Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

ставлення до зменшувальної форми імені

Алі Татар-заде
одна з вражаючих відмінностей українців та росіянців в політичній традиції - це ставлення до зменшувальної форми імені.
В традиційній Московії кожен громадянин, який пише челобитну, мав підписуватись якимсь принизливим титулом (наприклад, неразумний холоп, нищий раб, глупий слуга твій) і додавати своє ім’я у зменшеній формі: Івашка, Пашка, Какашка. Якщо документ серйозний, тема глибока, то треба було і по-батькові вказати в зменшеній формі (син Івашкі, Пашкі, Какашкі). Це збільшувало шанси на прихільний розгляд царем. Психологи, мать їх, глибинні душеведи, знали чим цареві догодити. Цар також писав у наказах, всіх крім самого себе, переважно, зменшену форму, а якщо використана повна форма, то це свідчить про неабияку повагу, точніше - милість царя до того слуги. Про імя-отчество все сторого навпаки, навіть просто використання по-батькові без імені демонструє сувору чоловічу повагу: Іванич, Палич, Какашич це звучить гордо. Поєднання повного імені та по-батькові - це прямо таки царський титул, ним “величають”. Коли московит каже “Владім Владімрвч”, він розписується в неабиякій відданості цареві (а прізвище для монарха - звучить майже як кликуха).
В українців гетьмани Січі, отамани, кошові і прочі керівні органи майже за правило носили скорочене, зменшувальне ім’я. Грицько, Федько, Яцько, Сенько, -- подібно до того, як американські політики з ХХ століття почали зватися Бобами, Едами, Елами і Білами. Здається, з часів Кеннеді, але може і раніше, того не досліджував. Це надає “родинності” політику, він стає зовсім свій, домашній, свійський.
Коли ж ім’я чомусь вперто не скорочувалось, то доводилось вводити позивний на основі прізвища, а те й просто від балди - Байда, Лях Сердешний, Хмелю, Гуня і так далі.
Ми не помічаємо, але традиція українська жива і досі. Коли політика звуть просто іменем, а то ще й погонялом, то в нього найвища впізнаваємість та, власне, рейтинг з антирейтингом.
Хоча повсюди трапляється казус перехрестя культур: розмовляючи між собою, коріний московит та коріний українець можуть звати політика “ім’ячком”, при цьому перший вважає що цім самим принижує його, а другий - що цім самим визнає його частиною свого ланшафту, членом своєї родини.
Це до речі пояснює, чому політик на загальне ім’я Сан-Санич ніяк не міг вдертись на вищу посаду, та так і помер на ступіньках трону. Бо на відміну від московита, в українця це вираз іроничного ставлення.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1894716.html.
Tags: коллективное х%№ло, рассея, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments