є в мене відчуття, щоближче до виборів, - що нас, кримчан, і заодно донецьких розміняють як ту гречку. В обмін на газ, світло, інші благА по дешевці. І що розміняє мудрий материковий нарід, розглядаючи буклети зацікавлених фірм. Можливо, по щедрості ще когось розміняють, адже є стільки бажаючих.
Тому цей пост - для материкових.
Поясню дві речі зі своєї колокольні.
Перше -
як би я встановив мир, якщо ви його так хочете.
Відкрийте давні казки. Кому пощастило і в кого були бабусі на ніч - пригадайте, що вони вам розповідали, щоб ви похвилювалися переді сном.
Давним давно був дракон, і він брав данину людьми. Трохи людей візьме, а всіх інших не чіпає.
Пригадали?
Вони ще віддавали, на кого жереб паде, зі своїх. Чотирнадцятого року жереб впав на нас, але не на вас, інших материкових. Чого в казці не було - того, що віддаючи дівчин драконові, мешканці казали: “Ет нічаво, нічаво. Вона сама хотіла. Вона сама винна”. Бабусі в нас добрі, такого не розкажуть. Але я впевнений, що так і було.
Так от, можете встановити мир, якщо хочете.
Дракоша враз побратішає, простить вас, за певну суму.
В підсумку ви так і віддаватимете йому людей по частинах.
Спочатку територіями, а потім контингентами.
Дуже зручно, тим на кого жереб не впаде. Можна наново залюднити Сибір, і навіть слов’янизувати Даурію, на яку вже косо дивляться китайці.
Якщо жереб впаде на вас, то не чекайте теж співчуття. Значить так доля схотіла, а може ви і самі винуваті та цього хотіли.
Друге.
Чому ви критикуючи нерішучу владу, не висуваєте більш рішучої їй альтернативи?
Де гетьман чи генерал, чи комбат чи отаман, який посуне Порошенка і стане нашим переможним полководцем?
Чому він не балотується, де ви його ховаєте, чи він вже народився? Чому переховується?
Я би тОпив за нашого Косцюшка днем і ніччю. Але де він?
Я б дуже хотів більш рішучої влади.
А тепер розкажу, які надії на інсуючу нерішучу.
В неї одна заслуга, яка мені відома наочно.
Це принципове невизнання прав сусіда на окупацію.
Це як та сама капітуляція, про яку я згадував. Можна програти війну, але важливо, чи ви підписали покаяну грамоту, в якій визнаєте себе винним, а ворога - правим.
Що робить наш нерішучий уряд?
Він морозиться.
Це погано, це дуже мало, але має далекострокову перспективу.
Коли почнеться шапошний разбор, буде важливо, чи ви вже відмовились від нас, чи ще залишили в порядку всі папірці. Бо тоді замість повернення і компенсації буде “по нулях”. Ви можете потім сказати, що робили це під примусом - але коли цей примус щезне чи послаблиться, виявиться що ви вже втратили право, ви вже отримали комменсації і вже їх проїли.
Звісно, краще не чекати, а наближати той час.
За це я уряд діючий недолюблюю. Як і виборців його, які майже одноголосно казали теж, що й уряд - якусь єрєсь про ідеальну державу, побачивши яку вата одумається, та ладно вата, “кримчани одумаються”.
Ви чули про Пхеньян та Сеул? В Сеулі вже 50 років існує ідеальна держава.
Вата б туди охоче переїхала, хоч вся.
Але по одинці. З женою, коханкою, дітьми та любимою гитарою.
Якщо її туди пустили б.
А северні корейці чомусь “не хочуть”, чомусь “не одумались”. Не знаєте, чому? Отож.
За п’ять років війни все, на що визріли українці - бити у відповідь. Відбиватися.
Їх гасять інформаційною війною - вони захищаються.
Не нападають.
Ладно, про гармати та авіацію все ясно: у них ядерна бомба, це все міняє.
А віщання на росіянські народи - теж ядерна бомба заважає?
Ні.
Це вічне сподівання бути мудрим, як китаєць, що сидів на березі річки та побачив, як хвилі несуть труп його ворога.
Я вам відкрию секрет того китайця.
Насправді він піднявся вгору по течії, зарізав свого ворога і поклав на камені. Потім спустився вниз і став чекати, поки труп впаде в ріку.
Інакше не буває. А середину він випустив, бо розповідав це “білим варварам”.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1863385.html.
Journal information