April 5th, 2016

Добрий знак

Алі Татар-заде
В легенді про заснування міста Москва є самодостатній епізод.
Князь-засновник застряг в якомусь болоті посеред лісів, і тут йому та всій свиті явився невиданий звір: о трьох головах, невиданої форми, кольору і дуже страшний. Князь посунувсь на нього з ратицею, і чудиво зникло.
Волхви (12 століття на дворі, але це ж вам не Київ) сказали князеві, що це хороший знак. Хороший такий, добрий знак. Мабуть, дуже вони любили того князя, що давали йому такі пророцтва.
Я вже мовчу, що він не заснував Москву, а віджав у місцевого князя Кучки. Так в легенді прямим текстом.
---Collapse )


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1378848.html.
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…

Станислав Кукарека про пресловутые офшоры

Итак, на тему пресловутых офшоров - завязалась таки вполне живая дискуссия. Очень интересная в плане методологическом.
Оказалось что мол Петя "ничего плохого не хотел" и вообще совсем другое собирался. Кто офшорная компания совсем даже не инструмент извлечения прибыли, и.т.д. Как много нам открытий чудных. В принципе да. В принципе я готов во все это даже поверить. Ибо дискуссия ведь совсем не о том. Предположим что доблестные таможенники вдруг обнаружили в вашем багаже - чемодан айфонов.
И теперь вы им докажите что это совсем даже не телефоны, ибо в них вообще-то нет сим-карты, и потому позвонить с них невозможно. Что вы вообще весь этот чемодан планировали использовать не как телефоны (и даже не как товар) а как например плитку в сортире, пол ими вымостить. В ближайшем доме престарелых. Ибо поверхность из сапфирового стекла довольно устойчива к падению костылей, А если те экраны включить разом - то происходит гламурная подсветка пола.Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1379128.html.

Люмпени, ЗК та відставники НКВД - принесли нам культуру та освіту

Яка цікава каша в головах у імперської наволочі! Виявляється, що в національні "окраїни" кацапи ввозили свій біомусор - як освіччену та високультурну складову - заради "підняття" рівня тубільців... Насолоджуйтесь (мовою оригіналу):
(ельмурідка): Советский Союз решал одновременно несколько серьезных противоречий, которые вытекали из социальной структуры общества. Преобладающее сельское население в "коренной" России плюс архаичное родо-племенное строение общества окраин создавали препятствие для модернизации страны, требовавшей совершенно иной социальной стратификации общества. Решения, принимавшиеся советским руководством, не свободные от ошибок и просчетов, тем не менее вытекали из логики аврального "подтягивания" окраин и стремительной урбанизации страны для переформатирования общественного устройства.
Именно так и возникли анклавы, взорвавшиеся в 90 годы и взрывающиеся сейчас: Карабах, Приднестровье, Северный Кавказ, Средняя Азия, Донбасс. В национальных республиках создавались либо "островки", задачей которых было "вытягивать" уровень окраин, либо в республики высаживались с помощью разных механизмов (в первую очередь индустриализации) десанты преимущественно русских, которые несли в дикую и отсталую среду образование, язык, культурные установки и коды.Collapse )
Примерно по такому же принципу Украине была передана Донецко-Криворожская республика - промышленное сердце России. Вокруг бывшей ДКР должна была формироваться индустриально-городская культура Украины. Во многом решение было логичным и оправданным, хотя даже сейчас Харьков или Донецк выглядят гораздо более столичными городами, чем глубоко провинциальный хуторской Киев. В рамках этой же логики столицей Украины в конечном итоге стал Киев - хотя вначале более логичным в этой роли выглядел как раз Харьков.

Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1379523.html.

Київводоканал не спить, або "Хрещатик" усьо...

Тільки що зателефонували на домашній...
Київводоканал: Ви на банк "Хрещатик" тільки на платіть за воду...
Я: Ну я типа здогадуюсь у чому справа.
Київводоканал: Ми Вам зараз рахуночек скажемо, на який треба платити.
Я: А може там сайтик якийсь є, чи ще щось?
Київводоканал: Та не знаю я нічого! Мені сказали зателефонувати, я це і роблю, записуйте...

Ну я записав: Розр.Деп. ПАТ АК "Київводоканал" п/р 26004010319288 ПАТ "Міжнародний Інвестиційний банк" МФО 380582, код ЕДРПУ 03327629.

І шо це було? (Я знаю, що банку "Хрещатик" - хана)

Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1379620.html.

В Києві невідомі намагались потрапити до офісу Шуфрича

Палили шини, розбили шибки. ‪#‎Київ‬ ‪#‎Киев‬
15:49: Невідомі в камуфляжі оточили офіс Шуфрича біля театру оперети. Подробиці пізніше
16:05: Офіс залили кетчупом, обклеїли стікерами та вибили шибки на в'їзді до паркінгу. Невідомі намагаються ввійти в приміщення.
Багато поліції. Під'їхала пожежна машина.
11

Щє фото (буде оновлюватись)

Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1379861.html.

"Читанка", або "Родноє слово" (як селяни на Закарпатті "языковый вопросъ&qu

Яка файна історія! Закарпаття воно таке... Різне :)
===
Originally posted at "Читанка", або "Родноє слово" (як селяни на Закарпатті "языковый вопросъ" вирішували)
Підкарпаття, по-сьогоднішньому Закарпаття, а 1919 року - "Подкарпатська Русь".

Collapse )
На початку 1932–1933 навчального року "шкільний страйк" став розгоратися в селі Велятино.
Шкільний інспектор, по-сьогоднішньому "Завідуючий районним відділом народної освіти", Михайло Гулянич одної неділі в кінці листопада 1932 року прибув у Велятино, щоб загасити боротьбу на підручниках і припинити шкільний страйк.
Він наказав запросити селян – родичів школоповинних дітей – в школу. Всі учителі з'явилися в обов'язковому порядку. У вступному слові інспектор сказав, що зараз, тут, спільними силами мають вирішити:
"Із яких книжок повинні учитися діти в школі?"

– Хочемо, аби наші діти училися із наших, із руських книжок. Українських нам не треба!
– почали кричати люди, найголосніше, розуміється, православні.

Інспектор знав, що більшість селян різницю між "руським" і "русским" не розуміють. Більшість їх вважає, що то одно. Він підвів руку і крик припинився.

– Вийдіть сюди, до столу двоє людей, але щоб один знав читати!
– сказав інспектор.

Вийшли. Інспектор вибрав із портфеля дві книжки, загорнуті газетою так, що назву їх прочитати не можна. Інспектор простяг обі до людей, що стояли біля столу.

– Котрий з вас буде читати? – звернувся до них.
– Я, – сказав один.
– Беріть! Котру хочете книжку.

Селянин одну взяв.

– Відкрийте, де хочете і прочитайте, що хочете!

Селянин відкрив книжку і став читати оповідання "Дідо". Зміст оповідання "Дідо":
4-5 річний хлопчик на земляній долівці із патичків городить кошик. Батько питає: "Що ти робиш?" Хлопчик відповідає: "Городжу кошик. Коли ви будете старі, такі, як дідик, із сього вас буду годувати так, як ви годуєте із дерев'яної миски на печі діда. Родичі взялись годувати діда біля стола".

Коли прочитав, інспектор сказав:

– Закрийте книжку і поставте на край стола!

Селянин зробив те, що наказав інспектор. Тоді інспектор звернувся до другого селянина:

– Розповісте нам, що він читав!

Другий селянин, а він був неписьменним, точно розповів.

Тоді інспектор простяг до того, що читав, другу книжку і каже:

– Беріть книжку! Відкрийте, де хочете і прочитайте, що хочете!

Селянин, як попереднього разу, взяв книжку, відкрив і прочитав "Рубка ліьса". Читав, як "нахальніь мужики рубили ліьс", як "ребіята – их діьти носили им пищу", як "мальчишка Петька нашел обруч и начал катать, "як "обруч полетел в овраг в грязь и мальчишка, доставая его запачкал брюки и рубашку" і так далі.

Коли дочитав, інспектор наказав йому залишити книжку в себе під плечем.

– Розповіжте нам, що прочитав він із тої книжки! – звернувся інспектор до другого селянина.

Той вишкірив зуби і мовчить.

– Но! Розповіжте! – понукав інспектор.

– Не можу, бо я з того, що читав, лиш по одно слово розумів.

– Та чому ви з сеї книги, що лежить на столі, – інспектор поплескав книгу долонею, – розуміли і розповіли, а із сеї, що в нього під плечем не розумієте? – з великим притиском запитав інспектор.

– Бо сеся, що на столі, сеся наша, руська, а та, що в нього під плечем – українська, – відповів селянин.

Collapse )

* * *

Пісня до настрою (словацькою мовою):
"Верховина, Верховина,
Подкарпатьска Руь
Там сі жиє, водку пиє,
Подкарпатьский рус."




https://youtu.be/YENH0OmTO2k


Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1380222.html.