Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Про кризу в Азовському морі

Андрій Клименко (https://nv.ua/ukr/opinion/a_klymenko/pro-krizu-v-azovskomu-mori--2478466.html)

На жаль, принципових змін щодо ситуації в Азовському морі немає

Станом на ранок 25 червня (з 17 травня) Берегова служба ФСБ РФ здійснила вже 56 затримань торгівельних суден, що йдут до/з Маріуполя та Бердянська: всього затримано 39 суден – цифри різні, бо декілька суден затримували по два, три і чотири рази за цей місяць. Це судна, які ходили до Бердянська чи Маріуполя. Варто зазначити, що на останньому тижні була лише одна відмінність: якщо раніше затримували всі судна, без винятку, то зараз десь половину. Не знаю, яка причина, можливо, солярка закінчилася, чи шторм був, чи економія.

Криза в Азовському морі, в будь-якому випадку, загрозлива для України.

Треба розуміти ситуацію. Якщо я – судновласник або оператор судна, який уклав контракт про перевезення з Бердянську чи з Маріуполя, то навіщо мені той зайвий клопіт? Зриваються терміни, з’являється елемент невизначеності. То хай воно горить! Відпрацюю цей контракт, а потім вже не буду спрямовувати своє судно в ті порти, бо навіщо мені зайві ризики?

Оце і є мета таких дій: зробити так, щоб виник дефіцит флоту, який перевозить вантажі з Бердянська та Маріуполя. Зараз в порту Бердянська – одне судно, а ще два – на підході, в Маріупольському порту – два судна, а одне на підході. Це дуже мало: Маріупольський порт може одночасно приймати до 15 суден, Бердянський – до 9. Тобто, зараз їх потужність використовується в 7-8 разів менше.

В Одесу, звісно, судна можуть заходити – там є свій морський трафік. Більше того, він має тенденцію до зростання та буде мати, адже значна частина українських вантажів зі Сходу України, здебільшого – з металургійних підприємств – переорієнтовуються на Чорноморські порти. Так склалося за останній рік – з моменту, коли стала відома геометрія Керченського мосту. Тоді з’ясувалося, що половина флоту, які ходили в порти Азовського моря, через геометрію цього мосту просто не проходитимуть: тому, звичайно, власники вантажів стали частину перенаправляти в порти Чорного моря. Але там є обмеження: одноколійна залізниця. Завжди є проблема вагонів. Тим не менш, частина традиційних вантажів Бердянська-Маріуполя йде до Чорноморських портів України.

Звичайно, це неприємна ситуація і для Маріупольського, і для Бердянського портів: по-перше, вони – великі платники податків. По-друге, в Бердянському порту – більше 1000 працівників, в Маріупольському – більше 3 тис. Тобто, це все створює складну та неприємну соціально-економічну ситуацію для обох українських приазовських міст.

Треба також розуміти, що насправді і Азовське, і Чорне море, у військовому сенсі, – російські озера. Тобто, маючи абсолютну перевагу, вони в Азовському морі можуть робити все, що завгодно. Тим більше, що з юридичної точки зору, морського кордону немає: адміністративний кордон проходить по лінії прибою. Все решта – це спільні внутрішні води України та Росії. Тому, так, російські військові кораблі прикордонної служби ФСБ формально мають право знаходитись в будь-якій точці Азовського моря. З Чорним морем – ситуація інша: там ми маємо територіальне море і морський кордон –12-мильну зону.

Та в Чорному морі все також непросто. Там є два великих морських маршрути: перший – з протоки Босфор до портів Одеси, Миколаєва та Херсону. І це головний експортно-імпортний морський шлях України: іншого такого немає ні за розміром, ні за трафіком. Другий морський шлях, який теж активно використовується: з району Одеси, через окупований Крим – до портів Грузії та Чорноморських портів Туреччини. Справа в тому, що на цьому шляху знаходяться морські бурові платформи українського шельфу: починаючи приблизно з о. Зміїний, де знаходяться сумнозвісні «вишки Бойка» – найкрупніші, захоплені Росією бурові платформи, і до Західного узбережжя Криму, де знаходяться інші морські родовища нафти і газу. На всіх цих вишках та платформах чергує російський спецназ. Ця ситуація виникла ще наприкінці лютого 2014 року, коли вони і були захоплені. Крім того, ці платформи зараз обладнані різноманітними установками та технічними засобами контролю підводного середовища, надводного та повітряного простору: тобто, там встановлені різні локатори. Росія, звичайно, тримала там свої військові кораблі. Але протягом двох останніх тижнів є суттєві зміни. Якщо раніше там чергували допоміжні судна російського флоту – розвідувальні кораблі, то зараз в Росії прийняли рішення, що цей район морських бурових установок буде охоронятися 41-ю бригадою малих ракетних кораблів Чорноморського флоту. Тобто, біля бурових постійно чергують ракетні кораблі Чорноморського флоту Росії. І це, підкреслюю, якраз на шляхах цивільних суден, які прямують з та до Одеських портів, або до протоки Босфор, або в напрямок Кавказу до Чорноморських портів Туреччини. Так, поки ніяких дій щодо цивільного судноплавства там не приймають. Проте, вони там вони знаходяться: це – потенційна загроза. Я б на місці держави-окупанта, звичайно, розглядав можливість якихось дій, що будуть заважати морському транзиту та трафіку з Одеських портів до Босфору.

Щодо прогнозів. Так, я бачив їх багато: і від українських експертів, в тому числі, військових. Переважно, в них говориться, що нічого за цим не прослідує – гра м’язами, це такий собі психологічний тиск, демонстрація. Але я, людина, яка пережила спецоперацію по захопленню Криму у лютому-березні 2014 року, згадую, що тоді теж ніхто не вірив, що Путін піде на окупацію. Не тільки в Україні не вірили: в НАТО, в ЄС, в США – також, при чому і їх розвідки. Потім вони визнали, що недооцінили російських намірів.

Доки при владі РФ знаходиться путінська кліка, ми не можемо відкидати будь-які вірогідності. На даний момент у Росії є сили для того, щоб здійснити в Азовському морі будь-яку операцію. Від масованої до локальної, висадки десанту та інших військових дій. І в них це є на столі. Тобто, російське військове відомство та російський військовий блок працюють системно та організовано. І я в впевнений, що в них на столі лежать різноманітні плани таких операцій як в Чорному, так і в Азовському морях. Давайте згадаємо події 2 травня 2014 року в Одесі. Я впевнений: якби саме в ті дні на початку травня в Чорному морі не знаходилися два військових кораблі НАТО, то реалізувалась могла наступна схема – сепаратисти та «заслані козачки», що вчинили озброєні провокації в Одесі, стали б кричати «Путін, прийди», і він би прийшов. Як прийшов в Крим і на Схід Донбасу. Такі плани щодо Одеської, Миколаївської та Херсонської областей в них також мають бути на столі. Навіть в тих районів Херсонської області, які мають адміністративний кордон з окупованим Кримом. І, звичайно, наші військові та наша держава повинні мати плани реагування у випадку таких сценаріїв. Тобто, на будь-який можливий сценарій розвитку подій, – ми маємо домашні заготовки, як на них відповідати.

Після того, як в Росії пройшли вибори Путіна, він знаходиться в ейфорії. Його обрали царем ще на шість років, у нього високий рівень підтримки. Витрати Росії на військову сферу абсолютно не залежать від соціально-економічного стану РФ. Тобто, вони будуть їсти хліб без масла, але армію та озброєння будуть фінансувати за найвищими їх потребами. І дивіться: Путін зараз в ейфорії, бо він тактично на цю годину виграє в Сирії – він втримав Асада. Він розсварив ЄС «Північним потоком-2», з цього ж приводу розсварив ЄС та США. Наразі почнеться будівництво «Турецького потоку-2», бо перша нитка вже збудована. І Болгарія, країна-член НАТО та ЄС, дуже хоче і офіційно пропонує, щоб ця нитка «Турецького потоку-2» пройшла і через її територію. Тобто, в Путіна все складається. Цей психологічний стан російської влади треба теж враховувати.

Не секрет, що значна кількість серйозних українських, в тому числі, і військових, експертів починає розглядати тиск Росії щодо портів Азовського моря як можливий елемент торгу: вони можуть запропонувати відкрити води до Криму в обмін на припинення блокування портів в Азовському морі. Тому плани військових операцій – вкрай важливі: з окупованого Криму на напрямку Каховки, до прикладу (де головний шлях північноукраїнського каналу). Такий сценарій також треба планувати і мати його в запасі. Загалом, сподіваюсь, у нас вже є подібні розробки – як в Генштабі, так і безпосередньо у військових


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1791322.html.
Tags: донбасс, крим, порошенко, рассея, україна, х%№ло
Subscribe

  • Borys Babin · Візити східних варварів

    ===== Голова Радбезу РФ під час чергового "інспекційного візиту" у Севастополь народив чергову промову про козні імперіалістів, які загнивають, але…

  • ДУХ БУНТА

    Байден позвонил Путину. Причем второй раз. Причем по собственной инициативе. Предложил встретиться в третьей стране. Гаага, если что, была бы для…

  • Вам-то какой смысл? В России станет больше гражданских прав и свобод?

    Валерій Пекар Я понимаю, когда российские имперские фашисты с упоением вещают, что российская армия разобьет украинскую за пару дней. Для них в этом…

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments