May 5th, 2020

АхметовГофф

Igor Lutsenko
Як стверджує Вікімапія, це маєток Ахметова. Як вам взагалі? Мені подобається, хоча є куди рости.
Отак живе найуспішніший український бізнесмен - будується, розвивається. Гуляє власним парком, може собі дозволити.
Зараз, кажуть, ради оцього всього зупиняють енергоблоки українських АЕС, щоб можна було вугільним електростанціям Ахметова працювати. Не знаю, чи правда.
P.S. Там у нього глушилки працюють (чи у сусіда, хз), щоб дрони не літали, але ми ж фронтова аеророзвідка, нас так просто не візьмеш.

Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2365855.html.
promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…

А це дуже серйозно, повірте) Irina Venediktova, гражданочка, як справи?

Roman Sinicyn
Привіт.
А це дуже серйозно, повірте)
Irina Venediktova, гражданочка, як справи?
===
WBC Ультрас Динамо
Ми, Ультрас Динамо Київ, уважно слідкуємо за ситуацією, що розвивається навколо справи активіста та націоналіста Сергія Стерненка.
Нагадаємо, що на Сергія було здійснено три замахи. Під час останнього загинув один з нападників.
Якщо антиукраїнські сили таки спробують незаконно висунути підозру у вбивстві або затримати Сергія - ми одразу ж оголосимо загальну мобілізацію та збір для акції протесту!
Закликаємо інші фанатські рухи та всіх українців, кому не байдужа доля цієї країни, тримати руку на пульсі подій.
Українці мають право на самозахист!
Детальніше про історію Сергія можна подивитись тут: https://youtu.be/q89pihGY5S8

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2366115.html.

Нельзя делать мир слишком простым. Ибо это превращает его в тюрьму

Stanislav Kukareka
Весьма забавный взгляд на вещи. И в принципе в том много правды, хотя явно не вся. Проблема тут совсем в другом...
Мы живем в мире "электронных помощников". Электроника - это по сути костыль. Некий инструмент позволяющий расширить наши возможности там где они недостаточны. И тут критическую важность приобретает вопрос собственно задач. Одно дело когда компьютер рассчитывает вам атомную бомбу или сажает корабль на поверхность Луны. А именно этим кстати занимались первые компьютеры... То есть решает некие задачи сложные, с которыми иначе трудно справиться, вернее - невозможно справиться. И совсем другое дело когда компьютер помогает вам написать на управдома жалобу или выбрать себе новое платье.... Это две огромные разницы.
Привлечение компьютера к решению задач простых и тривиальных - оно несет свои нюансы и последствия. Когда компьютер вместо некоей прокладки между тобой и миром (что сложен и многообразен) начинает заменять тебе тот самый мир, становится "вещью в себе". Когда он перестает упрощать сложное (что объективно существует) а начинает далее примитизировать уже и без того простое. И тогда жизнь становится скучна. Более того, она становится просто токсична.
Проблема в том что человеку имманентно так сказать присущи некие конгитивные способности, способности воспринимать ту "сложность" и работать с ней. И если та собственно "сложность" ниже тех способностей то жить становится довольно скучно. И если строить звездолеты (например) всегда считалось гордым и почетным, то например кидать говно лопатой - уже не очень. Простой и монотонный труд всегда был тягостью, а порой - даже наказанием. И кстати он никогда не порождал "лучших представителей человечества", вот в чем прикол. Он разрушительно действует на человека. Он убивает мозг, и убивает личность.
Я понимаю что это довольно спорный тезис, и что даже мол среди простых крестьян встречаются хорошие люди, не только среди простых философов. Оно конечно да. Но там естественный отбор. Даже с кувалдою или лопатой можно творить чудеса, и обращаться виртувозно, как со скрипкой. И так бывает, ибо в каждом деле есть свои хитрости. И если вы когда то видели как работает настоящий мастер (в любой сфере) то вы наверное об этом уже знаете. Мастера делают сложные вещи (на самом деле сложные) даже очень простым инструментом. Что собственно и характеризует уровень их мастерства. Ну то есть разума, тех самых конгитивных их способностей. Вот именно по этому мы их и называем мастерами, а порой даже художниками. И потому они и вызывают уважение.
Проблема в том что уважения не вызывают остальные, вот в чем беда.Collapse )
Нельзя делать мир слишком простым. Ибо это превращает его в тюрьму, или еще какую то там камеру психушки с мягкими стенами. Нельзя отбирать свободу у людей, в том числе и свободу делать ошибки. Ибо жизнь наша состоит из ошибок, это единственный способ познания мира и взаимодействия с ним. Иначе человек сломается, он перестанет быть человеком. А то во что он превратится (перестав быть человеком) вам точно не понравится, я это обещаю 🙂 Не нужно играть в демиургов, это опасные игры, и они кстати еще и запретные. И это не напрасно так...


=====
Людмила Коромислова
New York Times публикует мощный текст с основным тезисом: потребление цифровых услуг - это признак бедности. Мы говорим цифровая экономика, а подразумеваем экономика услуг для бедняков.
Вы бедный, если ваш врач консультирует вас по интернету, а не в ходе личной встречи.
Бедный, если ваши дети учатся онлайн, а не у оффлайновых преподавателей.
Бедный, если покупаете товары онлайн, а не в красивом магазине в центре города.Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2366287.html.

Diana Makarova · З діаспорою не складається

От не складається всі роки війни, хоч ти трісни. Мабуть, ми якогось діаспорянського секрета не знаємо. Її, діаспорянської, Великої Воєнної Таємниці.
Уточнення - з великою, централізованою діаспорою.
Складається з:
- тими, хто воював, волонтерив, а потім переїхав до заграниці. Оці точно знають, що потрібно на фронті. Оці точно вміють перевірити твою роботу і, відповідно, знову тобі допомогти. Дякуємо вам.
- тими, хто вміє перевірити твою роботу по інтернету і точно ж знає, що найкраща допомога та, про яку тобі скажуть "Нам потрібно саме оце." Куплять і вишлють. Дякуємо вам.
З Великими Централізованими не складається, хоч ти нам трісни.
От була одна історія.
Літо 14-го року, дзвонять мені колеги:
- Там діаспора приїздить. Хочуть побачити, як працюють українські волонтери. А в нас машина зайнята, ми скоро офіс відкриваємо. Ви не можете діаспорян повозити, розказати, показати?
Ну, я потилицю пошкребла, але ж діаспора - це святе. І згодилась.Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2366715.html.

Ярослав Вішталюк · Як працюють ті, кого "не існує"

Другий день спостерігаю за черговим "тестуванням" сітки "лідерів впливу", яку почали створювати при Януковичі і довели до абсолюту при Порошенку - причому за участю тих самих осіб. Здавалося б їх ловили на брехні не раз, але в нашому інтернет-суспільстві поняття репутації (треба буде якось про це написати з точки зору теорії ігор) нульове - Арєстовіч може співпрацювати з одіозним Дугіним над побудовою "євразійства" для "протидії клятому Заходу", поливати лайном Помаранчеву революцію, довго брехати і потім надрукувати розгорнутий пост про "я вам много врал", але його все одно буде продовжувати читати 170 тисяч осіб. Олексій Гончарєнко може 12 років бути "регіоналом", винищувати в Одесі паростки української мови, розбудовувати "Новоросію" і навіть зараз прямо захищати "русскій язик", але його все одно читатимуть 75 тисяч осіб. Нойнєц може працювати на Партію регіонів, захищати "Папу" Януковича і називати Небесну сотню "мертвими і смішними", але його все одно читатиме 25 тисяч осіб. Ну і так далі - що тут розказувати, всі і так все знають. Таким чином поняття репутації зведене до нуля, важливо тільки що саме каже суб'єкт в даний момент і наскільки воно подобається його читачам (тобто вкладається в їх вибудувану для себе систему цінностей) - це абсолютно нераціональна дія, побудована на чистих емоціях. За цим навіть цікаво спостерігати, особливо усвідомлюючи його небезпеку - класична теорія ігор каже про наростання в такій системі ризиків обманом "взяти банк", так наперсточники розігрують "лохів" (гравці, які нераціонально ігнорують репутацію) програючи один одному, щоб назбирати з них побільше грошей, забрати їх разовим "випадковим" виграшем і зникнути. Щоправда в нашому випадку "виграшем" ймовірно може стати черговий "майдан", наслідки якого кожен може прогнозувати сам залежно від ступеню власного оптимізму чи песимізму відповідно.
Цього разу сітку тестують на "кортежі Зеленського". Здавалося б - "зеленоквартальна" влада і так дає купу приводів для обґрунтованої критики щодня, навіщо щось вигадувати? Проблема в тому, що реальні дії, які можна і треба критикувати, зазвичай не вкладаються в базову систему цінностей більшості українців (тобто не сприймаються, як реальна загроза), тому для перевірки "соцмережевого" впливу доводиться використовувати те, що зачіпає тригери самозбереження.Collapse )
Риторичним лишається питання, на користь чи шкоду йде країні в цілому поширення брехні замість критики реальних помилок, як і гадати, де ж той знаменитий "критичний розум", яким так пишались порохоботи. Правда нині не в пріоритеті, а патріотизм звужений до персони одного політика, якого вони вважають "життєво необхідною запорукою існування країни". І нічого з цим уже не вдієш.

Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2366887.html.