Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 19 (6) вересня 1917

Алі Татар-заде
— Більшовизація. Справдження корніловських побоювань.
— Знову починає виходити “Кієвлянін”. Стаття про мову і освіту.
— Грушевський та Винниченко облаштовують офіси.
___________________________
Після провалу Корниловського перевороту (і перевороту у відповідь - проголошення Росії республікою, призначення Керенського головнокомандувачем, створення всеросійської Директорії) позиції есерівсько-меньшовистського Совєта в Петрограді пошатнулися.
Неочікувано виявилось, що похмурі прогнози Корнілова виправдовують себе.
Йде більшовізація Совєтів.
На засіданні головного - Петроградського - Совєту - одна за одною проходять суто більшовицькі резолюції.
На знак протесту Президія Совєта, на чолі з Чхеідзе, у повному складі подає на відставку.
Демарш був задуманий, щоби самозвані делегати “схаменулися” та припинили гратись в більшовизм.
Ще не знали росіянські демократи, що боротись з більшовиком методом “взяв, надів капелюха та вийшов” - остання справа.
Депутати не тільки не схаменулися, але й почали обирати на звільнені місця саме більшовиків.
___________________________
Більшовик Анатолій Луначарскій пише лист своїй дружині:
«Дорогая детка, произошла неожиданно глупая вещь: я избран товарищем Городского головы, и даже очень почетно.
Пишу тебе уже в моем довольно шикарном кабинете товарища Петроградского городского головы.
Сейчас ко мне должен приехать с докладом мой, так сказать, старший и непосредственный подчиненный — председатель Училищной комиссии Бельгард, бывший полтавский губернатор и начальник департамента по делам печати!
Все это немножко феерично.
Прибавь, что 3 недели тому назад я сидел в тюрьме!»
Ото б здивувався ще більше радісно, якби знав, що вже завтра Совєт очолить інший більшивист - теж тільки випущений з-під арешту, енергійний і рішучий.
Лєв Троцкій.
ПетроСовєт від появи Всеросійського з’їзду потроху втрачав статус такого собі парламенту революції.
Але у вмілих руках...
___________________________
Після недовгої перерви знов запрацювала газета “Кієвлянін”, випущений з арешту і його незмінний автор Васілій Шульгін.
Вже назавтра “Кієвлянін” порадував своїх читачів їдкою статею.
«Туго идет школьное дело у украинцев.
Об этом горькие строки пишет Дорошевич.
Он очень недоволен тем, что вопрос о школе — русской или украинской — “отдан на волю народа”;
Дорошевич начинает сетовать на “батьків, которые часто говорят: нам все равно, в какую школу вести детей”.
Дорошевич беседовал кое с кем из родителей и крайне недоволен их ответами:
“Кто его знает, как еще будет. Раньше так учились, то и теперь, может быть, так”.
И вы никакими сильными доводами педагогики не можете столкнуть с этой ужасной позиции.
Правда, бывают среди родителей и осведомленные лица, но редко.
Встречаются, например, такие, кто ведет ребенка в русскую школу: по-украински я выучу его дома, а вы учите его по-русски.
Были и такие, которые боялись “галицкой мовы” и желали бы мовы Шевченко, а когда мы даем ему мову Шевченко, он опускает глаза и все же ведет в русскую школу…
Мы должны признать, что немного записалось в нашу школу.
Нам, педагогам, жаль этих — скажу, несчастных (?) детей, жаль этих родителей, у которых еще повязка на глазах.»
___________________________
Цього ж дня до Києва вирушає делегація Криму.
Вона їде на З’їзд Народів Росії (Федеративний Конгрес).
Кияни прохали десятеро, поїхало четверо: Джафер Сейдамет, Амет Озенбашли та дві жінки: Айше Исхакова й Еміне Шабарова.
По приїзді їх зустріне хтось з українців словами: «Можете управлять Крымом так, как вам заблагорассудится».
Гадаю, це був Олександр Шульгін - секретар з національних справ, рідний кузен “кієвляніна” Васілія Шульгіна.
___________________________
Центральна Рада після одержання відомості про затвердження Генерального секретаріату Петроградом, без всяких дискусій, просто “прийняла до відому” сей факт.
З огляду, - як пише Грушевський, - що секретаріат устами Винниченка заявив, що програму своєї діяльності ще не має, за неприсутністю кількох секретарів.
«Українці помовчували, чекаючи декларації новозатвердженого секретаріату, що він замишляє тепер робити з-тою вимоленою у всіх богів державною владою.
Далі Грушевський пише не без іронії:
«Одно, що ми осягнули в сім часі конкретно, — територія Центральної Ради значно поширилася... в Педагогічнім музеї.
Школа льотчиків-наблюдателів, що уперто не хотіла кидати свого “наблюдательного посту” над Центральною Радою, непомітно якось вилетіла в період ліквідації корніловщини й зникла з Педагогічного музею.
Центральна рада придбала приміщення для своєї канцелярії, інструкторського бюро тощо, і я одержав як свій кабінет ту кімнату, де колись тиснулась та Центральна рада, що я її в Києві застав.
Але територія поза Педагогічним музеєм зіставалась неопанованою».
___________________________
«Тим часом Генеральний секретаріат розташувався в будинку “Савой” 255 на Хрещатику», - завершує Грушевський.
[тепер на тому місці стоїть Києвська Адміністрація - А.Т.].
В щоденнику Винниченка читаємо, як він цього дня облаштовував той готель “Савой”.
« 19. IX.
Купую стільці, столи для Секретаріяту,
ходжу по магазинах,
приймаю представників Вр. Правительства,
чужоземних журналістів,
видаю гроші членам комітету,
розглядаю проекти різних організацій, що їх витворює ’’белетрист” Петлюра,
пишу статті,
веду переговори з робітничими і солдатськими депутатами за Дворець,
слухаю поради всіх і кожного ’’брати в свої руки власть”,
скликаю на засідання Секретаріят і зношу стільці з інших кімнат Педагогічного музею, щоб було на чому сидіти.
Кожний хапа мене, де попаде, і вимагає залагодження своїх справ:
порадити, де купити книжок з історії,
сказати, де живе Н. Н.,
прийняти на службу,
сказати, коли будуть Українські Установчі Збори,
наказати повітовому комісарові, щоб той не жив з жінкою прохача.
Увечері, коли вертаюсь додому, швайцар повідомляє мене, що до моєї кватири добиралося 3-4 якихсь підозрілих військових з якоюсь таємною метою.
А вранці і вдень одержую листи, в яких мене запевняють, що мене незабаром уб’ють автори тих листів за те, що я баламучу єдиний руський народ українством.
На додаток українські соціял-демократи, українські соціялісти-революціонери, українські всякі ’’парляментарії”, граючись у парлямент і т. п. нудні речі, терзають майже щодня всякими ’’інтерпеляціями, запитами, формулами переходу, вотумами довір’я й недовір’я”.
Це називається український міністер. Правду сказати, я колись уявляв собі становище українського міністра трошки інакшим».


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1655828.html.
Tags: история, левые, піар, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments