Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 30 (17) грудня 1917

Алі Татар-заде
— Інтрига проти Петлюри. Боротьба за його посаду.
— Перше зіткнення кримських татар з більшовиками.
— Радянський уряд очолила жінка. Демарш харків’ян.
_________________________________
Олександр Жуковський:
“Для Петлюри стало ясним, що утриматися на посаді Військового Секретаря не зможе, ніяка агітація серед козаків не могла допомогти.
Занадто багато ворогів було у Петлюри і особливо таких, котрі хтіли б самі сісти на його місце.
З одної сторони примикающий до лівих с.р. Кедровський вів шалену агітацію в центральному комітеті організацій.
Його підтримував М.Шаповал, який дуже хтів бути В.Секретарем.
Серед с.-д. агітував М.Порш, головним чином, базувавсь на тому, що вся військова справа занепала, бо Петлюра не вміє вести сієї справи.
С.-д. піддержували і головним чином переконували в бездарності Петлюру група військових, Капкан, Поплавко і інш., які ґрунтували свої переконання на тому, що не може ж цивільний, який нічого не тямить у військовому ділі, керувати такою великою справою.
Про працю Петлюри свідчив військовий стан та організація військової сили, які дійсно находилися в хаотичному стані.
Одним словом, як то кажуть, дійшло до точки і виходу ніякого нема, як те, що Петлюра повинен йти в демісію...
Боже, як йому не хотілось! Я мав нагоду весь час спостерігати його, бо жив в одному готелі з ним.
Петлюра нервував, не знав, як викрутитись з цього становища, а тому пускався на всякі навіть авантюри.
Не кажу вже про те, що через вірних собі людей старався підняти чуть не повстання серед козаків.
Велась шалена агітація, але підняти свій авторитет він вже не міг.

Не можу проминути того, щоб не сказати, що перед виходом Петлюри портфель ЦК С–Р. предложив взяти мені.
Тоді я був товаришем Генерального Секретаря по військовим справам, але я відмовився.
Я був страшенним ворогом зміни Військового Секретаріату і старався вплинути на товаришів по партії, щоб сього не робили, бо така зміна безслідно не зможе пройти.
Мої побоювання не зробили ніякої уваги.
Причини, через що я відмовився, полягали в тому, що біля портфелів йшла величезна гра, інтриги розвивались, сварки і т.п., що тільки мішало взяти твердий курс правління в напрямку роботи Військового Секретарства.
Кожен майже із діячів почував себе Наполеоном, почував себе героєм призвати, спасти отчизну і дати їй лад та порядок.
Багато із них міркували в душі, що тільки він один покликаний і призван історією до святого діла – відродити батьківщину.
В цьому виявилось інтелігентське кружкове виховання і вплив російської культури.
Чисті душею, з великими святими ідеалами, переповненим серцем робити і принести людству тільки добро, любов та правду, але прості ...техніки в праці – адміністративного хисту і марудної мілкої щоденної роботи, для них вона була незрозумілою.
Зокрема діла військового вони не знали; не знали з чого і як приступити до організації Військового Міністерства; як себе поставити і як вимагати від других в праці організаторські здібності і спеціально-технічні знання.
Правда, не всі то з чистими намірами оточили Військові Міністерства, щоб щиро працювати.
Не треба забувати, що це був період перегонів в розрішенню соціально-політично-економічних питань порівнюючи з Совдепією.
А такі обставини в свою чергу, висували на підмостки політичного життя політиків-демагогів, ріжних авантюристів, які устроювали свої особисті інтереси і хтіли взяти від життя, від других людей, що тільки можна взяти, але накласти високих обов’язків на себе, ні – це заборонялось, це не полягало в їх натурі.
Такі обставини не могли сприяюче впливати на будівництво армії, на будівництво тих підвалин, на яких повинна була сформуватися наша армія, як сила оборони захисту, так Держави як і революційних здобутків.
Устав дисциплінарний поніс в собі такий безглуздий демократичний дух, що не знаю, чи буде коли існувати взагалі в світі армія на тих підвалинах.
Жваву діяльність в цьому приймала Всеукраїнська солдатська Рада, яка багато прикладала рук та помагала Військовому Міністерству, але й багато псувала в організаційній роботі.
З тою аксіомою багато політичних керівників не хтіло погодитися, що кожне діло, кожна спеціальність, фах може удосконалюватися, розвиватись тільки при тих обставинах, які спеціально для сього потрібні і без яких воно загине.
Адже не можна хворого лікувати ліками не тої хворості, на яку він заслаб.
Не можна по рецепту лікаря будувати міст, а по росчотам інженера готувати ліки для хворого.
Але в часи надзвичайних державних зворушень, коли життя виходить із берегів і починають бушувати народні стихії, то чого тільки тоді не буває.
Я не міг при таких обставинах стати Військовим міністром бо викликав би проти себе своїх товаришів по партії, та інших партій, діячів велике незадоволення, обвинувачували б в реакційності, буржуазности і т.п., що внесло б тільки більший заколот в справи”.

______________________________

Анна Ахматова пише про події в Севастополі.

На Малаховом кургане
Офицера расстреляли,
Без недели двадцать лет
Он смотрел на Божий свет

Джафер Сайдамет видав «Наказ по Кримським військам», метою якого було створення регулярних частин Кримської армії.
І-й та ІІ-й Кримські кінні полки були об'єднані в кавалерійську бригаду.
Її командиром призначили полковника Г. Бакса.
У новому військовому формуванні служили не тільки мусульмани, але й представники інших національностей і віросповідання.
Загальна чисельність різних мусульманських військових частин, підпорядкованих Курултаю, нараховувала близько 6000 чоловік.

У відповідь на анархо-більшовицький терор в Севастополі Кримський штаб направив загони ескадронцев до приморських міст, куди в цей час стали прибувати революційні загони матросів з Севастополя для встановлення радянської влади.

______________________________

Асан Сабрі Айвазов:

“Перше зіштовхнення з більшовиками.
Піша частина Кримського кінного полку поверталася з фронту, коли на дорозі в Олександрівськ (Україна) зіштовхнулася з більшовицькими частинами, які вимагали роззброєння ескадронцев.
На цьому грунті між ними сталося збройне зіткнення.
Згідно з укладеним договором між Кримським ЦМІК (ЦентрМусВиконкомом) і Українською Радою, українські загони прийшли на допомогу ескадронцам і воювали разом з ними проти більшовиків і змусили їх відступити.
Прах одного вбитого ескадронця привезли до Сімферополя і влаштували йому урочистий похорон з метою порушити проти більшовиків ворожнечу.
На похоронах були присутні головні керівники КримЦМІК Сейдаметов і Челебієв, які виступали з гарячими промовами проти більшовиків”.

Врангель:

“Беспечная крымская жизнь продолжалась недолго. Вскоре из северной Таврии пришли первые вести о выступлениях в городах и деревнях всякого сброда, спешившего объединиться под красным знаменем.
Местами происходили уже погромы помещичьих усадьб.

Будучи как-то по делам имения в Мелитополе, я впервые на Мелитопольском вокзале увидел красные войска; то возвращались после кровавого урока матросы Черноморского флота, разбитые генералом Калединым под Ростовом.
С наглыми, зверскими лицами, обвешанные пулеметными лентами и с ручными гранатами у пояса, они беспорядочными кучками пробирались в Севастополь, врываясь в пассажирские вагоны, выбрасывая женщин и детей и избивая станционных служащих”.

______________________________

Більшовики, які контролюють Харків, видають Маніфест про скинення Центральної Ради.
Був утворений перший уряд радянської України - Народний Секретаріат.

Вперше в історії України (і не тільки) уряд очолила жінка.
Євгенія Бош зайняла посаду нарсека внутрішніх справ, а водночас їй було доручено головувати на засіданнях уряду.
Одначе це призначення не було офіційним.
Видно, навіть ультра-революційні більшовики та анархисти не були морально готові до такої радикальної події, як жінка на чолі чоловіків.

Євгенія Бош:

“Выборы Народного Секретариата не нрошли так солидарно в нашей фракции, как выборы Ц.И.К.
Во фракции наметились три группы:
первая — считала, что, намечая состав Народного Секретариата, необходимо выдвигать кандидатуры товарищей украинцев, дабы облегчить работу Советского правительства и не дать Ц. Раде лишнего повода вести травлю против Советов, как чисто великорусских организаций, и председателем Совета Народных Секретарей обязательно избрать «щирого украинца»;
вторая — не возражая против высказанных соображений, предлагала прежде всего руководиться работоспособностью и политической выдержанностью намечаемых кандидатов;
и. наконец,
третья—харьковские товарищи, заявившие, что они воздерживаются от участия в выборах Народного Секретариата, мотивируя свой отказ тем, что они не знают избранных членов Ц.И.К.

Первое заседание прошло в спорах, и ни до чего не договорились.
На втором заседании первая и вторіая группы столковались на предложении второй группы с поправками: «по возможности с украинскими фамилиями, и председателя Совета Народных Секретарей временно не избирать».
И на последующих двух заседаниях фракции спор шел только с группой харьковичан, образовавших свою фракцию во фракции Ц.И.К.
Харьковичане внесли запрос:
«Сколько мест вы предоставляете в Народном Секретариате нам?».

Большинство фракции считало такую постановку вопроса со стороны своих же товарищей недопустимой и предлагало выдвигать кандидатов и после обсуждения решать голосованием.
Но последовало заявление харьковичан, что, в таком случае они отказываются принимать участие в выборах Народного Секретариата и снимают свои кандидатуры, если их будут выставлять.
На следующее заседание фракции харьковичане не явились.
После продолжительных дебатов, фракция приняла предложение голосовать за 4-х харьковичан, независимо от обсуждения, а остальных, которые будут отвечать пред’являемым требованиям,
голосовать в общем порядке.
Этим решением инцидент с харьковичанами во фракции был ликвидирован, и на третьем заседании сошлись на следующих кандидатурах:
наркомвоен (времен.)—Шахрай,
просвещения—Затонский,
земледелия—Терлецкий (лев. с.-р.),
внутр. дел—Е. Бош,
торговли и промышлен.—Артем,
по национ. делам—Бакинский,
труда—Скрыпиик,
финансов—Ауссем В.,
юстиции—Люксембург,
почт и телеграфов — Мартьянов (харьковск. кандидат),
продовольствия—Лугановекий (харьк. канд.),
управ, дел — Лапчинский,
народного секретаря путей сообщения решено было избрать на с’езде железнодорожников.

Председателя Совета Народных Секретарей решили не избирать, Народный Секретарь внутренних дел должен был об’единять работу Народного Секретариата.

Как я уже говорила, харьковские и донецко-криворожские ответственные партработники безоговорочно принимали участие в работах Всеукраинского с’езда Советов и выборах Ц.И.К. и входили в президиум Ц.И.К. и Народный Секретариат.
Но, несмотря на это, с первых же дней существования Советского правительства начали выявлять свое оппозиционное отношение к избранному Ц.И.К. Советов Украины и его Народному Секретариату.
Ни областники, ни харьковичане действительных причин не указывали, останавливались на мелочах повседневной работы, и заседания кончались ничем, поэтому изжить оппозицию в своей среде путем устранения
причин, вызывавших ее, так и не удалось.
И во все время пребывания Советского правительства Украины в Харькове руководящие областные и харьковские партработники не только не оказывали содействия в работе Ц.И.К. и Нар.Секретариата, но значительно осложняли ее и во всем подчеркивали, что за деятельность этих учреждений они ответственности не несут.

Харьковский комитет в целом не только не оказывал содействия в работе Ц.И.К. и Народного Секретариата, но отдельные члены комитета пользовались всяким поводом, особенно в первые дни, чтобы создать конфликт с работниками советскою правительѳтва.
И такой повод не замедлил представиться.
С окончанием работ Всеукраинского с’езда Советов зал заседаний сейчас же заняли другими совещаниями, и Ц.И.К. остался без помещения для работ.
Харьковичане предлагали обратиться в Исполком Совета—в большинстве меньшевистский, который под всякими предлогами оттягивал предоставление помещения, а парт-комитет на несколько дней не соглашался дать комнату в своем помещении.
В первые дни члены президиума Ц.И:К. и Народного Секретариата всячески изворачивались, намечали заседания по ночам, когда освобождался зал, днем работали в каких-то темных комнатах, заваленных всяким хламом, а первый манифест писали на подоконниках в корридоре и самостоятельно никаких мер к подысканию помещения не принимали, пытаясь столковаться с харьковичанами, чтобы избежать трений и упреков о вторжении в местную жизнь.
Но видя, что вопрос с помещением ни на шаг не продвигается и угрожает срывом работ Ц.И.К. и Народного Секретариата, президиум Ц.И.К. постановил: подыскать самостоятельно помещение и потребовать от Исполкома его освобождения.
Помещение было подыскано, но Исполком категорически отказался освободить его, заявив, что «у нас помещений для Ц.И.К. нет».
Тогда президиум поручил отряду Красной гвардии, под руководством т. Беленковича, занять помещение буржуазной газеты «Южный Край» с типографией и всеми складами.
Числа 30 (17-го) декабря Красная гвардия (кажется, с завода «Всеобщей Комп. Электр.») заняла, без всякого сопротивления, помещение и типографию и установила караул.
Занятие «Южного Края» было выполнено быстро и организованно, поэтому все помещения редакции, типографии и склада, где имелся большой запас бумаги и все необходимые типографские принадлежности, сохранились в полном порядке.
Помещение редакции имело 10 комнат с громадной приемной.
Но занятие помещения буржуазной газеты без санкции Исполкома вызвало бурю негодования среди членов харьковского комитета.
Назначили экстренное заседание областного и харьковского Комитетов и потребовали председателя Краевого для об’яснений.
Харьковичане обвиняли приезжих товарищей в желании диктаторствовать и считали, что своими действиями они дезорганизуют местную работу.
Никакие уверения в обратном не имели действия, и заседание комитета кончилось ничем.
Началась полоса бесконечных заседаний комитета с требованиями об’яснений по всякому незначительному поводу”.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1707661.html.
Tags: история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments