Ви будете сміятись, але 17 років тому після бурхливого застілля з приводу свого 36-річчя в публічну політику відправився тодішній помічник-консультант народного депутата Олександра Мороза Юрій Луценко.
Політично стурбовані громадини, розбурхані полум’яними промовами нинішнього генерального, прости господи, прокурора, 15 грудня 2000 року отаборились на Майдані Незалежності й розпочали акцію «Україна без Кучми». Втім, мітингували вони недовго. 9 березня 2001 року очолювані Луценком активісти УНА-НСО спробували перешкодити президенту Кучмі та прем’єр-міністру Ющенку покласти квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку, після чого були затримані й відправлені за ґрати на підставі показів Юрія Віталійовича. Саме він у приміщенні СБУ впізнавав по кадрах оперативної відеозйомки учасників акції протесту й диктував слідчому Миколі Герасименку прізвища правопорушників.
На підставі показів Юрія Луценка активісти акції «Україна без Кучми» були засуджені й провели кілька років – хто 3, хто 5 – на «зоні». Ніхто з них, окрім Андрія Шкіля, політичної кар’єри так і не зробив – на відміну від провокатора, який у 2001 році здав їх СБУшникам і який тепер люб’язно ручкається з Леонідом Кучмою.
===З коментів:
Ігор Мазур
якщо чесно, то він лише впізнав на фото, а коли щось було "гаряче" то він не допомагав слідству". Його вина там мінімальна. Його і інших соціалістів тоді витягнув з кримін. справи Мороз. А от нас не знайшлося кому витягнути - на політвязнях хтось собі виборчу кампанію зробив !
---
Олексій Подольський
До цього можу додати. Познайомився з цією істотою у першу ніч «України без Кучми»: намети лише привезли. Він збуджений сьорбав у носа із захватом чи не клявся мені, що на відміну від Георгія вижив, що покладе життя, аби Кучма сів по-життєво. Сьорбав слиною наче дощем і крутив очима, що мало передавати гнів і незламність Овода. Я подякував і тихенько, аби не заляпатися, відійшов, адже бачив таких полум’яних, ще за рухівських часів. Таких, що як правило, не могли в головний момент - під час ГКЧП - злізти з унітазу. (Хоча відразу були першими на переможних трибунах). Потім, коли Ющенко призначив Юрка у головні менти, мої друзі, зокрема Юрко Оробець, зустрілися з ним, аби почалось розслідування насильства над нашими побратимами з Донбасу, де наша команда «МИ» мала трупи за часів Кучми. Була створена група з не донецьких оперів і слідчих. Очолила цю групу наша людина, що була місцевою, але не висовувалася до того. Тепер – ризикнула, аби покарати банду донецьких прокурорів і оборотнів. Співпало: Ющенко від родини Кучми отримав долю в Росукренерго, свідка Кравченка вбили двома контрольними у голову, а Луценко розпустив групу на Донбасі, а нашого хлопця без пояснень звільнив з міліції без пенсії. Що з ним було далі – знаєте самі. Прізвище не називаю, бо залишилася родина. Ми намагались врятувати, але не встигли. А коли Юрко Оробець з друзями поїхали до Луценка отримати пояснення – той не пустив в кабінет. Саме цими місяцями не витримало серце Оробця. Не витримало зради як Ющенка, так і Луценка. І він, що не пив, і не палив за життя загинув від інфаркту, ще не було і 50. Зустрілися з Луценком під ГПУ: він під слідством, я знайомився зі справою Пукача як потерпілий. Я пішки, він на Рендж Ровері з приватною охороною. Але він мабуть дійсно дурний – почав МЕНІ жалітися на беспредел Регіонів. Я посміхнувся і не стримався: якщо ці пацани, що ти дражнив, тебе лише помнуть на Зоні. То у нас до тебе рахунок крові, і лише я, гуманіст, буду твоїм адвокатом, аби тебе не кончили, а лише сів по-життєво. Ви би бачили відкритого рота цього героя, що чекав від мене співчуття.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1698987.html.
Journal information