Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

ще трохи детективної теми, тільки вже ближче до життя

Алі Татар-заде
ну і ще трохи детективної теми, тільки вже ближче до життя. Достоєвскій формально написав “антидетектив”, тобто коли злочинця ми знаємо одразу, а далі дивимось як його притисне Коломбо їхнього уєзда. Твір став дуже популярним, з’явилися його інтерпретації - кіношні, театральні, дійшло вже й до літератуних адаптацій. Один японець, шанувальник По, сильно втикнув в сюжет і побачив там те, чого не було в оригіналі - розвив маленьку деталь, роздув її до захопливої фабули. Через цю “деконструкцію” вже тепер і неважливо, чи мав той задум сам Достоєвскій, тому що після тих інтерпретацій твір вже зажив іншим життям. От вже і Тереза Мей, полемізуючи з солсберетськими ідіотами, не так давно згадала його вже в новом тлумаченні, так що я прикінцево зрозумів, що ця фабула “забронзовіла”.
Я ж передам її вже в третій чи четвертій похідній, адаптувавши до українських реалій.
Розкольниченко та Порфиренко
(сидять бесідують і роблять вигляд, що грають в шахи).
- Ви шпіон Москви. Немає сенсу опиратися. Ми обидва знаємо, що це так. І ми обидва знаємо, що ви вдаватимете, що це не так, і ви вдаватимете, що ви образились, але я не вдаватиму, що вірю що ви образились. Тобто так, вам обидно, що я це просік, але обидно саме це, а не те що як я міг подумати, що ви такий хороший і раптом агент. Бо ви ж не встидаєтесь того, що ви агент Москви, ви в глибині души цім пишаєтесь, і тільки моя здогадливість викликає в вас досаду, легку досаду - і розчарування, що не вдалося обманути всіх. Одначе ви достатньо впевнені у собі, а точніше в дурості всіх інших, щоб не боятися, що моя думка стає домінуючою.
- Я з гумором вислухав ваши звинувачення. Вони сміхотворні. На чому ви базуєтесь? Виключно на особистій ненависті до мене. Якби в вас були докази, ви б вже трубили про них усюди. Але ми обидва знаємо, що доказів нема, тому що ми обидва знаємо, що злочину нема. Я не агент Москви. Всі, хто мене знають, сміялися б, почувши що я агент. Але ми обидва знаємо і інше. Що оскільки я не агент Москви, то кому я можу заважати, як не агенту Москви, справжньому агентові Москви? Звідси у мене виникає підозра, що ви і є агент Москви. Або сам, або ви агент агента, але це не так важливо.
- Ви поводите себе типово як агент Москви, і в цьому є мій головний доказ. Він би поводився на вашому місці точнісінько так, як от ви зараз, відпускав би жартики, звинувачував би й мене самого в тому що агент. Проблема не в тому, що в мене немає доказів, а в тому, що вони і непотрібні - достатньо вашої реакції.
- Але якщо ви самі визнаєте, що так би і поводився справжній агент Москви, і що я знаю, як би він поводився, то я б не став поводитись саме так, як ви описали, бо тим самим я б лише підтверджував вас в думці, що я є агент. Я ж поводжуся не так, як агент Москви, а як будь-хто невинний, якого раптом взяли та й звинуватили у тому, що він шпіон Москви.
- А оскільки ми з вами обидва знаємо, що ви агент Москви, то якраз ця ваша поведінка і є доказом, що ви є агент Москви. Ви мали сказати цю репліку, ви просто не могли її не сказати. Ось у чому проблема, пане Розкольниченко. Пересічна людина поводилась би будь-яко. Непередбачено. Хтось би, дізнавшись що його отак оклеветано, пішов би і напився. Хтось би застрелився. Хтось би набив мені пику. Хтось - не відкидаю - поводився б точнісінько як ви. Але ви обрали єдиний шлях, яким може йти як чесний, так і справедливо звинувачений! Отут ви і попалися.
- Тобто, ви хочете щоб я змінив поведінку, просто тому, що так само би поводився і справжній агент? Ну уж дзуськи. А знаєте що! А мені навіть начхати, що ви собі думаєте.
- Ні, вам не начхати, бо якщо б вам було начхати, ви б не дебатували так довго. Як поводить себе людина, якій начхати? Вона просто не помічає критики. Або нап’ється. Або наб’є морду клеветнику. А не вестиме з ним бесіди. Зізнайтеся, вам же самому в глибині души цікаво, бо ви є справжній злочинець, а справжньому злочинцю завжди цікаво коли говорять про його злочин.
- Ах ти грьобаний психолог! Я зараз піду нап’юся, а потім розіб’ю тобі пику, як ти і пропонував. Впрочім, ні, я спочатку от прямо зараз наб’ю твою пику, а потім вже нап’юся.
- Ахаха, Розкольниченко, ти себе видав! Ти міг все так і зробити, але перед тим ти б не вів довгих бесід на цю тему. Попався, суко.
Розкольниченко б’є морду Порфиренкові.
Порфиренко отримує докази, що Розкольниченко агент Москви, і зірвався, не витримавши правди.
Інтернет розпадається на розколоботів та порфироботів.
Друзі сваряться, подружжя розпадаються, відбуваються масові розфренди.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1901248.html.
Tags: коллективное х%№ло, медведчук, порошенко, прдоны, піар, україна
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment