Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

В.Винниченко, 8. III. 1918, Бердянськ, #сто_років_тому

Алі Татар-заде
(дісклеймер: обережно, в автора душевний розлад чи щось таке)
.
Стає все тяжче й тяжче жити в родині наших хазяїв.
Мене гнітить їхня розміреність, тихість, поміркованість життя.
Єдиним сильним чуттям у них є — ненависть до большевиків, до тих, хто хоче одняти у них безтурботність матеріяльного існування, легкість достатків, міщанський комфорт.
Без грубої лайки і зневаги вони не можуть говорити про большевиків.
І в той же час які страхополохи, які безпомічні, безініціятивні!
Особливо трудно слухати їх, як вони говорять, що большевики на їхні гроші хотять улаштовувати лікарні, громадські їдальні, бібліотеки, парки.
’’їхні гроші”.
І яка щирість і віра в те, що це, справді, їхні гроші, утворені ними.

Київ узято назад.
Незабаром наші візьмуть Катеринослав.
Можна буде пробратись у Київ.

Але я не знаю, чого я туди поїду, що робитиму, яку позицію займатиму, коли так невиразно, так заплутано стало в душі.

Я радію, що окрадена, занедбана, віками занехаяна й упосліджена країна моя стане на власні ноги, стане рівною з рівними і своїми силами, не віддаючи їх насильникам, зможе далі йти по шляху, наміченому вередливою, химерною історією.
Це радісно.
Але це ціна соціальної зради, ціна спинення соціальної революції.
І хто знає, чи виграли ми для народу, дла пригноблених кляс цією зрадою, чи не будемо ми записані в історії ак один з факторів контрреволюції, гальмування поступу людей?

Чи не краще було б іти з масами?
Хай ми загинули б, хай нас було б роздавлено, але ми загинули б з народом.
Ми разом загинули б, щоб разом потім воскреснути, возстати.
Ми мали б видне око завжди говорити до мас.
Ми не пішли, бо ми не вірили в можливість здійснєння.
Тільки через це, а не через те, що не хотіли.

Але хто нам дав право рішати тільки на тій підставі, що ми мали мало віри, що не мали дерзання ентузіязму і нехай навіть ’’безумства храбрих”?

Занадто вже ми були розсудливі, рощотливі, розмірковані й обережні.
І де ділась моа колишна дурна палахка запальність?
Де ділась моа ’’парадоксальність”, за яку мене стільки лаяно в літературі.
Як би вона згодилась тепер!
Чи, може, вона через те й зникла, що мене так лаяно, що я схотів бути похваленим поміркованими, розсудливими, поважними людьми?


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1738630.html.
Tags: история, левые, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments