Salus populi suprema lex (988)

(1 2
3 4 5)
Я дуже сподіваюся, що найбільш обізнані з моїх читачів побачили весь дебілізм рішення Верховного Суду, ще коли прочитали першу частину моїх цікавих дослідів. Проте я змушений писати далі, крок за кроком викриваючи нові й нові “яскраві грані” цього рішення, від якого не повинно залишитися каменя на камені.
Цього разу ми поговоримо про “неблагополучну епідеміологічну ситуацію по правцю”. Я навмисно пишу цю фразу в лапках. Не я її придумав — саме так неодноразово було вказано в рішеннях судів та в висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК).
Почнемо з того, що “неблагополучної епідеміологічної ситуації” взагалі не існує як такої. Епідеміологія — це така наука, така галузь медицини. А неблагополучна ситуація у нас епідемічна. Сплутати ці два терміни — це досить кумедно, як замість “травматичної” казати про “травматологічну зброю”.( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2007518.html.

(1 2
3 4 5)
Перед тим, як розпочати чергову, четверту частину наших “розборок”, давайте пригадаємо деякі обставини цієї справи.
Хлопчик народився у місті Славуті 26 березня 2014 року. В судових рішеннях зазначено, що на першому році життя він отримав три щеплення вакциною АКДП, яка містить компонент (анатоксин) проти правця.
Ревакцинацію, тобто ще одне щеплення, він мав отримати в віці 18 місяців, тобто — у вересні 2015 року. Батьки надали згоду на щеплення, але не склалося: не було вакцини.
Взагалі той рік був чи ненайгірший за охопленням щепленнями в історії країни. Вакцинацію АКДП тоді отримали лише 23 відсотки дітей. Зараз посадовці звинувачують в цьому тих, хто відмовлявся від щеплень, але історія нашого хлопчика досить типова: бажали чи не бажали — вакцин просто не було. Так хлопчик став “неповністю щепленим”.( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2007671.html.

Верховний Суд про щеплення. Частина 5 — про “протиставлення інтересів”, якого не існує, і суддівське нехлюйство
Детально розібравши в попередніх частинах обставини (1 2 3 4 5) справи, яку розглядала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду</a>, ми можемо зробити певні проміжні висновки.
1. Правець не передається від людини до людини.
2. Правець не є “інфекційною хворобою” в термінах Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
3. Люди, які не були щеплені (або були “неповністю щеплені”) проти правця, не несуть жодної загрози чи небезпеки для інших.
4. Щеплення правцевим анатоксином не перешкоджає первинному інфікуванню і жодним чином не впливає на розповсюдження збудника інфекції.
5. “Неблагополучної епідеміологічної ситуації по правцю” не існує і не може існувати взагалі.
6. Згідно висновків славутської ЛКК, разі відсутності вакцин нещеплена дитина не створює небезпеку для інших, а у разі відмови батьків — створює.
Тепер, коли ми озброєні такими знаннями, перейдемо до найважливішого, принципового висновку, до якого дійшла колегія Верховного Суду на чолі з головуючим Д.Д.Луспеником.
“... завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.
У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір'ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета — загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров'я...”
Як можна побачити, суд вважає, що начебто існує певне “протиставлення інтересів”. З одного боку є інтереси батьків хлопчика з міста Славута, які скористувалися законним правом і відмовилися від ревакцинації проти правця їх дитини. Їх інтерес є зрозумілим — вони хочуть, щоб їх дитина мала можливість відвідувати дитячий садок. Їх інтерес є очевидним — він підтверджений позовною заявою, яку мати подала до суду.
З іншого боку, на думку суду, начебто існують інтерес “інших батьків та їх дітей”, а також “суспільства”. Проте ніхто з батьків, “які провели у встановленому державою порядку щеплення”, участі в справі не брав. Так само не брали участь сторони, які мають право представляти “інтереси суспільства”. Тому в чому полягає їх інтерес — не вказано. Чи існує цей інтерес взагалі — невідомо. Чи хочуть ці люди, щоб їх інтерес був захищений в суді і в саме такий спосіб — незрозуміло.
Справа 682/1692/17, якою Верховний Суд, захищаючи невідомі інтереси абстрактних осіб, обмежив права цілком конкретного хлопчика, є цивільною. Вона розглядалася за приписами Цивільного процесуального кодексу, який встановлює принцип диспозитивності як один з наріжних каменів цивільного процесу.
Ось як цей принцип сформульований в статті 13 ЦПК:( Collapse )
А поки що не будемо забувати важливий факт. Практика ЄСПЛ свідчить, що надання згоди на щеплення повністю знімає з держави будь-яку відповідальність, і матеріальну, і моральну, за усі наслідки, що можуть настати після нього.
Тому — тримайтеся.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2007881.html.

Andrii Klymenko разом з Юрієм Бутусовим та 16 іншими особами



Моїй карті морських загроз для України на Чорному морі (карта №1) вже 2 роки. А хрест на рекомендованих курсах на Маріуполь-Бердянськ був поставлений (як потенційна загроза) за декілька місяців до початку морської де-факто блокади Азовського моря (про те, як там зараз - сьогодні-завтра напишу).
І знаку оклика з жовтою зоною - теж майже 2 роки (білі кружечки - це захоплені російським спецназом морські бурові на нашому шельфі).
Карту №2 взяв у колеги Войтенка (maritimebulletin.net) - наші ЗМІ про це майже не пишуть, бо є звична "расчлененка" в прайм-тайм ТВ та партійні списки з розумними або красивими.( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2008191.html.

Алі Татар-заде
чудова нон пікап сторі. Не моя, я просто мимо їхав ув автобусі.
В салона заходить общітєльная молодая дєвіца, акцент неясний, але видно що московитка (просто не з нечернозем'я). Їхати мовчки скучно, починає строіть гласкі презентабельному хлопцеві, з-під травневки якого виразно виглядають біцепси. Теми банальні: ах яка погода, а дощ який, а то немаде сховатися від води та їсти так хочеться що аж переночувати нєгдє. Хлопець мляво підтримує бесіду. Здавалося, бути вже курортному раману, коли вона раптом каже в тому ж дусі:
-- А настроєніє у всєх какоє празнічноє, да? Всьо такі дєнь Расії. Хочетса гдєта пасідєть і ...
(ми ніколи не дізнаємось, що їй ще хотілося, бо хлопець відповів:) ( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2008529.html.

Sergey Naumovich


Roman Igorevich Petushkov
Журналисты начали уходить с телеканала ZIK, владельцем которого стал депутат Верховной Рады Тарас Козак, приближенный к Виктору Медведчуку.

О своем решении уйти с телеканала сообщил телеведущий Вахтанг Кипиани.
( Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2008716.html.