Продовжуючи нариси щодо подій 2 травня, хочу нагадати про один епізод. Він є відомим, проте цілком “непопулярний” - його не згадує жодна із сторін. Але я нагадаю.
Отже, 2 травня 2014 року, приблизно 15:20.
На Соборній площі в центрі Одеси — неорганізований (погано організований) проукраїнський натовп. Їх не менш ніж 1000 осіб: футбольні фанати, одеські активісти, серед яких є жінки та діти. Їх охороняє “Самооборона”, приблизно 100 осіб. Охороняти складно, тому що периметр площі — метрів 700, а десь поблизу ходить велика група “антимайданівців”, які вочевидь вийшли з-під контролю, не підкоряються наказам своїх очільників і, схоже, налаштовані на бійку. Сподіватися на міліцію марно — вона не має ані бажання, ані достатньо сил для того, щоб запобігти сутичок.
“Розвідка” доповідає самообороні про пересування небезпечної групи, і шеренга вишикується у найбільш загрозливих напрямках — спочатку з боку вулиці Буніна (там, де пам'ятник Вірі Холодній), потім — навпроти вулиці Грецької.
Нарешті вони бачать супротивників — ті наближаються по Грецькій, яка впирається у площу. В 15:29 починаються сутички. Шеренга “Самооборони” спочатку перекриває вулицю, а потім перетинає дорогу і вишикується у “черепаху” поперек Грецької.
Розгублений натовп (окрім декількох найбільш гарячих хлопців, що кинулися у бійку), залишається на площі. Міліціонери починають помітно нервувати. Підполковник Пасечніков вимагає, щоб натовп якнайшвидше залишив відкрите місце і негайно вирушив колоною до стадіону, рухаючись Дерибасівською вулицею.
В той момент (15:32), коли уся увага була прикута да Грецької, де почалася бійка, в самооборона у повному складі стояла “черепахою”, група “антимайданівців” робить тактично правильний маневр. Поки частина відволікала міліцію та самооборону на Грецькій, група з принаймні декількох десятків з червоними стрічками на руках пройшли провулком віце-адмірала Жукова на Дерибасівську, звідти — на Преображенську, і опинилися на Соборній площі, обійшовши з флангу.
Від опонентів їх відділяло майже нічого — кілька десятків метрів відстані і декілька міліціонерів.
Якщо б ті люди з червоними стрічками розпочали атаку, то, скоріше за все, події закінчилися дуже швидко. Одна чи дві димові шашки, дві-три хвилини “роботи” кийками у натовпі, потім відступ — і все. Потім паніка та розгубленість свою справу б зробили.
Але нападу не відбулося. Дорогу перекрив і захистив людей десяток беззбройних міліціонерів. Той самий підполковник Пасечніков дуже “тепло” попросив людей зі стрічками йти геть. І, поменжувавшись декілька хвилин, вони пішли — знов Дерибасівською і провулком віце-адмірала Жукова на Грецьку. Всі ці події ми детально розписали у нашій уточненій хронології, разом з відеофрагментами.
Навіщо я про все це розповідаю? Тому, що коли я зараз чую про те, що міліція була начебто у змові, що сутички були заздалегідь заплановані, я точно знаю, що все це бздура. Саме міліція тоді (коли ще була здатна щось робити) зупинила напад на проукраїнських активістів, а Фучеджи і Пасечніков робили все, що могли в той момент, щоб сутичок не було.
Але сталося так, як сталося. Десь за півгодини саме тим маршрутом (Преображенська — Дерибасівська — провулок Жукова) пройшли активісти Євромайдану. Цього разу міліція їх не зупинила, тому що усі наявні сили на той момент кинули на Грецьку. Євромайданівці почали будувати у провулку барикаду, в 16:22 саме там пролунали постріли з “калашнікова”, і в 16:30 лікарі констатували першу смерть. Що було далі — усім відомо.
Чому міліціонери не зупинили “Боцмана”, принаймні не відібрали у нього магазин з набоями, чому вони фактично захищали “антимайдан”? То вже було пізніше, і то вже окреме питання, яке, на мою думку, мають ставити прокурори та слідчі. Але події в 15:30-15:40 теж були, і забувати їх не варто.
(https://www.facebook.com/sergiy.dibrov/posts/10217285103052182)
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1974275.html.
Journal information