Salus populi suprema lex (988)

Сергій Мельниченко
Вже ні в кого не викликає сумніву той факт, що сам зрив підписання угоди про асоціацію з ЄС був добре спланований. Про це свідчить те, як працював парламент та риторика гаранта протягом всього часу, а також його історичний виступ як батька нації. Не дивно, що саме 21 листопада, напередодні річниці Помаранчевої Революції, коли сам народ планував в черговий раз засвідчити свою «повагу та любов» нинішній владі, окремі суб’єкти, зриваючи заплановані і добре підготовлені заходи КУПРу, Патріоту України, УПА, КВП, Тризубу, СС та інших ГО, хутко приХватизовують весь протестний рух. Також не дивно, що все це відбувається за декілька днів до призначеного ОО Євромайдану. Дуже правильне рішення – якщо не можеш подавити протест, то його треба організувати і очолити. Так і вийшло. Окремі групи свідомо чи ні проводять чіткий кордон між двома майданами, очолюють один з них, або просто маючи вплив на ситуацію, постійно підкреслюють «неполітичний і мирний» характер акції без політичної символіки та закликають людей бути аполітичними. Однак, вдійсності повністю обмежують людей від допомоги опозиційних політичних об'єднань. Відомо, що головне в таких випадках – заволодіти ініціативою та мікрофоном, а далі – побачимо. Тут з’являються люди, котрі пропонують матеріальну і технічну допомогу, але при вимозі, що Майдан не буде використовуватися для піару політиків. Може, це й були щирі наміри, але вони чітко вклалися в саму схему нейтралізації як ОО, так і самого протесту. Замість того, щоб консолідувати свої сили і наміри разом з іншими ГО, напрацьовувати план дій і просто конструктивно працювати, наші «революціонери» витрачають багато часу на внутрішню боротьбу, суперечки з ОО, педалюючи загальну думку людей, які вийшли на майдан невідомо з яких причин. Ми не маємо на увазі тих, хто зі щирим серцем вийшли за долю країни і вже тиждень мерзнуть на майданах. ( Collapse )