Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

дегуманізація, частина друга (Байки з циклу “От колись було!”)

Алі Татар-заде
А було це під час самого першого балотування Януковича. Він приїхав в свій базовий регіон, Крим. Чому базовий? Бо тут йому обіцяли повну лояльність. Так, зараз лояльними регіонами звуть такі, що дають більше голосів. Але то хіба зараз!
Колись було так. Якщо регіон базовий, то тобі тут ніхто, чуєте, ніхто не задасть незручного питання. А тим більше - явно ворожого, чи принизливого. Тільки уважительні.
Наприклад, “Розкажіть нам, кандидате, як же нам жити далі”.
Або - “Як ви будете громити суперника? Ми всі з вами, але боїмось, що в нас не вийде”.
А як правило такі:
“Ви така розумна, красива, чемна, благародна людина. Як вам це вдалося? Можете дати якісь поради для наших дітей, щоб вони були хоч трохи схожими на вас?”.
Коротше, все це було гарантовано, і кандидат не чекав якоїсь падляни.
Всі журналісти були узгоджені, перевірені, з них відібрані самі калібровані.
Дружня атмосфера гарантована.
Оце колись і звалось “базовий регіон”.
І тут один наш хлопець задається маніакальною ідеєю - піти і спитати Януковича, по якій статті той сидів, чи правда що він когось згвалтував, чи тільки шапку вкрав.
Звісно, у нього не було шансів.
Але на щастя, його ніхто не знав. Тобто, простіше кажучи, він ще не був журналістом зі своїм реноме.
І йому допоміг випадок.
Видання, вже тричі узгоджене-переузгоджене, мало надіслати для задання питання якусь дівчину. А дівчина взяла і захворіла. Той запросивсь замітсь неї. Його послали (навіть гадки не маючи, що в нього на умі), але попередили, що там строгий фейс-контроль, побачать, що хлопець замість дівчини, і не пустять.
“Але сходи, спробуй”.
І от збирається група фанів.
Відбір веде прожоний метр журналістики, такий, що починав, може, ще на Целіні або вкрайняк на Бамі.
Всі радісні, піднесені, раді бачити Кандидата, подихати хоч півгодини одним повітрям з ним.
І преться туди ж наш герой.
І тут друга примха долі.
Його бачить отой прожоний метр, і ... привітливо махає йому, легко вирішує проблему з бейджиком (точніше, ігнорує її - ну подумаєш, там хлопчик, а тут дівчинка, видання ж одне і теж).
Зіграло, кажуть, ролю, що якось той хлопець приємно побовтав за кавою із отим метром про глибини рускої культури, непоняту руску душу, одним словом виникла симпатія, а де симпатія - там і довіра.
І от герой заходить в зал.
Всі питають Кандидата-2004 так, як описано вище.
Атмосфера - як в раю, вовки лежать з вівцями.
З приязню дають мікрофона тому хлопцеві.
Кандидат-2004 розпливається у найприємнішій зі свого багатого арсеналу посмішок.
В очах у нього читається батьківська ніжність і доброта.
І хлопець, трохи дрижачим голосом, бо ж, дідько, хвилюється, починає звертатись, запинається, але Кандидат 2004 його отим самим отєчєскім поглядом підбадьорює - мовляв, не сци, пацан, тут всі свої.
І хлопець нарешті задає оте питання про судимість.
Та ще й, з хвилювання, у дуже різкій формі.
Гоголь, фінал “Ревизора”.
Ну, тобто мертва тиша.
Всі в axyї мовчать як поражоні громом.
Кандидат-2004 мєдліно-медліно підіймає лице і дивиться в очі тому хлопецві.
На його обличчі - подив, обида, але не гнів.
Укор.
І він починає казати хлопцеві:
- Ай-яй, яй, ти ж такий молодий хлопець. А честь треба берігти змолоду. І як жаль, такий симпатичний хлопець і як собі життя зламав. (Він реально починає вже не так журити, як жаліти хлопця). “А міг би прожити таке цікаве, довге, повне життя”.
Тут починається бешений шквал запитань, бо щоб зам’яти шкандаль, вирішили пустити одразу всі лояльні питання залпом. Хлопця ненав’язливо - самими лише поглядами - витискають з зали.
Ну, він живий, якщо кого цікавить.
Але журналістом так і не став.
(І це добре).
Інцидентик не потрапив ні в оден репортаж ані в газеті, ані на телебаченні. Вони що, дурні? Це ж базовий регіон, у них такого буть не може.
А той прожоний метр, який його пустив, - ще довго спокутував свій пройоп.
Його трохи врятувало лише те, що Кандидат програв, і було не до масових страт на площі, кожен вірний багнет цінувався на вагу золота. Але і згодом йому це ікалося - вже коли Кандидат знов став при владі, йому зо всіх посад доручали самі неприємні, де багато треба пахати і мало впливу.
Бо Кандидат був злопам’ятний.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1957322.html.
Tags: история, крим, прдоны, свобода змі, україна, янукович
Subscribe
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments