Розведення виборів по різних ділянках у часі - це те чого завжди боїться реальна влада
Алі Татар-заде
ну і про вибори. У наших умовах це велике накидалово, накивалово чи як воно там зветься. Все лежить на поверхні, але ви не бачите. Все відбувається в один день. Сотні різних паралельних ситуацій, розкидані по сотням місць, відбуваються і створюються в один день. Невже неясно, що це і є основний момент тої самої “мутності води”? Нє, вам неясно. Ви берете в цьому участь наче так і треба. Це як колективний поцілунок чи, пардон мою погану квебекську, як колективний трах. Поки всі чимсь зайняті, ніхто не бачить, чи ви справді когось трахнули, чи вас трахнули, чи ви тільки хвастаєтесь. Це зручно кому завгодно, тільки не тим хто хоче большой і чистої любові.
Одномоментно сто спітнілих членів виборчкому витирають лоба, з непідробним клопотом розводячи руками - ой, я така затуркана, бачте, сотні позовів, тисячі протоколів з мокрими пе(р)чатками, а шоя я одна. І ви їм навіть співчуваєте. Вони нічку не спали! А те що вони п’ять років на зарплаті щоби не спати нічку на кілька років, то вам не доходить. І судді. І прокурори. І журналісти (будь навіть у всіх ціх згаданих бажання встановити істину). ДІйсно, їм що всім розірватися? І пресловута общественість. Ок, я знаю пару сотень людей в країні (це, гадаю, преділ), які раді були б побути на кожній ділянці та при кожнім підрахуйстві свічку потримати. А їх криють козирем - а не хочеш сто тисяч махінацій та в одну добу?
Розведення виборів по різних ділянках у часі - це те чого завжди боїться реальна влада.( Collapse )
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2029462.html.
ну і про вибори. У наших умовах це велике накидалово, накивалово чи як воно там зветься. Все лежить на поверхні, але ви не бачите. Все відбувається в один день. Сотні різних паралельних ситуацій, розкидані по сотням місць, відбуваються і створюються в один день. Невже неясно, що це і є основний момент тої самої “мутності води”? Нє, вам неясно. Ви берете в цьому участь наче так і треба. Це як колективний поцілунок чи, пардон мою погану квебекську, як колективний трах. Поки всі чимсь зайняті, ніхто не бачить, чи ви справді когось трахнули, чи вас трахнули, чи ви тільки хвастаєтесь. Це зручно кому завгодно, тільки не тим хто хоче большой і чистої любові.
Одномоментно сто спітнілих членів виборчкому витирають лоба, з непідробним клопотом розводячи руками - ой, я така затуркана, бачте, сотні позовів, тисячі протоколів з мокрими пе(р)чатками, а шоя я одна. І ви їм навіть співчуваєте. Вони нічку не спали! А те що вони п’ять років на зарплаті щоби не спати нічку на кілька років, то вам не доходить. І судді. І прокурори. І журналісти (будь навіть у всіх ціх згаданих бажання встановити істину). ДІйсно, їм що всім розірватися? І пресловута общественість. Ок, я знаю пару сотень людей в країні (це, гадаю, преділ), які раді були б побути на кожній ділянці та при кожнім підрахуйстві свічку потримати. А їх криють козирем - а не хочеш сто тисяч махінацій та в одну добу?
Розведення виборів по різних ділянках у часі - це те чого завжди боїться реальна влада.( Collapse )
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2029462.html.