Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Кубань-Кавказ. Слід шукати ідеї конструктивніші за радянські та імперські

Алі Татар-заде
періодичні зіткнення тюркомовних та адигомовних народів на Кавказі становлять великий ризик для недалекого майбутнього (а саме, того варіанту майбутнього, де сильної панмосковської влади не буде в цьому регіоні, а може і взагалі ніде).
Адже в такому випадку незалежна або автономна Кубань, яка у свою чергу впритул з'єднана з українським Кримом, стане ареною маштабних зіткнень двох масивів коріного населення (тюрки і адиги), і це на тлі й без того строкатої (а отже, потенційно нестабільної) картини етничного життя в Чорноморії.
Не є секретом, що колонізація Кубані дончаками і запорозьцями почалась вже у Новітній час, і багато в чому нагадувала Америку.
Донці, хопьорці, а потім і козаки-чорноморці прийшли не на пусту землю, а на історичне перехрестя, в якому побували практично всі "ціркумпонтійські" цівілізації від залізного віку починаючи.
Останніми сенйорами ціх земель до початку слов'янизації було Кримське Ханство, яке у свою чергу тримало васалітет до Османської Порти.
Але вже й воно мало клопіт із запеклим спротивом місцевого населення.
Хани проводили тонку, гнучку, довготривалу політику з кожним маленьким племенем і навіть значним родом.
Десятки хан-заде родичалися шлюбом з черкеськими і карачайськими беями, не менше ханичів ставало аманатами (заручниками) або після обміну, або в наслідок аталику - коли маленьку дитину віддають на виховання до партнера (а той віддає своїх дітей, щоб зростали при ханському сараї).
З часом з таких аманатів вирастали "вкоріненні" до Кавказу хани, які ворушили цілими союзами племен, знали їхню підноготну правду, звичаї, говірки, об'єднували вчорашніх ворогів, підкорюючи їхні серця повагою та водночас засліплюючи величчю свого титулу.
Тому не дивно, що в загонах подібних сераскерів (полковників з династії Гераїв) пліч опліч кочували тюркські, адигейські та інші кавказькі вої.
Відгоміном цього явища є, наприклад, досі популярна ономастика - у шляхетних родах Кавказу дітей звуть Крим-Гіреями, Султан-Гіреями, Хан-Гіреями і т.п., в пам'ять про котрогось ханича (хануко), що вільно чи долею оселився серед місцевих, породичався, побратався і дав початок місцевій дворянській гілці.

Звичайно, цей екскурс не дає нічого або зовсім мало в практику, яка буже застосована в майбутньому.
Кримське ханство хоч і протиставлене "медяному віку" казакізації та "залізному віку" советізації, але й саме є лише "срібним віком", а не "золотим" для ціх народів.
І якщо одні роди налічують генеалогії ханукових нащадків та побратимів, то інші не менш впливово гордяться героями спротиву, народними месниками і т.п. борцями проти ханства.

Не вдалося встановити консенсус і росіянцям, у всі свої епохи - царську, радянську та сучасну псевдофедеративну. Було задіяно знайоме правило "дивиде ет імпера", народи регулярно розділяли, депортували, на їхнє місце та в угоддя селили інших, щоб конфлікт між горцями поміж собою відволікав їх від об'єднань та від'єднань.
Одначе на взаємних обидах важко побудувати щось стабільне, і московському центру регулярно доводиться втручатись вже не як арбитру, а скоріше як невмілому пожежнику, при чому половину чи більше пожеж сам той центр і закладав тліючим вугіллям.

Слід тому шукати об'єднавчі ідеї (які однак не відкидають претензій на суверенитет, самоврядування і тим більш самоідентифікацію, національну гордість, етничну самобутність).
Слід шукати ідеї конструктивніші за радянські та імперські, більше того - відпочатку не замкнені на славянській присутності, а те й виключаючі останню як фактор об'єднання.
Адже дотепер чи не найбільшою інтеграційною спільністю в народів Кавказу є гордість та змагання, в кого скільки "героїв ВОВ" і хто поніс більше втрат. Це хворе змагання, тим більш, мало що йдеться про горе, але половина тих народів зазнала депортацій та їнших знущань якраз внаслідок тієї "ВОВ".
Стандартний "інтернаціоналізм" також давно не працює, невідомо чи працював навіть не для галочки хоч колись,
а до мультикультуралізму ще зовсім не готовий грунт, - і соціально-економічний, і ідеологічний (західні ідеї толерантності однаково дружно висміюються як московськими колонизаторами, так і, з їхнього дозволу, інтелігенцією поневолених народів).

На мою дилетантську думку, одним зі стовпів заіхдно-кавказького, причорноморсько-кавказького єднання може послугувати міф. У нього є інтеграційні засади, оскільки народи західної і центральної частки Кавказу героїзують одних спільних персонажів - Нартів.
Це дуже важко локалізоване в часопросторі плем'я, міфічний народ, від якого "походять" племена і сучасні етноси Кавказу. На аналіз самих лише версій походження пішло б не менше книги, тому коротко зазнчимо що там "нічого не ясно".
Популярність Нартів відчутно знижується від заходу до сходу (по лінії Чорне море - Каспій), і якщо в прикубанських корінних націй це герої античного розмаху, то вже в чеченців та інгушів персонажі суперечливі, і все більше анонимізовані, а далі на схід - в народів Дагестану - постають вже навіть як збиральне ім'я епічних злодіїв і ворогів.

Відтак створення в майбутньому "Нартистану" як духовного простору для конфедерації народів - різко обмежене в просторі.
Географічно таке об'єднання має бути замкнене на Чорне море, але не на Каспій.

В етничному плані також слід готуватися до стрімкого, навіть обвального згортання славянизованої теріторії - в кожному теріторіальному спорі бо моральна правота за більш ранішнім, корінним населенням.
Кавказький клин може навіть повністю розбити сучасну "Кубань" навпіл, відділивши від неї умовно українську (за походженням) Чорноморію.
З одного боку, це позбавить Кубань трагичної дихотомії, що виникла внаслідок приказового поєднання українського та южноруського козацтв в ХІХ столітті.
З іншого боку - наблизить Кавказ до азово-чорноморських земель України.

Україна буде вкрай зацікавлена стабільності в тому регіоні, і нашим дітям доведеться брати участь в гуманітарних програмах і операціях.
В ідеалі Україна має встановити дружні відносини з кожним (на вигляд, а не за значенням - часто дуже маленьким) елементом цієї мозаїки.
Сприяти цьому мусять оброблені міфології та історичні факти, що мають утворювати струнку концепцію.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1835311.html.
Tags: история, кавказ, конспирология, крим, рассея, черкесы
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment