Іноді накочує відчай, злість і ненависть упереміж ...
Відчай від того, що не можу допомогти людині, яку повільно вбивають. Залишається тільки кричати, але поріг чутливості у більшості людей вже давно стерся ... Та й допомогти багато з них не можуть, оскільки вбивство відбувається в окупованому Криму, в Сімферопольському СІЗО.
Вбивають показово, щоб кожен кримський татарин виходив з того, що, мовляв, якщо російські окупанти катують настільки немічну людину, то що буде, коли він, відносно здорова людина, опиниться за гратами ...
Ці прийшлі тварі все ще сподіваються, що їм вдасться поставити кримських татар на коліна ...
Я готовий в такій відчайдушній ситуації вчепитися в кого-то з кримських росіян - знайомих по минулому житті, хто демонстративно не помічає як окупанти поряд з ним вбивають моїх співвітчизників ... А адже вчора ще, до приходу російських окупантів, вони любили міркувати про справедливість і добро.
Щоб уникнути у звільненому Криму конфліктів, я хочу, щоб колаборанти, з мовчазної згоди або відкритої байдужості яких вбивають моїх співвітчизників, покинули Крим на один день раніше, ніж покине півострів російський солдат ...
Жорстоко, скажете ви?
Але ж зараз в Криму, в Сімферопольському СІЗО вбивають Едема Бекірова, кримського татарина, у якого на серці 4 шунта, прогресуючий цукровий діабет, ампутована права нога, яка постійно гноїться ...
І це чинене сьогодні в Сімферопольському СІЗО болісне вбивство безвинної людини в один день може вирватися за його стіни ...
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1969477.html.
Journal information