Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Уряд УНР відставляє командира “Синьої Дивізії”. #сто_років_тому, 17 квітня 1918

Алі Татар-заде
.
12 днів до перевороту.
Конфлікт між міністром Жуківським та генералом Зелінським: слово обом сторонам. Третя сторона - німці - у нас за кадром.
_________________
.

Жуковський Олександр.
Вспомини часів епохи Великої Східньої Революції початка 1917–19 рр.
(Із окопів до Тюрми).
Записна книжечка.
.
Начальником тої дивізії був тимчасово призначений німецьким командуванням Отаман Зелінський, причому, як казала наша мирова делегація, затвердження на цій посаді його повинно було бути від Військового Укр.Міністерства.

Отаман Зелінський по всім своїм здібностям зовсім не відповідав своєму призначенню.

В Німеччині почала формуватись друга дивізія із полонених і таким чином піднялось питання призначення корпусного командира.
Зелінський весь час мріяв про те, що він буде призначеним на корпусного.
Штольцербер навіть натякнув мені на це.
Але поки що я промовчав.

Зводити в корпус мені не хотілось, щоб таким чином цілком віддати в руки німецького командування, бо тоді прийдеться послати на фронт, чого я не хотів.

Я розчитував другу дивізію розташувати в сфері австрійського командування.

Переговори в цьому напрямі зустріли з боку німців опір.
Я категорично не настоював.

А віддав наказ про те, що Зелінський для користі служби переводиться в Військове Міністерство в моє особисте розпорядження, а на його місце призначається Отаман Мартинюк.

Отаман Мартинюк – українець по походженню, добре говорить українською, бойовий – Георгієвський Хрест і Золоту Зброю мав, не авантюрист, твердий характером і щиро ставиться до взятого на свою відповідальність діла.

Із-за цього призначення і почалась ціла історія.
Німці захвилювались, з Штольценбургом у мене було декілька розмов з досить різкими тонами.

Нарешті, я написав всі мотиви, по яким я не вважаю здатним Зелінського посаді.
Не помогло.

Я вказував, що вони умисно роняють мій авторитет, це, як видно було, вони тільки і бажали.

Тоді прийшлось пуститись на слідуючий крок – покликати до себе Зелінського і сказати, що коли він не подасть рапорта про увільнення його із посади по хворісті, то я його віддам під суд за невиконання мого наказу.

Зелінський подав рапорта – і таким чином гострі вузли були розв’язані так, як я хтів.

Після цього я упевнився, що німці хтять значну ролю грати на Україні, що просто вони хотять окупірувати.

Необхідно создавати силу, яка б протистояла б їм.

А тому перш всього необхідно визволити нарешті полонену дивізію з-під контроля німецького.

Я став піднімати питання про розформування їх, як не особливо дисципліновану частину, міркуючи здоровий елемент із них виділити у школу інструкторську підстаршин.

Але поки що німецьке командування до цього ставилось негативно, не висловлюючи ні да, ні ні.
.
_________________
.
Зелінський Віктор
“Синьожупанники” (Спогади).
.
За пару днів Пухтаєвич написав до мене з Ковля, що він дістав наказ від міністра Жуківського перенестися з дивізією до Одеси, але того наказу він не в силі виконати, бо німецьке командування в Ковлі не дає на ту ціль ешелонів.
Я написав до нього, щоб він сам приїхав до Києва та поговорив особисто з Жуківським.

Полковник Пухтаєвич приїхав до Києва, але з того всежтаки нічого не вийшло.
Жуківський вперто стояв при свойому.

Так та дивізія залишилася до кінця в Ковлі.

Пару днів після розмови Альвенслєбена з Жуківським покликано мене до військового міністерства.
Тут справлено мене зразу до товариша військового міністра ґен. Грекова, з яким я до тієї пори не знався.

Генерал Греків уявляв собою типового московського старшину Генерального штабу.
Він був в літах до пятьдесяти років, убраний в російський френч з юрієм на грудях.
Приняв мене досить холодно.
Я перепросив його, що до тієї пори не зложив йому візити, бо був занятий справами забезпечення дивізії.

— Так, знаю про те, — сказав Греків — що ви заняті своєю дивізією. Одначе мушу вам зразу заявити, що наше перше пізнання буде якраз з недобрим враженням для вас.

На моє запитання, чому він так говорить, він взяв зі стола четвертинку паперу, на якому машиною був написаний наказ військового міністра.
Він і прочитав його, не даючи мені в руки.

«Начальником першої стрілецької козачої дивізії Синіх призначається отаман Мартинюк».
Підписаний: військовий міністер Жуківський.

Вислухавши це, спитав я Грекова, що сталося з отаманом Зелінським: чи він втік, чи вмер?

Генерал Греків хвилево змішався, а опісля відповів, що він про те нічого не знає, бо в тому всьому рішає військовий міністер і він це може вияснити.

Поведення Грекова і його неясна відповідь мене обурила.
Я звернувся до нього:
— Що це таке, чи це репресія?
— Це, пане Генерале, політика німців...

Розмова велася кілька хвилин, весь час стоячи.
По останніх словах Греків перепросив мене і пішов до військового міністра, щоб він приняв мене на авдієнцію.

Майже пів години довелося мені ждати на поворот Грекова від Жуківського.
Сидів я в комнаті принять і роздумував над тим рішенням військового міністра.
Найбільше хвилювало мене пояснення Грекова, що це політіка німців.
Я знав, що, якщо це є правдою, то воно робить для мене ситуацію серйозною й складною.

Врешті покликано мене до кабінету Жуківського.
Мабуть за той час Греків успокоїв міністра, що я відомість про його рішення приняв спокійно, без протесту.
При привітанні, зразу звернувся я до Жуківського:

— Пане міністре, скажіть, будь ласка, що ви зі мною робите?

Жуківський дуже ввічливо попрохав мене сідати і почав бесіду:

— Пане ґенерале, я весь час думаю про утворення нашої армії. Мушу почати з голови. В нас зовсім не має ще ні головного штабу, ні ґенерального штабу, ні гарматнього та інших військових установ. Все це муситься в першу чергу створити, щоб почати загальну мобілізацію. А свідомих і енерґійних робітників по тим справам мені бракує. Я приняв рішення покликати вас до складу військового міністерства мені на допомогу. Ви маєте великий військовий досвід і тим станете мені у великій пригоді при організації міністерства і військових штабів. Отже ви залишите дивізію, а на ваше місце я вже призначив іншого.

— Щиро дякую, — сказав я, — за ваше довіря до мене. Але я рішучо проти того мушу запротестувати. До сьогодні не скінчив я ще якслід формувати підлеглої мені дивізії. Вона, на мій погляд, мусить бути, коли не видатною кадровою частиною, то мусить виконувати обовязки інструкторів української армії. З тією метою вступив я у командування дивізії і своє завдання мушу довести до кінця. Впрочім, те завдання можу виконати тільки я найкраще, бо всі старшини й козаки дивізії Синіх пережили однакову зі мною долю в німецькім полоні. Вони розуміють мене, а я їх. Мені не приходиться уживати ніяких карних засобів, щоб вдержати дивізію в порядку. Для неї вистарчає повага мого одного слова. Через те я певний, що новий начальник не відповість завданню, хоч би навіть о голову був вищий від мене у всіх напрямках військового знання. Він не може мене заступити в час орґанізації дивізії, бо не зрозуміє психольоґії, як козаків, так і старшин. На те, щоб їх пізнати, він буде потребувати часу. А сучасні відносини вимагають від нас напруженої і негайної праці без суперечок. Отже, наперід прошу дати мені можливість закінчити мої завдання в дивізії, а тоді, призначайте мене туди, куди вам завгодно.

— Тією справою прошу не журитися, — каже Жуківський, — я допоможу новому начальникові дивізії у його роботі.

Вислухавши виводів Жуківського й побачивши його вперте становище, я рішив залишитися коректним та послухати йото наказу.
Тому я по надумі заявив йому, що остаточно годжуся на його пропозицію.
Рівночасно звернувся до Жуківського з проханням, щоб я перед тим, нім вступлю до міністерства, міг одержати відпустку на поїздку до рідні.
Від часу мойого повороту з полону я не був ще в родинних сторонах, а навіть не повідомив нікого про свій поворот з полону.
Моя родина знаходилася на Херсонщині.

Жуківський, почувши моє прохання, дуже тим врадувався.
Спитав мене, на як довго я хочу ту відпустку.
Я попросив його на такий час, на який він може дозволити, дивлячися на негайність потреби моєї робота в міністерстві.

Я гадав, що він потребуючи мене до швидкого організування міністерства, дасть мені відпустку на один два тижні.

— На два місяці, досить для вас буде? — спитав Жуківський.

От тут я і зрозумів, що він хоче мене позбутися із Києва, коли в так гарячий час хоче мені дати відпустку аж на два місяці.

Хвилину подумав, а відтак рішився.
Попросив його відпустку на чотири місяці.
Жуківський тим ні трішки не змішався, а навпаки з радістю запропонував мені подати рапорт до міністерства в тій справі.

Я встав, попращався, пішов до вітальні, написав негайно рапорт і передав же зараз адютантові міністра.

Повернув до дому, зібрав старшин свого штабу і повідомив їх про мою димісію з начальника дивізії, через те, що Жуківський покликує мене до військового міністерства.
Ця вістка незвичайно схвилювала всіх старшин.
Вони й сказали:

— Це удар по голові дивізії, це буде нам усім кінець.

Я їх заспокоював, що це особисте відношення Жуківського до мене.
— На дивізії це рішучо не відібється.

Того ж дня прийшов до мене Альвенслєбен, як звичайно, веселий і задоволений.
Привітався зі мною.
Я йому сказав, що я вже не є начальником дивізії. На моє місце призначається другий.
Це надзвичайно здивувало його і він спочатку гадав, що я жартую.
А коли я йому поважно заявив, що це серйозна справа, він спитав мене, що це все має значити?
Коли ж я йому сказав, що це властиво він повинен знати, бо мені товариш міністра Ген. Греків виразно заявив, що те все діється через політику німців, то. це вже випровадило його з рівноваги.
Він миттю мене попращав і пішов до свойого командування.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1759602.html.
Tags: история, піар, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments