Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Борис Монкевич. “Похід Болбочана на Крим” 24 цвітня 1918, #сто_років_тому

Алі Татар-заде
— Взяття Сімферополя. — Арешт комісара. — Свято на вулицях. — Земці прохають собі “українську владу”. — Кримський полк приєднується до Болбочана. — Конфлікт з німцями. Залишення Сімферополя.
.
Вечером 23 цвітня після невеликого бою здобуто ст. Сарабузи, мешканці якої дуже гостинно зустріли прибувших.
Тут одержано вісти, що ворог одержав допомогу, яка складається з великого відділу матросів і трьох бронепотягів.
Стало ясним, що дальше їхати ешелонами небезпечно.
Болбочан вигрузив усі самоходи, кінноту й легку артилерію, посадив на самоходи частину піхоти і двигнув це все на Симферопіль двома відділами.
Один пішов шосовим шляхом Джанкой-Симферопіль по лівому боці залізниці, а другий відділ, який складався з Гордієнківського полку, шосовим шляхом Перекоп-Симферопіль по правому Тюці залізниці.

Пізніше Гордіенківський кінний полк з Кіра-Кіяту, обхідним рухом минаючи Симферопіль, пішов на Бахчисарай.
Невеликий відділ кінноти з гірськими гарматами кинуто на Карасубазар з метою загородити дорогу допомозі, яка могла прийти з Теодосіі до Симферополя.
По знищенню цих частин, було наказано посуватись на Теодосію для з’єднання з відділом, що наступав на Теодосію ще зі ст. Джанкой.
Залізницею посувались запоріжські бронепотяги з ешелонами.

Необхідно завважити, що татарське населення ставилося зі співчуттям і доброзичливо до українського війська й виявляло це головним чином тим, що з охотою і цілком добровільно давало вказівки про рухи і розташування більшовиків.

Від татар, напримір, одержано відомости, що від Симферополя знову з’явилися панцирні потяги.

Справді на залізничному шляху показалося три ворожих бронепотяги, з яких вилізла юрба в 500 чоловік та почала розсипатися в лаву.
Але відділи Запоріжців одразу відкрили по них вогонь і почали заходити на флянках.
Більшовики помітили цей маневр і відступили зі своїми потягами, зриваючи за собою шини.

Як видно з вище наведеного, опір більшовиків не був поважний до цього часу;
вони виявили себе, або дуже обережно, або зовсім полохливо й уникали великого бою.
Так само ворожа кіннота, яка появилась була ззаду наших частин, після невеликої перестрілки з відділами нашої піхоти, відступила до селища Сарабуз Болгарський.
Інтенсивність наступу і його безупинність з одного боку, а також часті появи противника на фронті і на задах з другого боку, вимагали від українського війська виявлення найвищого напруження.
Йшло воно отже без одпочинку і в день і в ночі.
Після бою бронепотягів ворога з нашим авангардом й бронепотягами за ст. Сарабузи, в Симферополі зрозуміли, що українське військо зовсім близько.

Але прийняти якісь міри Штаб Оборони« вже не вспів вспів,
бо відділ 'Запорожців, який наступав шляхом Джанкой-Симферопіль, у 10 годин ранку 24 цвітня нагло вскочив у Симферополь.

Натомість другий відділ, який посувався шляхом Перекоп-Симферопіль і складався виключно з кінноти на чолі з Гордієнківським полком, пішов гарними стежками з Кара-Кіял на Бахчисарай.

Трудно уявити собі паніку, яка зчинилася в місті, коли авангард першого відділу вдерся на самоходах у самий центр Симферополя, де знаходився »Штаб Оборони Кримської Республики«.

Залога Симферополя розсипалась по цілому місту, не виявляючи жадного спротиву. Населення міста, не орієнтуючись зі страху поховалося.

Ввесь »Штаб Оборони« в комплєті захопили в полон наші війська.

Тимчасом головні сили Кримської групи наближалися до міста.

В »Штабі Оборони« до рук українського війська дісталася скарбниця, все листування, документи, проекти, мапи і т. д.
Крім того захоплено цікаві документи про укріплення Сиваша.
Будова цих фортів обійшлась більшовикам у три міліони рублів.

Роботи виконувала спеціяльна комісія інжинірів, по останніх вимогах військової техніки, під доглядом комісара Чорноморського флоту Спіро.
Неприступність Сиваша була очевидна і пізніше Москва довго не могла зрозуміти причини такого скорого падіння Криму.

Зі заяв головного Комісара Чорноморського флоту, який брав діяльну участь в організації оборони суходолу- Криму, Перекоп був закріплений так добре, що на ньому можна було триматись, не пускаючи ворога, досить довгий час.
Тут-же з документів »Штабу Оборони« довідались, що розбиті й одкинуті на беріг моря під Мілітополем більшовицькі частини, концентруються в районі берегових сіл Степанівка і Курилівка, де за ними послані спеціяльні судна і що ці недобитки під охороною міноносців будуть відправлені для реорганізації в м. Темрюк, порт на Азовському морі. Крім того захоплено ще багато іншого цікавого матеріялу.

В дві годині по зайняттю нашим авангардом Симферополя, прибули головні сили українського війська ешелонами з бронепотягами і штаб Кримської групи.

Зараз-же приступлено до планового очищення міста від більшовиків, котрі з приводу наглого захоплення міста, не вспіли його залишити.

Місто обнято тісним кордоном.
Всі виходи замкнено й почалося виловлювання більшовиків.

Між іншим, поява українських військ у Симферополі й захоплення »Штабу Оборони Кримської Республики« було таке нагле й несподіване для більшовиків, що вони не вспіли своєчасно повідомити про це Севастополь,
який нічого не догадуючись, ще чотири години підтримував телеграфічний і телефонічний звязок з Симферополем.

Штаб Кримської групи, використовуючи полонених зі »Штабу Оборони«, діставав з Севастополя цінні відомости про настрій і пляни більшовиків.
З балачок по телефону було видно, що більшовики в Севастополі зовсім стратили надію на вдержання Криму, стратили навіть надію на вдержання самого Севастополя.
Часто повторювали вираз:
—»Прідьотся, таваріщі, садітца в бухту на дно«.

Дуже цікавилися Українцями, яких називали »Гайдамаками«, а один комісар навіть висловився, що краще булоб на випадок капітуляції Севастополя, здати його Українцям, а не Німцям.

З цих балачок було рівнож відомо, що в Севастополі заклався »Комітет Оборони«, в склад якого ввійшли і небільшовикн, а навіть оставші від розгрому морські офіцери.

Севастопіль увесь час лаяв »Штаб Оборони« за його млявість й інертність заходів виявлених для затримання ворожого наступу.

З Севастополя післано спеціального комісара, який повинен був взяти оборону Симферополя в свої руки й зорганізувати "фронт по лінії Косланітська Затока – Сарабузи - Граматиково.
З цією метою вислано залізничним шляхом на Симферопіль великі відділи матросів.
Комісар зі штабом виїхав самоходами по шосі.
Для затримання цього комісара спеціяльно вислано самоходовий відділ з одним автопанцирником.
Всі ці відомости діставалися до нас телеграфічно.

Коли більшозицького комісара наш відділ затримав під Симферополем, він ніяк не міг зрозуміти, що сталося.
Зпочатку вважав, що з ним жартують, а потім рішив, що залога Симферополя збунтувалась проти совітської влади і тому став погрожувати репресіями;
все одразу зрозумів тоді аж, коли його привели в штаб групи.

Після підходу головних українських сил до Симферополя, наші бронепотяги зразуж висунулись за місто на лінію ст. Альма,
а до вечера 24 цвітня за допомогою Гордієнківського полку і добровольців татар, просунулись на лінію Бахчисарая.
.

На Симферопільському залізничному двірці полковника Болбочана зустріла депутація від місцевого Самоврядування, котра в імени цілого населення Симферополя щиро його витала, як свого вибавителя.
Витала в його особі Українську Армію і отверто виявляла свою радість з того, що Симфероггіль зайняли українські війська, а не німецькі.

Депутація просила Болбочана відвідати мійське Самоврядування, яке зібралося в повному складі, для того, щоби привітати українське військо і українську владу.
Болбочан зпочатку відмовився, бажаючи негайно вирушити в напрямку Альма-Бахчисарай, але коли довідався, що для цього прийдеться переформовувати ешелони, які були задовгі для цього шляху, рішив поїхати.

Віддавши наказ про скорочення потягів і про пересування кінноти з гірськими гарматами, гірськими стежками в напрямку на Бахчисарай, Болбочан поїхав з депутацією в мійське Самоправління.

Ніде по всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіязмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Симферополя.

Всі вулиці були удекоровані цвітами й переповнені публикою, яка радісно витала Болбочана.

Всю дорогу за самоходом бігла тисячна юрба народу, котра провожала побідника і свого визволителя з таким заладом, з таким ентузіязмом, якому немає порівнання, якого ніколи не можна забути.

По приїзді до салі засідань Самоврядування і після привитальних промов, президія Самоврядування тут-же звернулася до Болбочана з проханням, щоби він як найскорше призначив для міста українську адміністрацію і військову владу, обіцюючи зі свого боку допомогти війську, чим буде можливим.

Як не прикро було Болбочанові, але він повинен був признатись, що доручення на утворення української влади в Криму він не має.

Тоді президія просила Болбочана довести до відома Українського Уряду, що населення міста радо буде бачити в себе українську владу.
І тут же зразу було запропоновано достарчити війську все необхідне.

Рівнож звернулись до Болбочана і представники Кримського кінного полку, який розброєний більшовиками стояв у місті, з проханням приняти його в склад української армії і направити для боротьби з більшовиками.

Болбочан дав свою згоду і направив цей полк на зєднання з кіннотою, яка посувалась на Бахчисарай.

Подякувавши за привитання й щиру зустріч, Болбочан відїхав на двірець, щоби з ешелонами вирушити дальше.
.

Але ця мимовільна задержка Болбочана й ешелонів в Симферополі, мала фатальні наслідки для успішного перебігу дальшого наступу українського війська.

На двірці Болбочан застав представників німецької команди, котрі прибули з Джанкоя на спеціяльному бронепотягові.

Бони від імени Німецької Вищої Команди на Україні, вимагали негайного припинення всіх наступних операцій
і загрожували, що в противному разі, німецьке військо буде себе вважати в стані війни з Кримською групою і силою приневолить виконати вимагання своєї команди.

З таким станом річей Болбочан мусів рахуватись,
але рівночасно й мусів виконати наказ свого Уряду про захоплення Севастополя.
З цією метою він дав згоду на припинення операцій до моменту прибуття генерала Коша зі штабом в Симферопіль, з котрим він гадав цю справу вирішити в дусі прихильнім для нашої справи.

Але всеж таки Болбочан не припинив операцій тих військ, що в цей час були на лінії ст. Альма і на підступах Бахчисараю. Навпаки, він дав наказ, щоби вночі всі останні кінні частини вирушили на приєднання до кінноти, котра оперувала вже під Бахчисараєм.

Рівночасно наказав, щоби піхота, яка зможе вміститись на самоходах разом з автопанцирним дивізіоном вирушила вночі для приєднання на Бахчисарай, звідкіля спільними силами з кіннотою вдарить на Севастопіль, виділяючи заслон на Ялту.

В той час група мала багато самоходів, а до того дістала ще їх досить у Симферополі, так що сміло могла підняти до 1000 чоловік й кинути їх у якому небудь напрямку.
Крім того на буксір взято «гірські гармати, які якраз були придатні для операцій у цій місцевости.

Кіннота ґрупи підсилена Кримським кінним полком і добровольцями, мала до півтора тисячі шабель.

Таким чином, підсилена піхотою на самоходах, гарматами й автопанцирниками кіннота булаб здібною до самостійного продовжування операцій до того менту, коли прибуде генерал Кош.

Цим хотів Болбочан обійти вимоги німецьких представників, які рахуючи, що всі українські сили скупчені в ешелонах, вимагали тільки, щоб ці ешелони дальше не пересувались.

Для виконання цих вимог Німці поставили свій бронепотяг на вихідних стрілках, загороджуючи шлях ешелонам у напрямку на Бахчисарай.
Відносно запоріжських бронепотягів, які в той час були на лінії Бахчисараю, Німці заявили, що ці брокепотяги можуть продовжувати свої операції.
Болбочан дав наказ бронепотягам помагати кінноті, а сам почав готовити нічний виступ самоходового відділу, а також чекати на генерала Коша й телеграфічний звязок з Урядом у Київі.

Звязок з урядом було трудно налагодити тому, що Німці зайняли ст. Джанкой і перешкоджали сполученню з Київом.
.

На вечір 24 цвітня замість очікуваних ешелонів решти частин Кримської групи, підійшли ешелони з Німцями.

Виявилось, що Німці зайняли Джанкой, перервали телеграфічне сполучення, затримали там українські ешелони і пропустили свої, які оце й прибули до Симферополя.

Правда Німців прибуло небагато, не більш одного куріня, але вони зруйнували цілий плян Болбочана.

Зпочатку німецькі представники зовсім не цікавилися нічим, крім ешелонів групи,
але з прибуттям німецького війська, вони поставили вимогу, щоб ніякі частини ні кінні, ні самоходові не залишали міста без їх відома і згоди.
Крім того Німці почали вишукувати самоходи Групи і ставить біля них свою варту.

Це остаточно зруйнувало плян посилки піхоти.
Правда, кіннота встигла вирушити, але сама без піхоти не була настільки міцною, щоб самостійно провадити успішні операції проти Севастополя.

Через такий стан річей полковник Болбочан наказав кінноті спробувати підняти місцеве гірське населення, зміцнитись за його кошт і розпочати операції проти Севастополя.

Всією кіннотою керував командир Гордієнківського полку полковник Петрів.

24-го цвітня вечером прибув Генерал Кош зі штабом і цілою своєю дивізією.
Він одразу наказав своїм частинам заняти всі інституції в місті й вимагати, щоб українське військо звільняло іх на тій підставі,
що Крим згідно з Берестейським трактатом не належить до України й українське військо повинно залишити його межі.

Болбочан не міг заперечити цього, бо в дійсносте воно так було
і тому передав усі встанови, які до того часу займали Запоріжці.

Прийшлося стягати військо й залишити місто, ладуючись в ешелони.

Особливо вперто обстоював Болбочан передачу залізничного двірця, котрий йому потрібний був для того, щоби звязатися з Урядом, але в кінці мусів і його відступити.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1763723.html.
Tags: германия, история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments