Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

#сто_років_тому, Київ, 1918. “Нейтральні” полки

Алі Татар-заде
.
Чому замість 8-9 тисяч багнетів в Центральної Ради ледве назбиралось 2 тисячі.
..
________________________
.
За підрахунками, військова залога в Києві напередодні повстання в Арсеналі та навали Мурав’ова нараховувала 7870 багнетів.
Разом з гайдамаками Петлюри та Петріва, які прийшли в столицю після перших днів боїв, могло бути до 8-9 тисяч.
Проте, Мурав’йову та Арсеналу чинило опір усього лиш 1940 багнетів.
Як так сталося?
Справа у «нейтралітеті», який оголосили кілька полків, куренів та інших підрозділів.
Збольшевизовані пропагандою, ці підрозділи стверджували, що важко розібратись, хто правий хто винуватий, на чиєму боці правда, що уряд сам по собі непевний (він якраз, до речі, подавсь у відставку, а новий формувався бозна як), центральна рада не виражає волі народу, за більшовиками теж є «своя правда», росіяни – це браття, трудовий народ повстав, і тому подібне.
Один з полків, Шевченківський, і взагалі прибув з Росії з готовим гаслом «валити Центральну Раду», одначе був прилаштований та, як здавалося, приручений.
Ми наведемо тут деякі свідчення сучасників – переважно з двох боків, українського та «нейтрального».
Нейтральний бік, за не дуже дивним збігом обставин, представлений тут виключно російською мовою.
Це не пряма мова самих нейтральних полків, а лише росіянських кієвскіх «обивателів», чия позиція була дуже схожа – від дійсно нейтралітету (оба хуже, сажрітє друг друга, над схваткой) – і до прямої чи прихованої симпатії власне більшовикам, просто тому що вони переважно рускіє.
.
________________________
.
.
Порш,
«Доклад міністра про вiйськовий стан на Українi».
«Настрій гарнізону в Київi рiжний: однi частини займають нейтральну позицiю, иншi ворожу, як прим. полки Тараса Шевченка, Дорошенка.
Де-якi частини, на якi можна було б опертися, як "Курiнь Смертi", Полуботковський полк, Богдановський, дуже затомились i до активної роботи зараз мало придатнi».
.
Кандуров-Федотенко,
Доповiдь М.Поршу :
«В полку Гетьмана Сагайдачного я балакав з козаками всiх сотень i як видно у всiх настрiй антiбiльшовiцькiй i патрiотичний.
Вони кажуть що як треба виступити проти бiльшовикiв то вони як один пiдут на защиту рiдн.раiону».
Про полк Шевченківців:
«Велика бiльшiсть козакiв, наслухавшись большевiцкiх крикунiв, називають себе большовиками.
Большевикi цi дуже легко пiддаються на всяку агiтацiю.
Є серед них и гарнi хлопцi, щирi украiнцi но також мало свiдомi.
Потрiбна агiтацiя.
Полк цей, по настрiю козакiв, видно що весь розїдеться.
Бiльшiсть такiх котрi не рахуються нi з якiми iдеями, їм треба тiлько скорiше до дому.
Но їх задержують деякi отдельнi люде, на прiклад, Голова їхнеї Ради ярий большевик, i другi їхнi кiровникi...
Бiльшисть большевитська, але большовики безсознательнi. В пулемiтнiй командi трохi настрiй кращий.
Считаю що вести таку роботу безполезно.
Думаю що краще зорганiзувать вiйськовий клубъ де можна буде ширить освiту середъ темряви»
.
«В 2,3-й батареї Сердюцьк. гарматної Михайла Грушевськ. бригадi.
Становище до культурного дiла i освiти козакiв дуже гарне, приймають всi умови щиро, но i прохають щоб їм видати лiтературу, книжок якi можливо.
Бо так як у них находиця малий состав i вони забезпеченi бiльше всього працею коло коней i iнш, то як буде коли у кого вiльний час будуть вони з великою охотою читать всю лiтературу i розбиратись самi мiж собою до чого йде»
.
.
________________________
.
Найбільш розлогу картину полків та куренів, щодо їх нейтральності, дає Всеволод Петрів.
Він привів свій Гайдамацький полк ім. Гордієнка з далекої Біларусі, вже після початку повстання на Арсеналі та напередодні появи Мурав’йова перед київськими брамами.
.
Петрів:
«Командант Святошинської стації пояснює, шо нібито в Києві почали Москалі повстання проти Центральної Ради.
Що до них мали приєднатись і деякі Малороси;
проти повстання змагаються тільки Богданівці, частина Полуботювців і, здається, Січові Стрільці.
Решта залоги "нейтральна".
Каже, що він напевно знає, що сердюки, які стоять у касарнях на Лукіянівці, держуть "нейтралітет"»
.
Це перше, що почув Петрів, коли вдирався в Київ через залізницю, саботовану "нейтральними" (насправді проросійськими) робітниками.
Деяке з почутого ним не підтвердилось, деяке – навпаки, було навіть применшене.
.
.
________________________
.
Петрів:
«Райони, які були в цілковитому посіданні сторін, осередки, за які йшла боротьба.
З боку Центральної Ради це були:
- квартал між Великою Володимирською, Фундукліївською; Пушкінською та Бибіківським бульваром, де містився будинок Центральної Ради та Військового Секретаріяту;
- квартал між Лютеранською, Мерингівською, Інститутською та Банковою – де містилися: Штаб команданта залоги, якраз коло Кірхи, штаб Вільного Козацтва коло Цирку, Генеральний штаб на Банковій та Державний Банк на Інститутській;
- квартал в районі Львівської вулиці, де були розташовані Січові Стрільці та касарні Богданівців, які містилися в Печерській цитаделі якраз проти Арсеналу.
Большевицькі інсургенти мали:
- Арсенал, який був їх головним осередком,
- майстерні Києва І., околиці пристані та район між Крутим Спуском та Собачою Тропою.
Районами найупертійших змагань були:
- Софійський Майдан, на якім йшли бої за телефонічну централю,
- і район між Арсеналом та Державним Банком.
Йшли змагання без перерви між Богданівцями, з одного боку, які засіли у своїх касарнях, і Арсеналом – з другого.
З другого боку Арсеналу в касарні т. зв. “Миколаївських воріт”, якраз проти пам’ятника Іскри та Кочубея, був розташований Український Сердюцький Імени Гетьмана Сагайдачного полк, який, як і всі сердюки, оголосив “нейтралітет” і залюбки не лише перепускав арсенальців, але й продавав їм їжу та набої.
Такі же “нейтральні” частини були розташовані в гарматній військовій школі у Кадетської Рощі – Сердюцька гарматна бригада, в касарнях бувш. Луцького та Бендерського полків,
та в самій цитаделі коло головної варти, де стояв якийсь Шевченківський полк, який приїхав з Петрограду добре розпропагандований, з твердим наміром розігнати Центральну Раду, але, приїхавши, занявся «нейтральними справами», як от самозадоволенням харчами, одягом і т. д.
Були ще деякі частини, які теж, хоч і не зголошувалн “нейтралітету”, але були ще більше пасивні, ніж “нейтральні”:
це був штаб Сердюків і полки – кінний Вільної України, складений з молодняка ще необстріляного, та піший полк імени Грушевського з мійської інтелігенції невиразного облича.
Цих невтральних та напівневтральннх було так багато, що вони перевищували числом обидві змагаючіся сторони.
Вивести їх зі стану невтральности було годі, бо мали певну організованість і карність супроти своїх командантів, які здебільша були “малороси”, а то й просто Росіяне, бо при формуванню тих частин мало звертали уваги на свідомість національну командного складу.
Отже, це командування, не маючи змоги повернути багнетів своїх підлеглих проти українського уряду, обмежилось грою на шкурництві та втомі війною і вдержало свої полки в догідному стані “нейтралітету”.
Зі всіх “нейтральних” зосібна шкідливі були, крім вищезгаданих Сагайдачників, ще бельгійсько-французький авто-панцирний дівізіон, який стояв на шосе, що веде до Святошина, і був головною підтримкою «нейтральних», загрожуючи виступом проти тої сторони, яка насмілиться їх зачепити».
.
________________________
.
Надалі зазначимо, що у всіх спогадах, особливо цивільних та обивательських, назви полків та інших підрозділів часто-густо плутаються.
Це викликане тим, що військові одиниці постійно змінювали назви, замагаючись в патріотичності, і часто дублювали одне одного.
Крім того, пересічний обиватель просто плутався у прізвищах гетьманів та отаманів, інших персон, іменами яких названо той чи інший полк.
Тому іноді буває, що в споминах певний полк називається нейтральним, але насправді вів бої за Україну, або називається полк якого взагалі в той момент в Києві не було (наприклад Орлика).
.
Дорошенко:
«Вночі вибухло большевицьке повстання на Печерську, серед робітників Арсеналу.
Ніхто їх не втримував.
Всі полки з гетьманськими іменами, всі ті “Сагайдачники”, “Дорошенківці”, “Хмельничани” і т. д. — оповістили свій “невтралітет”.»
.
Стефанович:
«17/30 января два полка переходят на сторону красных и начинают обстрел центра города».
.
Грушевський:
«Богданівці, повернені до Києва, і всякі полки, охрещені такими ефектними йменнями, наділені прапорами, одностроями, шапками і т. д., — так тихенько розтікались на всі боки додому.
Щоб вичекати, чим скінчиться вся ця історія, і хто кого переможе: українці чи кацапи».
.
Полетика:
«Считались самыми надежными первые украинские полки, сформированные в апреле-мае 1917 года, — полк им. Богдана Хмельницкого, полки Сагайдачного и Орлика — отказались защищать Раду и перешли на сторону большевиков.
Положение Рады стало катастрофическим.
После “измены” украинских полков им. Богдана Хмельницкого, Сагайдачного, Орлика Рада поняла, что удержать Киев от захвата армией Муравьева невозможно».
.
Чикаленко:
«Більшість “славного” українського війська і знаменита матроська гвардія Центральної Ради заперлися в казармах і “держали нейтралітет”,
тільки окремі свідомі одиниці з них підтримували Вільне Козацтво, що склалося з свідомих українських робітників під командою інженера Ковенка».
.
Петрів:
«"Нейтральні" Сагайдачники дуже занепокоїлись тоді і слали до нас делегацію за делегацією.
Головно їх непокоїло те, що Гордієнківці рішуче відмовилися перепускати будь кого через свою сторожу, тим самим цілковито перервали зв’язок Печерська з Подолом.
Сагайдачники навіть почали загрожувати виходом з "нейтралітету", що було би дуже неприємно, бо їх було понад тисячу, але ми все таки залишилися при свойому рішенню і нікого не перепускали»
.
.
________________________
.
Андрій Кість:
«В ночі захопили большевики водопроводну стацію на Подолі та відібрали Києву воду та світло.
В вечері трошки полекшало, бо не знаю звідки зявився курінь українських моряків до 150 чоловік, який узяв водопроводну стацію та пустив її в хід, давши воду та світло у місто,
Це були "нейтральні" україн. чорноморські матроси — зробили людяне діло.
При моїх очах їх потім бопьшевики розстрілювали на Фундукліївській вулиці»
.
Галаган:
«А тим часом "браття козацького роду", які позбирались у Києві у великій кількості та називали себе полками імені різних українських героїв,
оголошували свій знаменитий "нейтралітет" у боротьбі між військом Української Центральної Ради та московськими большевиками;
Вони лишались сторонніми глядачами в цьому нерівному двобою й спокійно лускали насіння.
Більше сумного та й, мабуть, більше ганебного видовиська не можна чи дуже трудно собі уявити».
.
Петрів:
«Бувші касарні Луцького полку – повні війська, – ситі, виспані, молоді пики,
Дехто жартуючи підходить до стомлених, виснажених гайдамаків та питає:
— Ну, що, мабуть вже досить?
— Доборолися?...
Це "невтральні" Сердюки, – улюбленці тих, хто їх формував.
Ми радо стрільнули б у них зі скорострілів, але їх набагато більше як нас, а до того в нас ще спішне завдання».
.
Історик Ярослав Тинченко цитує спогади одного з гайдамаків (на жаль, мені не вдалося з’ясувати, кого саме).
Гайдамак:
«Пiдходимо до великого нового будинку, на якому повiває бiлий прапор...
З вiкон виглядають якiсь вiйськовi...
Даємо кiлька стрiлiв "на пострах", пiдходимо до брами i о, сором! на брамi таблицi:
"Пiхотний iменi Тараса Шевченка полк".
І це вiн викинув на знак "нейтралiтету" бiлий прапор тодi, коли пiд арсеналом проливається українська кров.
Вартовi, побачивши нас, повтiкали на подвiр'я, на якому почала збиратись сiра маса "Шевченкiвцiв".
Ми полягали за кулеметами, зверненими люфами на подвiря.
Гайдамаки окружили дiм.
Наш командант каже вартовим, щоби покликали команданта полку.
Виходять якiсь старшини.
— Що значить ваш нейтралiтет? - питає наш командант. - І чому полк не виступає в оборонi Української Республiки?
— Ми не хочемо мiшатися... Пiдемо за тими, хто переможе! - вiдповiдають тi глузливо.
— Ми вас обезброїмо! - каже наш командант далi.
— Пробуйте, але ми воювати не пiдемо, а вам не перешкоджаємо.
Що мали ми робити з ними?
Та i не було часу.
Пiд арсеналом все сильнiше клекотiло i ми, лишивши їх, заручившись, що вони i проти нас виступати не будуть, пiшли далi, обеззброючи рiжнi банди».
.
Петрів:
«Прийшла від С. Петлюри до Гордієнківців пропозиція приняти участь у розброєнні "нейтральних" Сагайдачників.
Бо усталено, що вони допомагають набоями та харчами Арсеналові.
Вже давно було необхідно покласти край цій нісенітниці, якою була оця "нейтральність", тому я охоче пристав до акції та зосередив до Миколаївського мосту весь свій резерв, щось коло 20 людей.
Справу розброєння “червоні гайдамаки” повели так швидко та досконало, що нам і участи взяти не вдалося.
Розброєних зараз же заставлено до “нейтральних” справ, а саме на господарчі праці та обслугу».


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1724722.html.
Tags: история, київ, левые, рассея, україна
Subscribe
promo don_katalan Грудень 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments