Збоченці міністра Табачника
expres.ua
Сьогоднi ми друкуємо ту правду, яку мiнiстр освiти прагнув сховати за грифом "таємно"
Як петеушник, що немає жодної вищої освiти, зумiв отримати диплом доктора медичних наук? Як людина з дипломом "швачки" Червоноградського ПТУ змогла досягнути звання "професор"? Як могли першу державну премiю дати не одному з тисяч справдi гiдних педагогiв, а авантюристовi й аферистовi?( Collapse )
Слiдчi не помилилися адресою, оскiльки пiсля лiквiдацiї Вищої атестацiйної комiсiї уся документацiя щодо захистiв дисертацiй докторами потрапила до вiдомства Табачника, а документацiя стосовно набуття звання професора завжди тут була.
Появи мiлiцiонерiв у мiнiстерствi, видається, не чекали.
За вказiвкою рознервованого мiнiстра, один iз його заступникiв зателефонував у Мiнiстерство внутрiшнiх справ i висловив своє обурення несподiваним вiзитом львiвських правоохоронцiв до столичного освiтнього вiдомства. Треба визнати, це подiяло. Мiлiцiонерам дали вказiвку зупинити примусове вилучення документiв, натомiсть чиновники Мiносвiти пообiцяли добровiльно видати "папери" через три днi, тобто в п'ятницю.( Collapse )
Коли журналiсти просили оприлюднити якiсь подробицi, вони вiдгороджувались вiд вiдповiдi фразою, що деталi повiдомити неможливо, бо, мовляв, науковi працi Слюсарчука "засекречено", а на всiх документах - гриф "таємно".
Вони грали так професiйно, що мiлiцiя вимушена була навiть подбати про те, аби отримати спецiальнi допуски до "таємних документiв", якi планувалось вилучити.
Звiсно, через три днi мiлiцiї не надали жодного документа, що були вказанi в запитi. Крiм одного - акта про те, що всi документи щодо здобуття Слюсарчуком ступенiв та звань знищено.
Чому чиновники Табачника пiшли цим шляхом? Бо вiдчули, що втрапили на слизьке. Вони зрозумiли, що земля горить пiд ногами. Вони почали поспiшати.
Поспiх - не найкращий помiчник у справi, де все треба ретельно приховати. Вони того не врахували.
Cьогоднi ми вiдхиляємо завiсу над кухнею, де створювали головнi фрагменти цiєї, без перебiльшення, найвидатнiшої афери наших днiв. ( Collapse )
Себто: не треба писати наукових праць, не треба бути ректором чи проректором, не треба мати стаж, досить лише довести, що в якiйсь країнi в тебе все це колись було. А пiдтвердження цього — твої документи "доктора" чи "професора", виданi там, у тiй "iншiй" країнi.
У Слюсарчука була лише одна можливiсть скористатися цiєю процедурою - пiдробити росiйськi документи - "росiйський диплом доктора" i "росiйський атестат професора". Слюсарчук дуже хотiв стати "професором", це дозволяло йому вийти на багату клiєнтуру, рiзко збiльшити свої доходи.
I вiн пiшов ва-банк. Тим паче, характер послуг, який вiн надавав чиновникам, якi могли втiлити його мрiю, був таким, що вiдмовити своєму "постачальниковi" у цiй примсi вони не могли.( Collapse )
Сьогоднi ми друкуємо ту правду, яку мiнiстр освiти прагнув сховати за грифом "таємно"
Як петеушник, що немає жодної вищої освiти, зумiв отримати диплом доктора медичних наук? Як людина з дипломом "швачки" Червоноградського ПТУ змогла досягнути звання "професор"? Як могли першу державну премiю дати не одному з тисяч справдi гiдних педагогiв, а авантюристовi й аферистовi?( Collapse )
Слiдчi не помилилися адресою, оскiльки пiсля лiквiдацiї Вищої атестацiйної комiсiї уся документацiя щодо захистiв дисертацiй докторами потрапила до вiдомства Табачника, а документацiя стосовно набуття звання професора завжди тут була.
Появи мiлiцiонерiв у мiнiстерствi, видається, не чекали.
За вказiвкою рознервованого мiнiстра, один iз його заступникiв зателефонував у Мiнiстерство внутрiшнiх справ i висловив своє обурення несподiваним вiзитом львiвських правоохоронцiв до столичного освiтнього вiдомства. Треба визнати, це подiяло. Мiлiцiонерам дали вказiвку зупинити примусове вилучення документiв, натомiсть чиновники Мiносвiти пообiцяли добровiльно видати "папери" через три днi, тобто в п'ятницю.( Collapse )
Коли журналiсти просили оприлюднити якiсь подробицi, вони вiдгороджувались вiд вiдповiдi фразою, що деталi повiдомити неможливо, бо, мовляв, науковi працi Слюсарчука "засекречено", а на всiх документах - гриф "таємно".
Вони грали так професiйно, що мiлiцiя вимушена була навiть подбати про те, аби отримати спецiальнi допуски до "таємних документiв", якi планувалось вилучити.
Звiсно, через три днi мiлiцiї не надали жодного документа, що були вказанi в запитi. Крiм одного - акта про те, що всi документи щодо здобуття Слюсарчуком ступенiв та звань знищено.
Чому чиновники Табачника пiшли цим шляхом? Бо вiдчули, що втрапили на слизьке. Вони зрозумiли, що земля горить пiд ногами. Вони почали поспiшати.
Поспiх - не найкращий помiчник у справi, де все треба ретельно приховати. Вони того не врахували.
Cьогоднi ми вiдхиляємо завiсу над кухнею, де створювали головнi фрагменти цiєї, без перебiльшення, найвидатнiшої афери наших днiв. ( Collapse )
Себто: не треба писати наукових праць, не треба бути ректором чи проректором, не треба мати стаж, досить лише довести, що в якiйсь країнi в тебе все це колись було. А пiдтвердження цього — твої документи "доктора" чи "професора", виданi там, у тiй "iншiй" країнi.
У Слюсарчука була лише одна можливiсть скористатися цiєю процедурою - пiдробити росiйськi документи - "росiйський диплом доктора" i "росiйський атестат професора". Слюсарчук дуже хотiв стати "професором", це дозволяло йому вийти на багату клiєнтуру, рiзко збiльшити свої доходи.
I вiн пiшов ва-банк. Тим паче, характер послуг, який вiн надавав чиновникам, якi могли втiлити його мрiю, був таким, що вiдмовити своєму "постачальниковi" у цiй примсi вони не могли.( Collapse )
