Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 12 жовтня (29 вересня) 1917

Алі Татар-заде
— Спроба прийняти “двохзполовинний” Универсал.
— Знущання сучасників над поетичним стилем Винниченка.
— Думки Винниченка про інфантільну націю.
____________________________
Цього дня Мала рада в Києві затвердила декларацію Генерального секретаріату з роз'ясненням цілей своєї боротьби.
У документі визначався характер майбутньої української державності - "об'єднання всієї української землі і всього українського народу в одній автономній одиниці".
Крім того, були перелічені основні напрямки розбудови державності: участь українських делегатів у мирній конференції після завершення світової війни, скликання всеукраїнських Установчих Зборів, створення місцевих самооборон (вільного козацтва), проведення земельної реформи.
Але прийняттю декларації передували драматичні колізії.
Вони намітили пристрасть українських політиків до сварок та пересварок поміж собою.
На цій декларації Винниченко та Грушевський на чолі своїх інституцій встигли пустити між ними “чорну кошку”.
____________________________
Вже місяць з гаком працював Генеральний Секретаріат, а його прем’єр (“перший соціаліст на чолі уряду в історії”) Винниченко все відтягував оприлюднення декларації про свою діяльність, або, як тоді теж казали, свого “експозе”.
Призначена на 9 жовтня рада не заслухала експозе, бо було ще неготове.
Почалися інтриги.
Виявилось, що Винниченко вирішив замість бізнес-плану випустити черговий Универсал.
Для Центральної Ради се було неприємним сюрпризом.
Тим більш, що дізналися про “третій Универсал” в обхід себе, напряму з витоку в пресі!
Грушевський:
«З ’їзд народів і демократична нарада зайняли на два тижні увагу нашого осередка.
Коли се минуло, брак програми в таких пожарних обставинах нагадав про себе.
Де ж експозе чи декларація Генерального секретаріату?
Секретаріат обіцяв її на 9 жовтня (26 вересня), і на се було скликано Малу раду, але не поспів, і се засідання присвячене звідомленням делегатів з Демократичної наради.
Натомість Генсекретаріат виготовив відозву до людності, популярний сурогат декларації.
Він хотів її випустити як третій універсал, і се було заповіджено в пресі, але президія Центральної ради спротивилась, уважаючи сей титул універсалу прерогативою найвищого народно правового органу України.
Тоді Генсекретаріат випустив її без сього титулу, без заслухання Центральній раді і без затвердження нею.
Се позначилося на її вигляді.»
____________________________
Винниченко болісно сприйняв критику (нижче побачимо, як саме).
Але оскільки в Центральній Раді невдозначно дали знати, що хочуть діловий документ, а не Универсал, то й прем’єр представив його, написавши буквально за ніч.
Дорошенко:
«Заклопотаний увесь час високою політикою, Генеральний Секретаріят Винниченка аж тільки 10 жовтня виступив з програмовою декларацією на засіданні Малої Ради.
Свої загальні завдання він окреслив як “об’єднання всієї української землі і всього українського народу в одній автономній одиниці”.
Він обіцяв ужити всіх заходів, щоб на мировій конференції, яка мала обговорювати наслідки війни, були серед делегацій і представники українського народу.
“Для найсправедливішого виявлення волі демократії України” мали бути скликані українські установчі збори, щодо яких Ген. Секретаріят мав виробити відповідний законопроект.
Ділова програма містилася в таких основних пунктах:
- задля боротьби з анархією мала бути піддержана самодіяльність і самооборона населення в формі організації скрізь відділів Вільного козацтва;
- обіцялося сприяння “широкому розвитку діяльности місцевих самоуправ та поширення їх компетенції”;
- мав бути вироблений план земельної реформи на основі принципу, що “трудящим масам на Україні належить право на землю, що вони її обробляють”;
- мав бути заснований економічний комітет, який повинен був би регулювати промисловість і торговлю, справу постачання і поділу харчів, сирих матеріялів та палива;
- поруч з тим мало бути проведено вироблення основ децентралізації спільнодержавних і спеціяльно українських фінансів, установлення бюджету України і підвищення оподаткування “маючих верств людности” в формі прогресивного податку з маєтків і податку на “незаслужений приріст їх вартости”;
- проектувалося заснування українського національного банку, палати праці, промислових судів;
- декларація заповідала, що Генер. Секретарство Праці, стоячи на принципі свободи коаліцій, “буде при неминучих у сучаснім громадянстві колізіях між працею й капіталом обороняти інтереси господарського розвитку в цілости, намагаючись закріпити вплив примиряючих інституцій і помагаючи установляти колективні умовив; на полі просвіти обіцялося вироблення проекту “нової по змісту і по формі школи, на підставах демократичних і національних, причому народність в своїх культурних пориваннях мала би відповідне задоволення”;
- мали бути зроблені заходи, щоб протягом року утворились курси для вчителів і видані були шкільні підручники, а також підготовлені кадри лекторів для вищих українських шкіл;
- мала бути відкрита у Київі Укр. Педагогічна Академія, народні університети, а особлива увага мала бути звернена на позашкільну освіту.
Наприкінці декларації було докладно умотивовано потребу в заснуванні генеральних секретарств продовольчих справ, шляхів, пошти й телеграфу, судових справ і військових, а також і потребу поширення меж автономної України на всю українську територію. »
Після кількох місяців загальних балачок декларація являла першу спробу якоїсь практичної ділової програми.
“Нова Рада” писала з приводу декларації, що вона “знаменує перший глибоко продуманий, розважний і справді державний виступ нашого міністерства”.
Дорошенко:
«Мала Рада зустріла його з “повним вдоволенням”.
Представники усіх українських фракцій в Малій Раді — ес-ери, ес-деки, ес-ефи, трудовики, представники російських і жидівських партій, усі заявили про своє вдоволення з декларації;
С.Петлюра від імені Генерального Військового Комітету “запевнив Генер. Секретаріят в цілковитій піддержці українського війська”.
Один тільки представник кадетів різко критикував декларацію, особливо за проект утворення Вільного козацтва.
Але він залишився самотнім, і Мала Рада більшістю всіх голосів проти одного (один укр. ес-ер здержався від голосування) прийняла декларацію і висловила повне довір’я Генеральному Секретаріяту. »
____________________________
«Одночасно з декларацією Генер. Секретаріят оголосив відозву, яка мала служити повідомленням, що Генер. Секретаріят приступає до праці і заразом — програмою цієї праці:»
“Народе України!
Волею і словом революційного парляменту твого, Української Центральної Ради, в тісній згоді з Правительством революційного всеросійського народу, ти обрав і поставив нас, Генеральний Секретаріят, на чолі власти, сказавши нам творити нове і вільне життя у нашім краю.
-Во время люте і трудне поклав на нас ти це високе і тяжке завдання.
Війна, ота вогненна і кривава спадщина царя Миколи II, дощенту виточила сили і в злидні кинула краї багаті, плодовиті.
Державне хазяйство розхиталось, занепало.
Із півночі великої Російської Республіки суне голод.
На заході четвертий рік пала і не вгаса вогонь війни, і погасити його не в силі народ многострадальний.
Великий переворот, утворений народами Росії, розніс високі чорні мури царської неволі.
Увесь старий монархичний лад скасовано.
У вогню, чаду, в напруженій борні з занепадом революційна демократія примушена творити новий лад державного та соціяльного життя.
Край веселий і багатий, нашу тиху Україну, також зруйновано, зубожено.
І ти, народе тихої Вкраїни, так само став до творення свого життя і нас покликав до тої славної, великої роботи.
Ми ж, волю твою вволяючи, без сумніву та без вагання стали там, де нас призначено, і, яко найвищий орган влади України, з свідомістю великого завдання, заявляємо всім громадянам: найпершою задачею ми ставимо собі зміцнити новий лад на Україні.
Старому царському ладу не може бути і не буде вороття.
Сотні літ український народ поневірявся у національному безправстві, в утисках, в знущаннях.
Тепер, відроджений, оновлений, хазяїном увіходить він у Рідний Край до вільного життя.
Але століття тих страждань, державна мудрість і спільний інтерес є запорукою тому, що ні одна нація, яка живе на українській землі, не знатиме насильства в своїх національних правах.
І ми, Секретаріят України, кермуючись оцим неписаним законом демократії всієї нашої землі, готуючи свій край до автономного життя у великій федерації республіканської Росії, оповіщаємо, що недопустимо ніяких утисків або знущання над чиїми-будь національними правами.
Бо тільки згода націй та братерське співжиття дадуть Україні той бажаний новий лад.
Трудящі маси, робітництво, селянство та ті з них, що вдягнені в солдатські шинелі, поклали край старим політичним порядкам.
Так само мусить бути край тому порядкові, коли економічно дужі кляси панували над клясами працьовників.
Генеральний Секретаріят України непохитно стане на сторожі прав трудящих мас.
Але, крім всесвітнього нешастя, крім війни та безладдя в господарстві, ще інші темні та злочинні сили штовхають нас в безодню.
Свідомі та несвідомі вороги народу, свобід і революції вчиняють над населенням бешкети, грабіжі, насильства.
Ми рішуче попережаємо всіх насильників і ворогів революції: властю революційного народу України
ми неухильно, без вагання будемо боротися з ними і переслідувати кожний вчинок, що вносить безлад і заколот в край.
В час лихоліття і недолі Україна встала до будування нових форм свого життя, і тим сильнішою та твердішою повинна бути влада, якій доручено проводити ту роботу.
Тому до всіх демократій звертаємо наше слово:
Народе України!
В твоїх руках порядок, лад і вся майбутня доля нашої землі.
Без згоди, без співробітництва, без дружної охочої піддержки тобою обраної влади, не може бути творення вільного ладу.
Бо тільки дружними зусиллями, бо тільки з’еднані напруженням одної волі всіх ми здержимо наш край на кінчику безодні і, може, відведемо і виведемо міцним, здоровим, незруйнованим на шлях великої майбутности.
Генеральний Секретаріат України.
Київ, 27 вересня 1917 року.”
____________________________
Грушевський:
«В устах Генерсекретаріату для даного моменту [“Универсал”] був непорозумінням.
З формального боку він вносив певну неясність в ситуацію, бо Секретаріат говорив про себе як про вибрану народом найвищу владу, згадуючи Центральну раду на початку тільки як вихідну точку свого існування і далі цілком ігноруючи її, так наче б він замістив її в ролі найвищого органу України, і далі говорив маєстатичним тоном, яким говорила досі тільки Ц[ентральна] рада.
По-друге, сей маєстатичний, але мало змістовний, неділовий, сентименталізмом закрашений тон, що був узятий Винниченком в проекті Першого універсалу, але в значній мірі був стертий редакційним комітетом Центральної ради, в повній первісності своїй вийшов наяв в сій відозві.
Що личило в перших початках революції першому слову Центральної ради, в романтичній, так би сказати, добі життя, те зовсім не на місці було по таких твердих переживаннях серед таких грізних симптомів розкладу і в устах ділового екзекутивного органу.
Фрази про “край веселий”, “тиху Україну”, “сірі шинелі”, замість ясних і твердих директив, робили неприємне, нудно-солодке враження якоїсь маніловщини.
Не вважаючи можливим робити з сього формальну справу — виносити на прилюдну дискусію Ц. ради,— дано було Генеральному секретаріатові зрозуміти в неофіціальній формі сю допущену ним пописку;
але вони зістались симптомом тих занадто високих аспірацій, які давали себе відчувати в поводженні Винниченка — бажання бачити Центральну раду в як чисто декоративну установу.»
Публікуючи в своїй “Історії” цю відозву, П.Христюк признається, що за романтично-солодкими виразами про “край веселий і багатий, нашу тиху Україну”, за голосними словами про створення нового вільного життя “у нашім краю”, ховалось в дійсности “сумна порожнеча, відсутність твердо наміченої програми практичної, злободневної діяльности”.
____________________________
Винниченко у своєму щоденнику, 11.Х.
«І злість, і сум, і сміх.
Генеральний Секретаріят України є крайова вища влада.
Це всім, хто читає газети, відомо.
Але всім, хто читає газети й не читає їх, видно, що проявів тої влади покищо дуже мало.
Панки Кирієнки * тішаться з того, глузують, стараються на цьому ґрунті підкопатись і завалити той фундамент, який з такими труднощами, камінець за камінцем, ми складаємо.
Нетерплячі ’’свої” вимагають, щоб ми брали ’’власть у свої руки”.
Що це значить, у чому має бути та власть, вони й самі не розуміють.
Але жадність, жадність до влади надзвичайна.
Зголоднілість до державности аж закочується від нетерплячки.
Я не заздрю собі, мене просто товчуть у ступі всяких вимог, кожен, хто може вдержати товкача в руці, підходить і гупає.
Навіть діти, які ще не навчились держати товкача, і ті б’ють.
Правда, діти найбільше й дошкуляють.
Діти та старенькі політики, яким рука труситься.
Дивна річ: щоб задовольнити дітей і дідусів, треба дуже небагато, — треба не діла, не результатів, а пози.
Стань у таку позу, ніби тобі ввесь світ підвладний, і ти будеш цілком задовольняючим їх політиком.
Правда, ми всі — дитяча нація.
Ми щойно вилупились і на нас ще тільки жовтенький пушок державности в куточках дзьобиків, ще цілком свіженькі заїди.
І як часом і смішно, і сумно, коли стане пухнате, з заїдами, створіннячко войовничим півнем, напинається, кричить і наїжує свій жовтенький пушок.»
* Панки Кирієнки — це загальне прозивне ім’я В. Винниченко вивів від прізвища комісара Тимчасового уряду при штабі військової округи Київщини Кирієнка, з яким УЦРаді довелося мати великі клопоти. Кирієнко, разом з начальником штабу округи ген. Квєцінським, опирався на школу юнкерів і прапорщиків та на спеціяльно стягнені до Києва козачі відділи й т. зв. ’’батальйони смерти”.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1667570.html.
Tags: история, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments