Salus populi suprema lex (988)

Алі Татар-заде
програмований конфлікт в час розпаду Ерефії - це взаємні теріторіальні претензії Башкортостану і Татарстану на райони, населені тептярями і мішарями в обох республіках. У конфлікт по різні боки борців з пантатаризмом та панбашкиризмом стануть і різні інші поволзькі етнічні республіки, а московити будуть рулити конфліктом за знайомим сценарієм, під’южджуючи обидві сторони. Усі підвалини для цього вже приготовлені діючим апаратом.
Як цьому запобігти? Щоб вовки не передралися, їм слід вказати здобич, якої вистачить на всіх.
Навколо республік Ідель-Уралу знаходяться так звані рускіє області, які більше ніж наполовину теріторіально складаються з відібраних в ціх самих народів земель. В тих областях є і “діаспори” тих народів, які насправді є острівцями корінних народів, що вистояли проти багатосотлітньої асиміляції.
От туди і слід одразу вказати “молодим республікам” як на пріорітети.
Це помітно змінить існуючі кордони суб’єктів псевдо-федерації, але слід не забувати, що ті кордони для того штучно і творилися, щоби дівіде ет імпера - 1) перемішати народи, 2) відрізати їх від границь імперії, 3) ізолювати поміж собою.
Для цього слід( Collapse )
=======
Додамо матеріал для аналізу:
=======

Де в Московії так “тонко”, що може “порватися”

В пострадянському інфопросторі гуляє така думка, що північ Казахстану за певних умов може відійти до Московії – мовляв, там багато московитів, тому (натякаючи на Донбас і Крим)… Але є суттєва різниця.

Так, дійсно, в 6 північних областях Казахстану від третини до половини населення – московити. Але це ж Казахстан. Де Назарбаєв керує так, що за московитський сепаратизм дають реальні строки. Так що на місці московистьких ьімперців я б не про Казахстан думав, а дещо про інше.
Ось про цей регіон.

Давайте розглянемо національний склад (у відсотках) цих шести республік.( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1944419.html.

Алі Татар-заде
повертаюсь до “історичної політики”, якої в нас немає, але є певні паростки в вигляді окремих інціатив та ентузіастських колективів.
Сьогодні обговоримо кейс про переміщене населення, зміни кордонів та пам’ять про це.
Московити і деякі поляки вслід за ними люблять говорити про насильницьку українізацію при сталіні.
В нас цю тему в шкільній та пропагандистській історії прийнято оминати, ”не будити лихо”.
В результаті в кастрованому вигляді (пардон) фабула виглядає так, як її написали московити (не без врахування настроїв спеціально для польської аудиторії).
Типу, прийшов добрий сталін, подарував українцям їхню західну частину, до-по-міг їм очистити її від поляків, ну а що не встиг, то мовляв гітлер з УПА дочистили. Я бачив багато українців які так і думають.
Задовго однак до “спільного параду красной армії і вермахту”, а саме в 1936, західні області (тодішні приграничні з РП) були оголошені “прикордонними смугами” і офіційно підлягали “евакуции” тобто депортації польського населення. Заодне прибрали і чехів та німців. Куди їх слали? В Казахстан.
Після анексії Західної України така депортація продовжилась. В перший рік встигли “евакуювати” 90 тисяч так званих “осадників” (так записано в документах совітів) при чому кожний десятий (а згодом і кожний четвертий) з них був не поляк, а українець.( Collapse )
Україна має сформулювати своє ставлення
1) до зміни складу свого населення московитським СРСР,
2) до зміни її кордонів тим же самим СРСР.
Я запропоную свою схему, не заперечуючи що можуть існувати інші.
( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1944792.html.