Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, 10 січня (28 грудня) 1917

Алі Татар-заде
— Смотр військ. — Полк “Урієт” vs “Севастопольская область”. — Хто в Києві готовий виступити за УНР? — Пацифістські плани УНР щодо флоту. “Намісники Посейдона”. — Більшовицький заколот в Катеринославі. — Що там на Дону? Якась “Добровольча Армія”
______________________________
Пам’ятаєте, як “Іліада” відкривається оглядом війська?
Спочатку йде перелік флоти, потім - піхоти й кінноти.
При цьому сторони все ще сподіваються, що війни не буде. Ну, принаймні одна зі сторін так думає.
Отак і ми трохи поглянемо на війська, що вже вишукались та готові до битви.
______________________________
Генеральний Секретаріят ухвалив на початку січня 1918 p., щоб справи Вільного козацтва були передані з Секретарства Внутрішніх Справ до Військового Секретарства і щоб було організовано Реестрове Вільне козацтво, утримуване на державні кошти.
Для кожного повіту призначалося дві сотні — одна кінна, друга піша. Ці сотні мали служити задля боротьби з заколотами та анархією.
Напередодні нового року був проведений парад курінів Вільного козацтва з околиць Києва.
В параді взяло участь 16 курінів (Дорошенко називає їх всі):
Курінь заводу Гретера, Курінь двірця Київ-І, Кур. Демієвський, Байковський, Печерський, Арсенальний, Кур. двірця Київ-І1, З куріні Подольські, 2 Шулявські, 2 Лукіянівські; 2 Святошинські.

Дмитро Дорошенко:

«Наказом М.Порша з дня 10 січня 1918 року було установлено уніформу для українського війська.
Одягом для укр. війська до остаточної демобілізації залишено поки що стару російську уніформу, але з такими одмінами:
- рід зброї та нумери в. частини мали позначатися на комірі;
- посада мала означуватись особливою нашивкою на рукаві.
На кутках коміра нашивалися чотирикутні нарізники з синього сукна; на нарізному вгорі мав бути означений трафаретом рід зброї, а під ним число або назва частини.
Трафарети для піхоти — перехрещені рушниці, для кінноти — шаблі, для артилерії та інших спеціяльних родів війська такі самі, які були в російському війську.
Посада означалася срібними шевронами на правому рукаві вище ліктя: шеврони мали вигляд тупого кута рогом догори;
ройовий мав один шеврон, четар — два; бунчужний (фельдфебель) — три; полусотенний — один з петелькою догори над рогом, сотник — один з петелькою та один з рогом під ним; курінний (батальйонний) — один з петелькою і два кутом під ним; полковник — один шеврон кутом з зазубнем (зигзагом) 1 1/2 сантим, завширшки; отаман бригадний — два таких самих; отаман дивізійний —три таких самих; отаман корпусу— при таких самих з петелькою; отаман армії — один широкий шеврон з петелькою та один широкий кутом; отаман фронтовий — один широкий з петелькою та два широких кутом. Кокарди синьо-жовті (жовтий колір всередині).
Наплечники (погони) установлялись для всіх козаків і старшин блакитні, обшиті жовтим кантом».
______________________________
В Сімферополі сформований та прийняв присягу «на захист основних законів Курултаю» I-й Кримський мусульманський полк «Уріет» (“Воля”).
Його першим командиром став поручик Аблаєв, призначений відповідно до наказу Директора військових і зовнішніх справ Кримської Народної Республіки, Джафера Сейдамета.
У штаті полку було 4 батальйону і 16 рот.
«Уріет» формувався виключно з військовослужбовців кримськотатарської національності.
Це стосувалося також і офіцерського складу, серед якого були представники старої знаті, що ведуть свій родовід з часів Кримського ханства: князь Усейн Балатуков, прапорщик Юсуф Мансурскій, поручик Якуб Яшлавский.

Майже всі вони в найближчі місяці будуть вбиті в бою або розстріляні в полоні більшовицькими матросами і чекистами.

Ось деякі імена офіцерського корпусу:

Яшлавский Якуб, поручик, командир 1-го батальона
Кумилев Осман, прапорщик, командир 1-й роты
Фейзулин Диан, подпоручик, командир 2-й роты
Ибрагимов С. Халил, подпоручик, командир 3-й роты
Ирсмамбетов, прапорщик, младший офицер 3-й роты
Джемилев Якуб, подпоручик, командир 4-й роты
Булгаков Ажредин, поручик, командир 2-го батальона
Джелялов Кемаль, прапорщик, командир 5-й роты
Даирский Слям, подпоручик, командир 6-й роты
Кайтазов Джан Азслан, подпоручик, командир 7-й роты
Джанбаев Иляс, подпоручик, командир 8-й роты
Балатуков Усейн, прапорщик, младший офицер 8-й роты
Булгаков Асан, поручик, командир 3-го батальона
Булгаков Сулейман, прапорщик, командир 9-й роты
Чалбаш Сервед, подпоручик, командир 10-й роты
Байрашевский Ягья, подпоручик, командир 11-й роты
Абдышаев Абдул-Азиз, прапорщик, младший офицер 11-й роты
Меметов Аблямит Курт, прапорщик, командир 12-й роты
Черичев Асан, поручик, командир 4-го батальона
Мансурский Юсуф, прапорщик, командир 13-й роты
Байбуртлы Омет, прапорщик, командир 14-й роты
Умеров Рустем С., прапорщик, командир 15-й роты
Маматказин Абдула, прапорщик, командир 16-й роты
Кудяков Мугамет Курт, прапорщик, командир учебной команды (врид)
Ягья Оглу Курт Сеит, прапорщик
Евдокимов Али Рустем, прапорщик, командир пулеметной команды
Хайрединов Мухтар, прапорщик, начальник продовольственного округа
Леманов Абдураман, прапорщик, секретарь окружного комиссара
Абибулаев Хамимула, прапорщик, врач полка
Бурнашов Тайды, прапорщик, полковой адъютант

10 січня Севастопольский революційний гарнизон вислав “делегацію для переговорів” та два миноносці для так би мовити посилення позиції в ціх переговорах - до Євпаторії.
Там моряків зустріли та роззброїли кримськотатарські ескадронці.

Севастопольський ВРК висунув Кримськотатарському уряду ультиматум: о 24 годині повернути відібрану зброю у красногвардійських загонів в Євпаторії і припинити надалі роззброєння загонів, що посилаються ревкомом в інші міста.

На тому ж засідання СевВРК оголосив себе не міською, а обласною владою, тобто владою по всьому Кримському півострові.
Цей кур’оз з існуванням Севастопольського облВРК дозволяє говорити про існування певний час “Севастопольської області” - звісно, лише в умовах революційної нерозберихи та свавілля.
______________________________
В цей самий час лінкор “Воля” на Севастопольському рейді продовжує утримувати український прапор.
Синьо-жовті знамена небаияк дратували революційних матросів з інших кораблів.

Вожак Центрофлоту Зєдін:
«Украинизация “Воли” является контрреволюционным действием.
Политика Рады ведет к дезорганизации боевых сил и ослаблению мощи революции.
Во что бы то ни стало необходимо противодействовать контрреволюционным стремлениям Рады».

Постанова Центрофлоту:
«1. Издать приказ, чтобы с “Воли” никто не съезжал, а также, чтобы корабли не посылали людей на «Волю» впредь до особого распоряжения.
2. Созвать все судовые комитеты флота, за исключением дежурных членов, в Морское собрание для обсуждения и решения вопроса, создавшегося в связи с поднятием украинского флага на “Воле” и предстоящем с нее уходом части команды».
День потому Морскоє собраніє постановляє:
«Спустить с линкора “Воля” украинский флаг и поднять красный флаг».

К.Я. Зєдин:
«Как на всем юге, так и в Черноморском флоте, благодаря провокационным приказам контрреволюционеров, сидящих в Раде, идет… разложение в войсковых частях и оголение всего Черноморского побережья от воинских частей.
По приказу Петлюры крепость Севастополь оставлена без гарнизона: уехали не только великороссы, но и украинцы.
Крепость, пороховые погреба, мастерские брошены без охраны».

Севастопольский ВРК звертається до “всіх, всіх, всіх” не виконувати наказів Центральної Ради щодо Чорноморського флоту.
Це робиться в очікуванні якихось важливих рішень України про флот, що очікуються зо дня на день.
Тим більш, вже кілька днів існує Генеральне секретарство морських справ, очолюване Дмитром Антоновичом.

Микола Галаган, який добре знав Антоновича, одначе, пише:
«Щодо Д. Антоновича, то він не був у Києві в той час, так що не міг, очевидно, дати навіть своєї згоди на міністрування.
Сумніваюсь, щоб взагалі він згодився стати українським намісником Посейдона!»

Ну хто ще сумніватиметься в тобі, як не багаторічний напарник.

На нараді Генерального секретаріату справді вислухано доклад генерального секретаря Антоновича про план діяльності Морського секретарства.
Але план зовсім не агресивний.
Морське секретарство має завідувати Чорноморським флотом, який повинен охроняти берег Українськоі Республіки і тих держав, які з нею межують по березі Чорного моря.
“Утримання флоту повинні взяти на себе всі ті держави, інтереси яких він охороняє”.
Для цієї мети досить двох броненосців і флотилії миноносців з командою в 10-12 тис. матросів.
Решту кораблів демобілізувати і перетворити і державний торговельний флот, розвиток якого лежить в ближчих інтересах Української Республіки.
На організацию Морского секретарства і на попередні видатки, зв’язані з переведенням плану реорганізації флоту, потрібно зараз 150 тис. крб.
______________________________
Із 9 на 10 січня більшовицьке повстання охопило Катеринослав (м.Дніпро).
Повстанці захопили Дом совєтів робітничих та селянських депутатів (Будинок Губернатора), Брянський завод (потім “завод імені Петровського”), Чечелівку та Нові Кайдаки.
Гайдамаки та Вільне козацтво УНР намагалися спочатку домовитися з повсталими, однак дуже швидко з'ясувалося, що анархисти і більшовики зовсім не бажають йти на компроміс.
Відтак по місту почалися бойові дії.
Штаб військ УНР був у будинку пошти (нині там знаходиться Головпоштамт).
І між двома спорудами у центрі міста майже 3 дні точилася запекла стрілянина, що поступово охопила Нові Кайдаки та населені пункти на лівому березі Дніпра – Нижньодніпровськ та Ігрень.
Заколотники, здавалося б, були приречені, однак вони охоче йшли на безрезультатні переговори, оскільки знали, що в місто вже мчить загін червоних з Росії.
11 січня влада УНР у місті впаде і Катеринослав вперше стане більшовицьким.
_____________________________
10 січня донський казачий єсаул Чернєцов, прозваний “безсмертним”, сміливим наскоком захоплює Дебальцево.
Більшовики “Народного Секретаріату” у Харкові паникують.
Їм здається, що контреволюція кріпне на Дону.
Оголошено про створення Добровольчої Армії, яка тепер дасть відсіч усім красним.

А як було насправді?

Полковник Святослав Варламович Дєнісов щойно дістався з Києва до Дону.

Святослав Дєнісов:

«Зародившаяся на Тихом Дону в его стольном городе Новочеркасске в конце ноября 1917 года, по мысли генерала Алексеева, военная организация существовала нелегально, скромно, негласно почти около месяца.
9 января (27 декабря) организация эта стала именоваться Добровольческой Армией и рядом деклараций заявила о своих задачах и целях.
К этому времени в ее списках числилось около 4.000 человек, а в боевых рядах вряд ли была половина этого числа.
В начале января штаб и ее руководители вынуждены были по многим причинам переехать в гор. Ростов.
Донское правительство, подыгрываясь под настроение разлагающихся казаков, настаивало на переезде в Ростов, считая это за терпимое пока явление, но дальнейшее пребывание этой организации в Новочеркасске не признавалось возможным.
С душевной грустью вынужден был согласиться на это и атаман войска Донского, генерал Каледин.
Кто же и кааким образом пополнял ряды этой героической армии?
Как только загорелся огонек света в Новочеркасске, измученное офицерство потянулось нескончаемой и тайной вереницей со всех городов и мест России, охваченной уже большевизмом.
Дон действительно в те дни являлся единственным местом на святой Руси, где еще был порядок, и где власть была в руках русского человека, всем известного, всеми уважаемого героя войны — атамана генерала Каледина.
Доносились слухи и о том, что там, на Дону, — Алексеев, Корнилов.
И тяга на теплый, светлый юг России, тихий Дон, обозначалась уже, яснее, но и в более опасной обстановке:
большевики успели расставить рогатки, перехватив все железнодорожные линии, и лишь пешком, по глухим, непроезжим дорогам, темными ночами пробирались мученики-офицеры к этим ярким звездам, немеркнущий свет которых манил к себе не только офицеров, но и всех русских людей, любящих свою родину.
Всем этим русским людям широко открыли двери и гостеприимно встретили их вожди и представители Добровольческой Армии.

Сам Корнилов не скрывал, что в рядах этой организации имеются и «обломки политического хлама».
Это пока не вредило армии, которая, не взирая на свой смешанный состав в политическом отношении, была единой по своему горячему чувству к родине и по своей цели, считая таковой спасение поруганных и заплеванных России и ее победоносной армии, лучшей армии мира.
В первых числах января месяца Добровольческая Армия уже проливала кровь в боях к северу от Таганрога, не получая однако помощи от казаков, землю которых она защищала.
Другую железнодорожную магистраль из Москвы на Дон защищал бессмертный донской партизан, есаул Чернецов, с горстью храбрецов, главным образом учащейся молодежи, отбиваясь от изменников — донских казаков в районе ст. Каменская — железнодорожная ст. Лихая.
Казаки в это время, одурманенные угаром большевизма, утомленные военной службой и войной на протяжении, для некоторых из них, семи лет, были в состоянии паралича.
В лучшем случае, обезоруженные еще на границе области (при возвращении с фронта) большевистскими отрядами, — расходились по домам в сознании, что без винтовки — не война, а бойня;
в худшем случае, видя, что есть случай поживиться и вознаградить себя за годы лишения военной жизни и войны, — бросались на разбой вместе с советскими комиссарами».

Спогади одного з провідних генералів Білого руху, а сьогодні - тільки одному з кількох засновників щойно створеної Добровольчої Армії Росії.

Антон Денікін:

«В атаманском дворце пустынно и тихо.
Каледин сидел в своем огромном кабинете один, как будто придавленный неизбежным горем, осунувшийся, с бесконечно усталыми глазами.
Не узнал.
Обрадовался.
Очертил мне кратко обстановку.
Власти нет, силы нет, казачество заболело, как и вся Россия.
Крыленко направляет на Дон карательные экспедиции с фронта.
Черноморский флот прислал ультимативное требование «признать власть за советами рабочих и солдатских депутатов».
В Макеевском районе объявлена «Донецкая социалистическая республика».
Вчера к Таганрогу подошел миноносец, несколько траллеров с большим отрядом матросов; траллеры прошли гирла Дона и вошли в ростовский порт.
Военно-революционный комитет Ростова выпустил воззвание, призывая начать открытую борьбу против «контр-революционного казачества».
А донцы бороться не хотят.
Сотни, посланные в Ростов, отказались войти в город.

Атаман был под свежим еще гнетущим впечатлением разговора с каким-то полком или батареей, стоявшими в Новочеркасске.
Казаки хмуро слушали своего атамана, призывавшего их к защите казачьей земли.
Какой-то наглый казак перебил:
— Да что нам слушать, знаем, надоели!
И казаки просто разошлись.

Первый Донской круг дал пернач выборному атаману, но не дал ему власти.
Во главе области поставлено было войсковое правительство, состоявшее из 14 старшин, избранных каждым округом излюбленных людей, вне всякой зависимости от их государственного, общественного и просто делового стажа.
Атаман являлся только председателем в заседаниях правительства, а его помощник — членом.
Эти заседания имели характер заседаний провинциальной городской думы с нудными, митинговыми, а главное лишенными практического значения словопрениями.
Деятельность эта не оставила по себе никакого следа в истории Дона, и на тусклом фоне ее меркли крупный твердый государственный разум Каледина и яркий молодой порыв донского баяна Митрофана Богаевского.
Каледин отзывался в разговорах со мной о правительстве с большой горечью.
Богаевский выражался о нем осторожно и деликатно: оно по своему составу было не сильно: члены правительства были люди безусловно честные и добросовестные, но не смогли сразу, охватить всей колоссальной работы.
Во всяком случае, в среде правительства государственные взгляды Каледина поддержки не нашли, и ему предстояло итти или путем революционным, наперекор правительству и настроениям казачества, или путем конституционным, демократическим, которым он пошел, и который привел его и Дон к самоубийству».


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1710908.html.
Tags: дебилы, история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments