків, що проїздили в тім часі на фронт; навпаки, кірасири, що обстрілювали їх, виявляли велике завзяття й злість, били, ображали старшину, діялися сцени брутальні й звірські.
Українці були схвильовані, неукраїнці почували себе ніяково.
Позицію с.-р. Оберучева в сій афері дуже було трудно боронити, виступ «Киевской мысли», яка поспішила зложити вину на богданівців і не спростувала своїх інформацій, коли стала явна їх фальшивість — ще < ...> .
Більшість Малої Ради — українці і дехто з меншостей з ними — винесли резолюцію, що жадала повернення назад до Києва богданівців, з огляду на цілковиту неможливість пробування його на фронті, серед російських частин після розстрілу 26 липня, домагалися виводу з Києва кірасирів та дончаків, заміни їх частинами, зложеними з місцевої людності, та негайної відставки Оберучева».
Тодішній губернський комісар Галиччини і Буковини, Дмитро Дорошенко, додає:
«Військове міністерство не задовольнило ні одного з цих домагань, а призначена головнокомандуючим слідча комісія з ген. фон Ремером на чолі з’ясувала, що козаки-богдановці при виїзді були п’яні й стріляли в повітря без ладу, але що кірасири напали на них і стріляли без достатньої причини, що при роззброєнні бито не тільки козаків, але й їх старшин.
Взагалі ціла справа зосталася як слід до кінця не виясненою, але безумовно, що напад кірасирів стався як наслідок антиукраїнської агітації, яка велася з боку певних кругів у Київі і сам був проявом національного антагонізму, який виразно вже помічався у війську».


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1636768.html.
Tags: история, крим, піар, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments