Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Спостерігаючи за Україною ззовні

Алі Татар-заде
вимушено живу поза політичною Україною та спостерігаю її ззовні.
Тобто, я не відчуваю на собі українського поточного життя (хіба що - байдужість держави щодо Криму), не бачу ціх всіх швидкоплинно-вічних речей, як-то комуналка, дороги, ціна хлібу і таксі, наразі навіть погано уявляю, 200 гривень це багато чи мало, етс.
Натомість, я вимушено споглядаю за Україною з боку.
Раніше я так відслідковував події в Румунії, Польщі, Словаччині, Чехії, Туреччині, Франції - читав регулярно їхні сайти бродкастингу, йшов за тематичними посиланнями, складав в умі враження про головне і другорядне, відмічав для себе, на що я звертаю увагу одразу, а мешканці тої країни - як на щось соте в списку.
Звичайно, при цьому я мінімально послуговуюсь росіянськими (і навіть по можливості російськомовними) мас-медіями, як завідомо такими, що не нададуть мені ані наближення до ситуації, ані вдумливої і глибокої аналітики, ані оригінального погляду на речі.
Яке враження складається при такому погляді від “вчорашнього українця”?
Україна постає дуже цікавою країною, в якій постійно відбуваються значимі процеси.
Особливо в культурі в широкому розумінні - від розвитку національної творчості до культури життя і культури політичного процесу.
Слідкувати за такими процесами - не обов’язково щодень, але не рідше за раз на тиждень - міг би будь-хто, навіть ніяк не пов’язаний з Україною. В цьому я вподобив би Україну до низки європейських країн, які можуть бути (і є) цікавими самі по собі.
Проте є одне “але”, і дуже просте.
Відсутність подачи інформації в мас-медіях у цікавому, легкому і водночас ретельному ключі.
Більшість текстів написані настільки небрежно, що не знаючи сиюминутних реалій довго не врубаєшся, про що це.
Наприклад, важко зрозуміти що таке ті “євробляхи”, чому вони так важливі, і тексти готуються для тих кому це не треба пояснювати.
Абсолютно незрозуміло ззовні стільки галасу навколо, в принципі, невеликого скандалу із Саакашвілі, як і перед тим із Садовим.
Економія місця робить текст настільки сьогодняшнім, що, здається, вже увечері він застаріває.
Багато місця замість виразів та афоризмів займають меми - що свідчить про економію не тільки шпальтів й часу, але й власного розуму, який нездатний написати щось оригінальне або принаймні просто зрозуміле.
Нема сумніву, що серед авторів не народився і вже не народиться який-небудь другий Хеменгуей, Джек-Лондон або Оруел, а між тим їхніми творами зачитувались ще тоді, коли це були просто кореспонденції.
Події і процеси в Україні заслуговують пера талановитих письменників-актуалів, які тимчасово тренувалися б на публіцістиці.
Ця школа відчутно присутня в подачі інформації про себе на старих-добрих радіостанціях (а тепер вже і їхніх сайтах) половини країн Європи. І вона повністю відсутна в Україні як жанр.
Як би я не знав української (був зовсім-зовсім іноземцем), Україна залишалась би для мене такою само терра інкогнита, як Угорщина. Я не знаю угорської мови, а інформація іншими мовами про ту країну фрагментарна, неточна або просто відсутня (в тому числі українською та навіть російською).
Схожа ситуація з Україною.
Вона не вміє себе подавати, тому що акули пера не мають про це жодної мотивації (не вірю, щоб таланту), такий продукт не цікавить власників, а на державному рівні, якщо хтось про таке і думає, то скоріш за все сам не має публіцистичного таланту. Хоча я думаю, що просто всім пофіг, як і угорцям.
Додам, що нема такого і на простому внутрішньому ринку.
Так, повно цікавих блогерів - цікавих, якщо вам цікава тема, про яку вони пишуть.
Практично відсутні так звані редакційні статті, де б раз на день, тиждень чи просто регулярно огляд подій подавався б у цікавому, доступному не до рівня кавеену, і все ж аналітичному форматі. Пізнавально-думальна публіцистика (відмовляюсь назвати її журналістикою) або не існує, або не користується запитом (?), або навіть не мислиться як мета і засіб.
Виходить певний парадокс.
Події, які самі по собі цікаві і може бути сповнені смислів, переважно переповідають люди й колективи, які не є ані розумними, ані талановитими, ані думаючими.


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1660118.html.
Tags: анализ, крим, свобода змі, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments