Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Бльокада Криму. #сто_років_тому, літо 1918

Алі Татар-заде
Дмитро Дорошенко, міністр закордонних справ Української Держави:

Справа з прилученням до України Криму була доволі скомплікованою завдяки особливій політиці німців у тій справі.
Коли українські війська разом з німцями очищали Україну від большевицьких банд, то передові українські відділи перейшли вже Перекоп, заняли дуже важливу з стратегічного погляду станцію Джанкой і машерували вже на Симферопіль.
Місцеве населення з одушевленням вітало українців.
Але німці примусили їх здержатись і потім залишити Крим.

За Україною залишилась тільки північна Таврія.

Під охороною німців знову зібрався національний татарський сойм «Курултай», але з того нічого не вийшло, владу захопили російські елементи Криму й зорганізували крайове кримське правительство з генералом Сулькевичем на чолі.

До цього правительства увійшли переважно колишні значні урядовці царської Росії: колишній російський посол в Царгороді Чариков, граф Татіщев, сенатор Ахматович (родом литовський татарин і мохаммеданин) та інші.
Це правительство, розуміється, дивилося на себе, як на тимчасове, переходове, поки відбудується едина-неділима Росія.
Про якусь залежність від України воно й чути не хотіло.

Але ми не могли зректися Криму з цілого ряду дуже поважних причин:
політичних — не бажаючи мати під рукою якийсь П'ємонт для майбутньої єдиної-неділимої Росії,
стратегічних — не можучи залишати в чужих руках Севастопіль, як базу для української фльоти і ключ до панування на Чорному морі;
нарешті були причини чисто етнографічні — високий процент українського населення в Криму.
Вже не згадую про тісні економічні взаємини Криму з Україною, без продуктів котрої він не міг вижити.

Всі ці резони, між іншими, були виложені в нашій ноті до німецького уряду від 30 травня 1918 року,
В цій ноті довелося так само, як і щодо басарабської справи, спростовувати й виясняти помилку 3-го Універсалу Центральної Ради, яка так щедро наділяла всі окраїни правом самовизначення «аж до відділення включно».
В своїй ноті ми спирались не тільки на історичні, економічні та інші аргументи, але також і на волю самого населення:
фактично воно хотіло прилучитись до України: і татари, і німці-колоністи, й українці.

Не хотіли цього лише росіяни, що опинились біля влади.
Вони поробилися великими кримськими самостійниками і, минаючи Київ, хотіли мати безпосередні зносини з Берліном.

Щоб піддержати українську справу й українську орієнтацію в Криму, наше міністерство асигнувало кошти на піддержку трьох кримських газет, які пропагували думку про велику користь для Криму від прилучення до України.
Одну з цих газет вів Євген Ганейзер, давній український письменник.
Він кілька разів приїздив до Києва і через нього я передавав у Крим гроші.
Так само субсидували ми українські громади в Криму через спеціяльно заснований при міністерстві неофіційний комітет «Степової України», що мав завданням ширити в Криму ідею прилучення до України.

Уряд ген. Сулькевича з свого боку почав боротися з «українською пропагандою», почав переслідувати українофільські газети, потім відмовився приймати офіціяльні телеграми й папери українською мовою.

Тоді довелося вжити репресій з нашого боку.

Не було потреби воювати з Кримом.
Досить було проголосити економічну бльокаду півострова.

Я настояв в Раді міністрів на проголошенні «митної війни» з Кримом;
було спинено всякий товаровий рух і морську комунікацію за виїмком того, що йшло на потреби німецьких залог у Криму.

Наближався збір урожаю овочів, що того року випав дуже гарний.
Кримські садоводи потребували шельовок на ящики для овочів, стружок, опилок для упаковання;
все те привозилось, звичайно, з України, але тепер довіз був спинений.
Потребували також цукру для консервування овочів, дров для сушки — і цього всього теж не було.
Нарешті треба було для населення хліба.

За пару тижнів ціни на всі продукти в Криму страшенно підскочили.
Урожай почав гнити без консервування, становище садівників робилось катастрофічним.
Німці вже наперед закупили багато овочів, свіжих і сушених, і тепер уже це гинуло.
Морем везти було не можна, бо ніякі кримські овочі не виносили довгої перевозки морем і потім нової перегрузки на залізниці.

Німці звернулись до нас з нотою, прохаючи зняти бльокаду.
Ми відповіли, що не можемо цього зробити.

Тоді вони звернулись до нас вдруге, мотивуючи своє прохання тяжким становищем кримської людности.

Від нас була дана відповідь, що українське правительство взяло на себе зобов'язання щодо постачання продуктів до Німеччини, але відносно Криму такого зобов'язання ми не брали на себе;
ми готові піти на зустріч інтересам кримського населення, одначе це залежить цілком від кримського правительства, яке досі не хотіло порозумітися з нами.

Німці більше до нас не зверталися,
а уряд ген. Сулькевича мусів капітулювати:
від нього прийшла до нас телеграма, що він готовий почати переговори про форму державного об'єднання з Україною.

Бльокаду було знято, і скоро потому до Києва приїхала делегація в складі кримських міністрів: сенатора Ахматовича, Чарикова, Нікіфорова і Фрімана.
Але ми заявили, що не вважаємо цю делегацію за компетентну виявляти волю і бажання кримського населення і зажадали присилки представників від громадян головних народностей краю.

За тиждень прибули представники від татар, українців і німців-колоністів.
Всі склали візиту Ф. А. Лизогубові, потім мені.
Я напросив кримських гостей на обід, який відбувся в приміщенні міністерства Закордонних Справ.
На обіді був і Лизогуб.

Наші гості сиділи за обідом в такому настрої мов на похороні.
Представники від національностей почували себе бадьоріше, але, видно, в присутності своїх міністрів не зважувались розв'язувати язика.

На другий день почались офіціяльні переговори в присутності представника від німецького головного командування, молодого принца Рейса,

Переговори велися цілий тиждень.
Кримські делегати дуже змагались, чіплялися до кожного слова, говорили довгі промови.
Особливо на непримиренній позиції стояв Чариков, колишня гроза турків.

Нарешті таки зговорились і виробили прелімінар умови:
Крим діставав внутрішню автономію, свій крайовий сойм, територіяльне військо, державного секретаря для справ Криму в Раді українських міністрів.
Ці умови було повезено до Криму, щоб обговорити на зборах «Курултая» та деяких громадських і національних організацій.

Ми пішли на це, бо були певні в прихильному полагодженню справи
(про це нишком заявляли нам і делегати від національностей, що приїхали до Києва).

Тим часом німці згодились передати нам чорноморську фльоту з Севастополем, і на кількох торпедовцях і канонірських суднах уперве замаяв український морський кармазиновий стяг.
Тим самим до нас переходила фактична влада над Кримом.

Але з цього всього Українська Держава не встигла скористати.
Вже наближалась хуртовина, що змела її саму з лиця землі...

=====

// Дмитро Донцов, липень 1918, щоденник:

З Кримом зле.
Німці резервують для себе вугільну станцію, хоч і не в Севастополі, і — "автономію для татар і німців" на півострові.
Позатим віддають його Україні.

Татіщев (з кримського уряду) засипує німців і австрійців петиціями "від всіх верств населення" про вилучення Криму з України.

Рівночасно Йоффе (большевицький дипльомат) жадає його для Росії.

Бльокада Криму здається дає себе знати і кримчаки починають думати про Україну.
Бажано було б, щоб дали вираз свому бажанню теж в петиціях…


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1805259.html.
Tags: германия, история, крим, левые, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments