December 22nd, 2019

Главная проблема в "государственной монополии на насилие" в том что этой монополии ведь нету

Stanislav Kukareka
пра пиздаускас...

Вы знаете в чем вообще проблема? Проблемы начинаются с ошибок. И даже если просто в темной комнате (или дворе) вам грабли летят в морду со скоростью ковырнадцать метров в секунду и ускорением хер знает сколько "Ж" то это означает что вы не знали куда поставить ногу. Только и всего. Не более того. Вы ногу в результате поставили на грабли, все остальное - следствие.

Вместо "президентского пула" у нас теперь "зеленая команда", все те же яйца, только в профиль. И снова блять мы обсуждаем "право на насилие" где монополия блять должна принадлежать державе... Теоретически - должна. На практике все нихуя не так. И выхватить насилия ты можешь далеко не только от державы. Ты можешь выхватить насилия от каких то там "нацжон", или от частных коллекторов, или от государевых банков, от охранника в каком то "космолоте" или от полицая который после службы сильно расслабился и принял веществ. А ты ему под руку подвернулся вдруг. Да просто от любого наркомана в подвортне, если тот еще в школе был гораздо успешнее тебя в сфере физкультуры. Хотя даже не физкультура там решает, если на самом деле. Там масса вариантов есть и способов, причин и следствий, и прочего.
Collapse )
Держать например дома каких то львов, пантер, ягуаров и прочее - непопулярно. Они конечно котики, но они котики уже достаточно жирные для того чтобы нас убить. Они уже могут. И потому мы их гораздо меньше любим. Дома иногда держат собак размером с теленка которые легко могут убить и съесть хозяина, но не котов в таком формате. Потому что кот - хищник совершенный, а собака - нет. Несовершенный, да еще и не хищиник даже. Понимаете? И с государством все ровно то же самое. И с "монополией на насилие" тем паче. Все просто. Проще чем вы думаете..

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2238334.html.
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…

Серце київської фотографії на Прорізній

Зараз зробити фотографію напрочуд просто. Для цього взагалі не треба прикладати зусиль. Проте сто років тому, це було серйозна задача. Потрібно було завітати до фотоательє, витрачати час, та й кошти Але результат того вартував.
З історією київської фотографії тісно пов`язаний будинок номер 23а по вулиці Прорізній, у центрі міста.

Цей 4-поверховий будинок привертає увагу. Він дещо відрізняється від сусідніх споруд. Фасади типові для стилю ренесанс. Є центральний ризаліт з двома боковими терасами.Фасад прикрашений карнизами, пілястрами, тинькованими мандриками та легкими колонами.
Сам дім має Г-подібне планування, під кутом до житлових приміщень були розташовані господарські служби. Раніше на кожному поверсі було по дві великі квартири.Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2238475.html.

Київ. Садиба Сікорського. Історія з сумним кінцем

Що об’єднує видатного музиканта Лисенка, психіатра Сікорського та програміста Глушкова? Ці люди жили в різні часи, досягли успіху у різних галузях. Та все ж дещо спільне у них є. Це будинок за адресою вулиця Ярославів Вал, 15.

Частина перша. Лисенко


На початку XX століття на місці яскравого представника радянської архітектури стояв невеликий одноповерховий будиночок. Він був затишним, маленьким і ошатним. Це була фасадна садиба на червоній лінії забудови. Там були ворота, які вели у двір, де згодом звели триповерховий флігель.

У 1904 році у цій садибі Микола Лисенко відкрив Музично-драматичну школу. Микола Віталійович вже мав заслужене визнання і славу а ще зібрав у своєму закладі унікальний педагогічний колектив, тож учні охоче йшли навчатись до видатного композитора.
У школі було дві частини: музична та драматична. Лисенко викладав гру на фортепіано. Грати на скрипці навчала О. Вонсовська, а на віолончелі – С. Іздебська. Вокал викладали М. Зотова, О. Муравйова та Олександр Мішуга. До речі, Олександр Пилипович був справжньою зіркою того часу. Співак блискуче виступав на сценах Парижа. Мілана, Відня, Праги. Викладав він так само талановито, як і співав. Відділенням української драми завідувала талановита актриса Марія Старицька.Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2238933.html.