May 6th, 2020

Diana Makarova. в процесі згадала ще одну історію

Diana Makarova
в процесі згадала ще одну історію. Та, власне, я її ніколи не забувала. Вона настільки гидка, що й писати не хочеться. Але, бачу, треба.
... була в нас одна фондерка з заграніци. Дуже поважали ми її, і не лише за допомогу - а допомога як для однієї людини була чималою. Одразу було видно - любить Україну ця людина, рветься захистити її від Росії.
Аж тут раптово труба, гроза - на Україну впали вибори. І ця фондерка аж захлинулась від любові до Петра Олексійовича - і то нічого, кожен має право любити кого хоче, кожен має право симпатизувати кому завгодно.
Та й так подумати - серед наших фондерів були симпатики Порошенка і навіть Тимошенко, Кошулинського і навіть Гриценка. Симпатиків Зеленського не було. Не було також симпатиків колишніх регіоналів, та й слава богу. Була деяка кількість поміркованих людей - поживемо, побачимо, народ зробив свій вибір, не розпочинати ж громадянську війну. До речі, саме оця поміркованість в дні виборів дуже злила всіх затятих симпатиків політиків різного пошибу. Ну, то таке. Поміркованість завжди злить істерію.
І ось в якомусь треді зійшлись до розмови:
- боєць 14-15 років, поміркований громадянин України, ні за Зеленського, ні за Порошенка, та вже заспокойтесь, вибори стались, давайте якось жити далі, а не влаштує нас цей президент, знімемо його та й по всьому...
- і ця діаспорянка, закохана у Петра Олексійовича. І понеслось.
Діаспорянка була немолода за віком, але темпераментом юна, аж бризки летіли, здавалось, з далекої Германії, як вона крила нашого бійця і вимагала розділити її святу любов до Петра Олексійовича.
А наприкінці вона сказала:
- Та якби я знала, що ви не за Порошенка, я б вам і допомогу не висилала. Жаль, що вас там на фронті не вбили.
І я, що слідкувала за цим тредом, раптом вклякла.
Я заморозилась.
Тоді я зрозуміла, що ні, насправді я опеклась тим коментом.
І я згадала...Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2367170.html.
promo don_katalan Грудень 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…

Де позов?

Volodymyr Boiko з Igor Lutsenko.
Маю запитання до заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка. Антоне Юрійовичу, а чому полковник поліції Юрій Голубан досі не подав до Печерського суду позов до Ігоря Луценка про захист честі й гідності, опублікований Вами на сайті МВС України ще 16 березня 2017 року? Що трапилось?
Нагадаю, що понад три роки тому Ігор оприлюднив інформацію, що улюбленець міністра Авакова полковник поліції Голубан у 2014 році проходив, так би мовити, службу в батальйоні ДНР «Восток» на посаді ротного командира з прізвиськом «Вампір» і розстрілював бійців Національної гвардії України. Через це заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін поширив на своїй фейсбук-сторінці заяву, що він разом з народним депутатом Євгеном Дейдеєм (нагадаю, що Дейдей – це одеський гопник, засуджений 23 березня 2012 року вироком Суворовського районного суду Одеси за низку розбійних нападів, якому Аваков видав фальшиві документи й зробив народним депутатом) заб’є Ігоря Луценка бейсбольними бітами при виході з Верховної Ради. А Ви, Антоне Юрійовичу, пообіцяли в судовому порядку примусити Ігоря Луценка вибачитись перед Голубаном, назвавши Ігоря «инструментом росийськой пропагандьі». З такої нагоди МВС України розмістило позовну заяву Голубана.
https://mvs.gov.ua/ua/news/6532_YUriy_Goluban_podav_pozov_do_nardepa__Igorya_Lucenka_pro_sprostuvannya_nedostovirnoi_informacii_zahist_chesti_gidnosti_ta_dilovoi_reputacii_FOTO_VIDEO_DOKUMENTI.htm
Але ця позовна заява чомусь досі до Печерського райсуду не потрапила. Тож я турбуюсь, може, щось трапилось? Може, навпаки, це Ви захотіли вибачитись перед Ігорем Луценком, але чомусь забули це зробити?

Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2367466.html.

Як діють кримські санкції (2). Вплив санкцій на банківську сферу в Криму


Тетяна Гучакова, Андрій Клименко, Ольга Корбут

Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних

досліджень» та BSNews

BlackSeaNews продовжує публікацію українською та англійською мовами нової книги наших журналістів «ЯК ДІЮТЬ КРИМСЬКІ САНКЦИИ».
Вашій увазі пропонуються такі статті (глави):
Окупація Криму, санкції та блокада

Стан санкційного режиму на 1 лютого 2020 року
Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2367530.html.

Що саме не так з обміном полоненими, дисидентами і злочинцями між нами та окупантом

Алі Татар-заде
мені знадобилося 7 років війни та окупації, щоби чітко сформулювати, - не інтуїтивно, а предметно - ͟щ͟о͟ ͟с͟а͟м͟е͟ ͟н͟е͟ ͟т͟а͟к͟ з обміном полоненими, дисидентами і злочинцями між нами та окупантом.
Я пішов від зворотнього. Ми самі маємо формувати списки, кого готові віддати. Ми мусимо закладати повістку, а отже і ініціативу.
А не реагувати на пропозицію нашого "головного постачальника" полонених та заручників - Московії.
Подібно давньому князю Святославу, та кожному середньовічному королю ("з відкритим забралом"), ми маємо відкривати списки нашого "фонду обміну", а не приховувати від "громадськості" та "голосливих дилетантів".
Як тільки Раша арештовує - ще тільки починає переслідування когось в Криму, Донбасі чи у себе в федерації, МИ маємо заявити, - кожного разу, - щоби негайно припинили, ІНАКШЕ ми виключаємо такого-то імярека з нашого фонду обміну. "Ми знаємо, що ця людина для вас важлива, і ми НЕ розглядатимо варіантів її обміну, поки ви не відступите до лінії статус-кво на вчора", тобто поки РФ не припинить практики "набору" нових заручників для обміну.
Якщо РФ послухає, то ми НЕ віддаємо ту людину їм, а ЛИШЕ повертаємо її в обмінний список.
Таким чином, одного злочинця можна продати двічі і навіть тричі - кілька раз виртуально, і тільки 1 раз фізично. Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2367951.html.

Stanislav Kukareka · Немного про компьютеры и ностальгию

Когда программы были маленькими а компьютеры - большими вопрос ИИ тоже довольно широко обсасывался. Маститые мужи кричали нам что там все просто, им просто нехватает памяти, процессора или еще чего то там. Но завтра - точно хватит (в закон Мура верили уже тогда) и тогда взойдет она, звезда пленительного счастья. То есть создание ИИ считалось делом предрешенным и неизбежным, в каком то очень близком будущем. Мол дело все только в количественных показателях которые невпынно достигаются и будут достигнуты.
И они в принципе - достигнуты уже давно, и в гребанный смартфон довольно легко влазит несколько "ленинских библиотек", и даже астрономическое вроде как число нейронов в мозге человека - не выглядит какой то страшной и недостижимой цифрой. Можно сказать что на сегодня - "материальная база ИИ" вполне уже построена, но только воз и нынче там. Кстати и с коммунизмом было все очень похоже, такое вот интересное совпадение. Еще годах в 60-х "кибернетики" едва оправившиеся от репрессий и гонений - уже пытались строить всякую страну в смартфоне, хотя вместо смартфона там были многие шкафы размером с холодильник. И обещали нам что это будет клево, и поможет нам преодолеть решительно все родовые пятна социалистического строя. На самом деле получилось там как в басне про вершки и корешки, но то отдельная история...
Короче говоря, в те годы кроме "лобовых" подходов, создания всемогущих оракулов учета и планирования - были побочные ветви развития. Порой весьма забавные, а на сегодня - незаслуженно забытые. Попалась мне когда то книжечка забавная, что то там про "когнитивные возможности в ИИ", или чего то там такого. Советских кстати авторов. Те авторы честно сказали, пока нам не хватает мегабайтов с мегагерцами (да, на то время они еще оперировали "мега", а не "гига" или даже "пента") - давайте сделаем хоть шо нибудь. Костыль какой-то который нам поможет уже сегодня. И дальше началось там самое интересное... Collapse )
И результаты были кстати поразительны. В прямом и переносном смысле. Но об том в следующей части. Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2368248.html.

Тим часом справи беркутів далі ховають

Інна Неродик
Тим часом справи беркутів далі ховають. Два роки! не може початися розгляд справи беркутівця Логвиненка.
Він відбирав у мене та оператора 5 каналу право виконувати журналістську роботу під час Революціі Гідності. Він відбирав у учасників Революції Гідності право на протест.
А сьогодні він скористався своїм правом! на відвід судді і знову затягує судовий розгляд. В залі суду він розпинався сьогодні про свої права 🤬
Це - беркутівець Анатолій Логвиненко. Керував ротою беркуту, коли били автомайдан на кріпосному. Побив камеру 5 каналу на майдані під час зйомок. По ньому купа епізодів за злочини під час Майдану.
В Києві, мабуть, не залишилось суддів, які можуть розглянути його справу. Бо більше двох років ми ходимо на ці «засідання» в різні суди, які не відбуваються, бо кожного разу - відвід, відвід, відвід.
Чому беркутівець Логвиненко може скористатися своїм правом на відвід судді і затягування процесу, а ті, кого беркут бив і вбивав, - досі не можуть скористатись своїм правом - на справедливість?
Я не правник, але тут явно щось не те.

Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2368258.html.