Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 24 (11) грудня 1917

Алі Татар-заде
Продовжуємо знайомство зі споминами Миколи Галагана - посла УНР до Кубані.
Сьогодні дізнаємось з перших вуст всі речі, які українці завжди хотіли взнати про кубанців, але боялися спитати.
А тепер слово автору.

(Минулого разу ми зупинилися на колоритному описі зовнішності прем’єр-отамана Бича та першими враженнями від Кубані.
Сьогодні ми дізнаємось, про що довідалась українська делегація на першому прийомі, а також після перших відвідин Кубанської Ради)
________

Л. Л. Бич детально розпитував про перебіг подій на Україні й спеціально у Києві, про дійсні цілі й напрям політики Центральної Ради, становище на фронті й позицію нашу в справі миру з центральними державами і взагалі про всі актуальні в той час питання, а особливо про відношення до большевицької влади.
Я старався з можливою точністю вияснити становище Центральної Ради й уряду Української Народної Республіки в усіх справах, які були порушені під час нашої розмови.
І в свою чергу просив Л. Л. Бича вияснити основний напрям політики уряду Кубані й його відношення до нас.

Інформації Л. Л. Бича насамперед з повною очевидністю свідчили про те, що, сидячи в Києві, ми або неясно уявляли собі реальний стан справ на Кубані, або не надавали належного значення деяким обставинам, які в житті Кубані грали в дійсності роль чинника першорядної ваги.

Не всі з нас, наприклад, добре знали, як гостро тут стоїть питання про взаємовідносини між козаками й некозачою частиною населення.
Так само й справа міжнаціональних відносин на Кубані не для всіх нас в достаточній мірі була ясною.

Після бесіди з Л.Л. Бичем для мене принаймні стало більше, ніж очевидним, що поширена серед українців думка, нібито Кубань є просто собі східною частиною української землі, є більше-менше ілюзорною і навіть до певної міри шкідливою.

Відносини тут були значно більш скомпліковані, ніж оця дуже простолінійна концепція про «безумовний український характер» Кубані, її населення поділене було двома доволі різкими перехресними лініями:
одною лінією воно поділене було на дві станові групи — козаків та «іногородніх», другою лінієіо — національно — на українську й російську частини.
Отже, ні по лінії поділу станового населення краю не представляло собою однорідної групи, бо козацтво складалось із двох частин — української (чорноморці) й російської (лінейці);
по лінії національного поділу воно так само було гетерогенного складу, бо й українська, й російська частина складалась почасти з козаків, а почасти з «іногородніх».

В таких умовах тяжко, звичайно, провадити певну лінію політики у відношенні до України з її на той час уже доволі явно означеною тенденцію до творення своєї державності.
Дійсний зміст проголошення Центральною Радою в листопаді 1917 р. Української Народної Республіки трудно було заховати за ініціативою її в справі утворення федерального загальноросійського уряду.
Тому й відношення різних членів кубанського уряду до політики Центральної Ради було різне: українці їй симпатизували, а росіяни навпаки.

Та, властиво, в часі перебування нашої делегації на Кубані ще навіть не існував справжній крайовий уряд, бо в його складі «іногородніх» ще не було.
Порозуміння між козаками й «іногородніми» та утворення коаліційного крайового уряду сталось уже після нашого від'їзду, а в часі нашого перебування в Катеринодарі робились лише перші кроки, в цьому напрямі

Отже, Л. А Бич, як голова уряду, не міг нам давати якихось зобов'язуючих цілий уряд запевнень, або приобіцювати нам його активну поміч.
Та ми цього не домагались, не маючи такого доручення від свого уряду.
Для нас важно було з'ясувати дійсний стан речей і можливості на майбутнє.

Щодо справи миру, то Л. Л. Бич заявив себе сторонником ідеї про загальний мир і противником сепаратного миру російської республіки з центральними державами.
В цьому відношенні він був виразником позиції, яку займав цілий тодішній кубанський уряд.

В питанні про майбутній державний устрій кубанський уряд займав виразну позицію федералізму.
В цьому відношенні наші становища були дуже близькими, хоч у позиції кубанців не можна було тоді запримітити явних сепаратистично-самостійницьких тенденцій, які доволі виразно виступали в актах Центральної Ради.

Одначе виявлялось, що при всій подібності, якщо не повній ідентичності, позицій українського й кубанського урядів в питанні про демократичний і федеративний устрій російської республіки, здійснення пропозиції Центральної Ради про утворення федерального уряду наражалось на певні труднощі.

Керуючі політичні кола на Кубані вважали московських большевиків за насильних захватників і узурпаторів влади, і тому творення загальноросійського уряду з їх участю не могло тут зустрінути прихильного відношення.
Кінець-кінців, це питання мав обміркувати й так чи інакше вирішити уряд Південно-Східного Союзу, до якого власне й була адресована привезена нашою делегацією пропозиція Центральної Ради.

На думку Л. Л. Бича, не виключена була можливість контрпропозиції з боку союзного уряду про утворення федерального уряду без большевиків.
Про можливість безпосереднього зв'язку Кубані з Україною в тій чи іншій формі Л. Л. Бич висловлювався дуже обережно.
Говорив він, звичайно, не про свої особисті в цій справі погляди, а про настрої й погляди кермуючих місцевих політичних діячів.

В умовах тодішньої кубанської дійсності ця справа в той час ще не могла бути предметом чи змістом
практичної політики.
На перешкоді тому стояла не тільки неунормованість внутрікубанських відносин, але й не досить висока політично-національна свідомість української частини населення Кубані.

Любов до Уіфаїни й стихійне почуття спорідненості не перетворились ще у сформовану свідомість необхідності державно-політичної єдності, хоч початкові елементи такої свідомості, без сумніву, уже народжувались.

Бесіда з Л. Л. Бичем була для нас надзвичайно інтересна й дуже повчаюча.
Ми почули від нього не тільки сухі інформації, але й оцінку подій, ілюстровану різними нам перед тим мало або й зовсім не відомими фактами.
Чи була та оцінка правильна й чи висловлені ним погляди були бездоганні — то інша річ. Бо ж еггаге humanum est!

Але в кожному разі ту оцінку й погляди ми почули від видатного громадського й політичного діяча та свідомого українця, який без порівняння більше за нас зорієнтований був у всіх місцевих справах, політичних настроях і характеристичних особливостях життя свого краю.

Наприкінці нашої бесіди Л. Л. Бич сказав нам, що він довідається, коли нас може прийняти Кубанський Військовий Отаман і про час прийому нас повідомить.
На цім ми й попрощались.

Приїзд нашої делегації до Катеринодара припав якраз на цей час, коли там зібралась Крайова Рада, а три дні пізніше відбувся з'їзд представників усього населення Кубані — козачого й «іногороднього».

Ми вже встигли побачитись за цей час з кількома чільними кубанськими особами, в тому числі з головою Крайової Ради М.С. Рябоволом і з членом уряду Південно-Східного Союзу І.Л. Макаренком
Тепер годилось відвідати засідання законодавчого органу краю.
Отже 11 грудня (ст. ст.) 1917 р. ми відвідали вечірнє засідання Крайової Ради, яке відбувалось у помешканні театру.

Перед з'їздом стояли дуже важні завдання: він мусів унормувати відносини між двома частинами населення Кубані й знайти приємлимий для обох сторін modus vivendi.
Для всіх було очевидно, що відсутність порозуміння між козаками й «іногородніми» шкідливо відбивається на цілому житті краю.
В час нашого перебування у Катеринодарі робились ще тільки перші кроки в цьому напрямі; дальші етапи порозуміння й остання фаза розвитку переговорів, що закінчились певною угодою, припадають на той час, коли ми вже з Кубані від'їхали.

Козачий організм роз'їдала тоді іржа внутрішньої незгоди й суперечностей.
Стомлені війною фронтовики та певна частина біднішого козацтва, без сумніву, не мали охоти збройною рукою боронити свій край перед небезпекою большевицької навали, в той час як «старики» й заможне козацтво, навпаки, були настроєні войовничо супроти большевизму.
Отже й внутрі самого козацтва треба було полагодити відносини між різними його елементами.

(далі буде)


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1705012.html.
Tags: история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments