Міжнародна та європейська федерації журналістів (IFJ та EFJ) і організація «Репортери без кордонів» закликали російську влади звільнити полковника Головного управління розвідки Міноборони України Романа Сущенка, засудженого московським судом за шпигунство до 12 років позбавлення волі, оскільки президент України запевняє, що Сущенко є «чистим» журналістом і постраждав за журналістську діяльність. Думаю, було б краще, якби ці високодостойні організації звернулися б не до російської, а до української влади з закликом звільнити нинішнього начальника ГУР МО України Василя Бурбу, який у вересні 2016, перебуваючи на посаді заступника начальника ГУР, відправив Сущенка, що працював у Парижі під журналістським прикриттям і який був відомий усім контррозвідкам світу як встановлений співробітник воєнної розвідки України, у Москву на виконання спецзавдання.
Люди брешуть, що завдання Сущенка полягало в тому, що він мав забрати закладку зі схованки – нікого іншого, хто б міг це зробити, в Москві, виявляється, не знайшлось. Як нині пошепки розповідають співробітники ГУР МО України, Сущенко, розуміючи згубність цієї затії та свій неминучий арешт, прохав начальство скасувати поїздку до Москви. Тим більше, що людина, яка залишила закладку, за місяць по тому мала виїхати в Європу, де з нею можна було зустрітись без будь-якого ризику. Але Бурба був невблаганним, оскільки думав, що арешти шпигунів – то вигадка авторів детективів. Та й де б Василю Васильовичу набратись оперативного досвіду, якщо він був переведений до ГУР з Главку «К» СБУ, де лише обслуговував товарно-грошові потоки й збирав інформацію про активістів «Автомайдану»?
Аналогічним чином Бурба здав білоруській контррозвідці й полковника ГУР Шаройка, який також працював під журналістським прикриттям і також, як і Сущенко, належав до числа встановлених співробітників воєнної розвідки України. Шаройко раніше працював у прес-службі ГУР на відкритій посаді й подався на оперативну роботу лише через те, що оперативникам більше платили. Ані Сущенко, ані Шаройко не приховували своєї відомчої належності, бо хто ж знав, що на території України коли-небудь почнуться бойові дії? «Робота в полі» для співробітників ГУР ще 5 років тому вважалась синекурою, а в закордонні відрядження відправляли без будь-якої конспірації й будь-якої оперативної підготовки – або за гроші, або завдяки зв’язкам з начальством.
Тож цілком природно, що про приліт того ж Сущенка російські контррозвідники довідались, як тільки він зареєструвався на рейс. А Шаройко потрапив під ковпак КДБ Білорусі, як тільки показав свій паспорт білоруським прикордонникам у поїзді «Київ-Мінськ».
Звісно, і засудженого в Москві Сущенка, і засудженого в Мінську Шаройка тепер треба всіма зусиллями визволяти й повертати на батьківщину. І не тільки тому, що обидва вони є українськими офіцерами діючого резерву, арештованими при виконанні службового завдання. Шаройка ще й треба судити в Україні, оскільки він після арешту розповів білоруській контррозвідці все, що знав (подібна поведінка в розвідувальному середовищі, м’яко кажучи, не вітається).
Але навіщо керівництво України розповідає західним партнерам і міжнародним правозахисним організаціями, що два полковники ГУР МО України є журналістами? Навіщо звертається по допомогу до світової журналістської спільноти? Навіщо ганьбить державу? – Правда ж випливе рано чи пізно й лідери IFJ, EFJ чи «Репортерів без кордонів» наступного разу, коли в біду потрапить справжній журналіст з України, просто промовчать, пам’ятаючи як їх обманули з професійною приналежністю Сущенка та Шаройка.
Інтелектуальний рівень Васі Бурби є загальновідомим, а його підлеглі не можуть без сміху згадувати цього видатного розвідника, оскільки єдиною підставою для призначення Василя Васильовича на посаду начальника ГУР МО України стала відданість народному депутатові Олександру Грановському. Але ж у цій країні ще має бути президент, секретар РНБОУ, міністр закордонних справ урешті-решт. Вони собі хоч усвідомлюють, які іміджеві втрати Україна зазнає в очах західних дипломатів через постійну брехню, що лунає по офіційних каналах?
-------------------
Volodymyr Boiko Невдовзі після затримання в Мінську українського "журналіста" Шаройка Лукашено та Порошенко під час зустрічі в Об'єднаних Арабських Еміратах домовились, що, враховуючи дружні відносини між Білоруссю та Україною, про цей випадок не буде ніяких повідомлень у ЗМІ. Але за кілька днів по тому Вася Бурба став роздмухувати в пресі кампанію по звільненню Шаройка, який був раптом оголошений політв'язнем - жертвою злочинного режиму Путіна-Лукашенка. Здивований таким поворотом Лукашенко розпорядився продемонструвати по телебаченню фрагменти допиту "журналіста" Шаройка, виставивши Україну на сміховисько. Якщо начальник воєнної розвідки ганьбить свою державу, порушуючи домовленості між президентами, у будь-якій нормальній країні він би миттєво позбувся посади. І лише в Україні Вася Бурба може не турбуватись за свою кар'єру, оскільки обслуговує народного депутата Грановського. Ось сюжет білоруського телебачення про українського "журналіста", який вийшов у ефір завдяки Василю Васильовичу Бурбі та його дивному інтелекту: https://youtu.be/MVbgTY43rBk
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1783610.html.
Journal information