Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Слависти та русисти.

Алі Татар-заде
дослідники російської мови в Росії вже кілька століть поділяються на дві відчутні школи: славистів та русистів.
Слависти в теорії визнають найсильнішим церковно-слов'янський вплив на формування рус.яз як такого. У практичній площині більшість їх робіт присвячена пошуку славянизмів і праславянизмів в російській.
Русисти в теорії всіляко применшують церковно-слов'янський базис або визнають його, деякі, навіть шкідливим. В практичній площині вони зосереджуються на вивченні рус.яз як феномену, у відриві від інших мов.
З часів Шахматова обидві школи майже завжди виходять з того, що рус.яз має своїм предком "києвський койне", який мовляв потім змішувався з місцевими (слов'янськими!) діалектами і породжував нові, відомі нам тепер, діалекти р.я.
Про те, що "києвський койне" міг не існувати взагалі, або існував в такій формі, яка більше наближена до української мови, ніж до російської, пишуть окремі дослідники і як правило дуже обережно.
Питання існуючих діалектів, деякі з яких, поставлені поруч, дадуть більше відмінностей ніж іспанська від каталонської, розглядається традиційно обережно.
Більшість дослідників діалектів досі перебуває в описательній фазі, тобто збирають данні та виявляють окремі походження деяких явищ.
Кодифікація якогось діалекту чи групи діалектів в якості мови - видається фантастикою. Не виголошвуючи цього вголос, усі діалекти апріорі зводяться до стану регіоналектів і повністю відмовлені у статусі хоча б субетнолектів. Тобто, їх вивчення базується на тезі, ніби всі діалекти робив "одін народ", а ніяк не окремі етноси чи субетноси.
Тому й до походження діалектів в історичній площині росіянці підходять дуже обережно. На сьогодні нема жодної концепції, яка б пояснювала виникнення, в буквальному сенсі, "тридев'ять" різних земельних мов через конкретні історичні реалії. Це тому, що така робота старанно обходилась стороною.
Хоча окремі згадки все ж вирінають, саме як випадкові, коли дослідник певного діалекту "помічає" присутність в тій чи іншій земельній мові запозичення з лексики, фонетики і граматики мов-сусідів, цілком неслов'янських.
Проста схема, яка б пояснювала появу кожного з більшості діалектів як наслідок русифікації неслов'янського населення, ставить під сумнів слов'янський субстрат в кожному діалекті на момент виникнення (точніше проникнення) чи церковно-слов'янської, чи "києвського койне".
Така схема, за згаданих вище причин, взагалі не розглядається росіянською наукою (а оскільки росіянські русисти природно домінують в цій сфері - то й в зарубіжній русистиці тема непопулярна).
Максимум деяких досліджень в цьому напрямі - це помічання певних співпадінь у ареалах діалекту та границях якогось князівства (руського) в певний період. При тому етничний склад князівств, як правило колонізованих, майже не береться до уваги.
На мою думку, більшість діалектів рус.яз. є, в різних комбінаціях, наслідком прибуття або давньоруської, або церковнослов'янської до конкретного регіону зі своїм неслов'янським населенням - балтським, фіноугрським, тюркським, самодійським.
Це населення потім дало субстрат, на базі якого версія офіційної мови зазнала суттєвих змін - в залежності від фонетичних особливостей колонізуємих.
Фонетика (замість одних звуків вимовлялись інші) в першому-другому поколінні далася взнаки на морфології слова, а слово, змінене таким чином, у свою чергу впливало на граматику речення, а також на семантиці.
Слависти досліджують ці процеси так, як вони відбуваються у інших слов'янських мовах, тобто як процеси внутрішні. Русисти - на основі загальної лінгвістики, от мовляв, у німців теж є таке конкретне явище.
Обидві школи при цьому впускають момент штучного накидання мови, який має свої неповторні особливості.
Примусово або поспіхом вивчена мова робить першою своєю жертвою семантику слова, оскільки нема часу (чи натхнення) в учня постигати причину словотворення ("чому так, а не інакше"), готові слова запам'ятовуються механично і часто неправильно (особливо, коли є фонетичні складнощі).
Коли такого стимулу не просто нема, а він виключений самим фактом примусового, чи вимушеного оволодіння мовою, то по-перше в мові припиняються власні словотворчі процеси (це компенсується лексічними запозиченнями).
По-друге, бумерангом повертається в фономорфологію (нема сенсу запам'ятовувати правильне вимовляння слова, якщо не розумієш його походження та значимісті окремих фонем у ньому). Слова починають вимовлятись як зручно, і не більше.
І нарешті, в синтаксисі починає діяти правило, немислиме для інших мов в інших умовах - в будь-яких незрозумілих ситуаціях будуй речення так, як це робиться в іншій мові (на початковому етапі - у власному субстраті, тобто в мовах колонізованих народів; на пізніх етапах - запозичення з мов, які на слуху, тобто не тільки сусідніх, але й іноземних літературних).


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1661531.html.
Tags: анализ, крим, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment