May 31st, 2019

Спритники з МВС

Volodymyr Boiko
А тепер, друзі мої, я розповів вам чим займається достославне Міністерство внутрішніх справ Україні задля підтримки іміджу керівного складу Національної поліції.

У листопаді 2017 року в Інтернет-виданні «Резонанс» побачив світ мій пасквіль «Поліцейська бутафорія» про заступника начальника Головного слідчого управління Нацполіції Дмитра Бута. Звичайний допис про звичайного поліцейського – нічого особливого. Дуже рекомендую, якщо хто не читав:

http://resonance.ua/policeyska-butaforiya/

Сплинуло півтора роки, змінився президент і нова чесна влада вирішила цього пана Бута підвищити в посаді – благо, кадровими питаннями в правоохоронних органах нині завідує Денис Монастирський, помічник-консультант народного депутата Антона Геращенка, відкомандирований міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим у Адміністрацію Президента. Вже й документи для призначення приготували, і конверт з рекомендаціями. Але стара стаття про Бута муляла Авакову очі – переживає Арсен Борисович, що стануть в АП «гуглити» прізвище Бута й надибають пасквіль у «Резонансі».

Так ось, що придумали в МВС: найняли якогось кулібіна, який швиденько зварганив сайт «Чернівці. Новини»,
Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1997237.html.
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 113
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…

У продовження теми зникнення обладнання ситуаційного кабінету з адміністрації президента

Вадим Хомаха
У мене протягом доби виникло кілька думок, і я вважаю за потрібне їх викласти.
По-перше, цей кабінет існував.
По-друге, ним користувалися, але не дуже інтенсивно, бо був подібний кабінет в РНБО, Навіщо такий кабінет в РНБО, якщо існує головний в АП? І ось тут починається найцікавіше:
По-третє, такий кабінет дійсно потрібний був би лише для віддаленого доступу до обладнання, що розтошовано на вулиці Болбочана під надійною охороною. Якщо б не:
По-четверте - цей ситуаційний кабінет використовувався для управління державою лише епізодично, якщо не припустити, що він:
По-п'яте - служив центром керування бізнес-імперією Порошенка і механізмом збирання інформації з усіх джерел, плюс, плюс, плюс.. Зробити подібну систему вдома навряд чи реально, а ось на роботі... це, до речі, пояснює, чому він постійно працював до ночі.

Тоді стає цілком зрозумілим,Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1997506.html.

Лібертаріанство: спроба критичного аналізу

Не дивлячись на те, що термін "лібертаріанство" на слуху практично в кожній політично активній спільноті, мало хто може пояснити його основи. Зазвичай, все зводиться до трьох базових постулатів:
  • сприйняття податків як узаконеного грабунку, який має бути скасованим;
  • сприйняття всіх функцій держави як послуг, які можуть і повинні надаватись приватними фірмами та благодійними фондами;
  • держава є виключно руйнівною силою, а тому має бути максимально обмежена і позбавлена можливості втручатись у вільно регульований ринок послуг.
Важко сперечатись із цими принципами. Особливо на пострадянському просторі, де держава традиційно виступає в ролі "стаціонарного бандита", який населенню ніяких послуг не надає, зате здирає останню сорочку. Податки, само собою, у нас давно схожі на данину, яку громадяни винні барону за те, що він їм ласкаво дозволяє жити.
Більш просунуті знавці лібертаріанської ідеології назвуть іще два дуже привабливих елементи. Це перш за все заміна всіх державних сервісів цифровими послугами, а також право на зброю, яка в лібертаріанстві вважається основною запорукою безпеки суспільства.
Ці постулати уже більш дискусійні. Але вони не є визначальними. Більше того, вони характерні для ряда інших політичних устроїв. Наприклад, цифрові сервіси - це зовсім не ознака лібералізму і тим паче лібертаріанства. Одним із лідерів в цифровізації державних послуг є Китай, який складно назвати не лише ліберальною, а й взагалі вільною країною. А право на зброю існує як в "соціал-демократичних" Сполучених Штатах, так і в "теократичному" Афганістані, а також в "анархічному" Сомалі.
Нарешті, одним із найпрогресивніших варіантів лібертаріанства вважаються так звані "хартійні міста" (charter cities). Однак і вони не можуть вважатись основою платформи. Перш за все тому, що хартійні міста можуть бути годівницею для дуже навіть неліберальних урядів. Яскравими прикладами хартійних міст є Гонконг, Дубай та Раджин-Сонбон. Якщо перші два вважаються мало не іконами міст із вільним підприємництвом, то розташування останнього навряд чи хтось назве? А він знаходиться... в Північній Кореї - це практично єдине джерело легального надходження в країну валюти та високих технологій.
То що ж є визначальним для лібертаріанства, і що саме представляє собою ця ідеологічна платформа? Давайте розбиратись разом, і спершу спробуємо дати визначення лібертаріанству.Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1997639.html.