Salus populi suprema lex (988)

Diana Makarova
Що відчувають вони - ті, хто начебто яскраво запалав спочатку, а потім дихалки не вистачило, комусь не вистачило здоров'я, ще в когось не стало бажання. Що?
Що вони відчувають, спрінтери, які не змогли стати стаєрами і зійшли з дистанції, лишаючи там меншість, спиною відчуваючи пустоти в рядах, що рідшають з роками?
Полегшення.
Полегшення відчувають ці колишні волонтери.
Їм вже не треба клянчити грошей на допомогу фронту. Не треба дивитись з жахом на розкалений телефон. Вони можуть вже не чути прохання (часом волання) про допомогу фронту і не переживати їх, приміряючи до себе. Вони заткнули вуха від цих волань.
Полегшення відчувають вони - бо ці колишні волонтери змогли дистанціюватись від фронту і від допомоги йому.
Що відчуваємо ми - ті, хто лишається?
Що відчуваємо ми, з жахом дивлячись на наші ряди, що стають все меншими, все вужчими, рідшими...
Нічого ми не відчуваємо, скажу вам чесно. Бо кожен такий вихід волонтерів з обойми не робить погоди ані на мить. Бо робота не припиняється і йде собі як раніше. І, озирнувшись здивовано на ряди, що порідшали, ми знову дивимось вперед і розуміємо, що робота-то йде. Виявляється, ті, що пішли, були цілком замінними? Виявляється, що їх вихід на умовну "пенсію" аж ніяк не вплинув на продуктивність справи?
І те, що робилось начебто юрмою - можна робити набагато меншими силами тих марафонців, що лишились?
... а от коли і у марафонців скінчаться сили - тоді погано, друзі. Це кажу вам я, спрінтер за природою, що мусів стати бігуном на довгі дистанції.
А бігти цю дистанцію, коли міни падають все ближче, стає дедалі складніше.
Другий тиждень я проходжу обстеження.
Несподівано повен жовчний міхур каміння. Звідки й чому, раніше не було!
- Були там камені. То їх просто не бачили. - сумно кажуть мені, вдивляючись в екран, лікарі.
( Collapse )
Якби ж не ці трикляті міни... Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2426334.html.

Alexandr Kochetkov
Неоднократно прогнозировал появление некоей «Партии местного самоуправления». Теперь делюсь впечатлениями от состоявшегося факта.
Не знаю, как так получилось, но «Пропозицию», как официально называется эта партия, организовали, в основном, те мэры, у которых в их городах наиболее хорошая ситуация с коронавирусом. Если так же успешно будет и в остальной деятельности — то партия состоится. И результат будет не только на местных выборах.
Зато прекрасно понимаю, почему именно в момент презентации «Пропозиции» в Киеве, в Днепре, где как раз и была инициирована эта партия, прошли обыски в ряде коммунальных предприятий и редакциях, близких к городскому руководству. О причинах реально говорит та ненависть к новой партии, которая сквозит в упоминании о ней в СМИ, контролируемых офисом президента.
Теперь всем очевидно, что в окружении Владимира Зеленского воспринимают такую партию как реальное противодействие их стремлению получить абсолютную власть в Украине — и в центре, и на местах. И когда такое противодействие появляется — это вселяет.
Главное программный пункт партии — утверждение Европейской хартии самоуправления в Украине. Вот интересно, кто из власти рискнет выступить против такого абсолютно демократического постулата, ведущего Украину в Евросоюз?( Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2426555.html.

Igor Lutsenko
Міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов заявив про необхідність перегляду співпраці з міжнародними організаціями, зокрема з ЮНЕСКО. «З одного боку, це нікому не заважає, з іншого - створює купу додаткових обмежень», - висловився представник уряду.
Що, мої милі друзі, значить ця заява? Що забудовники остаточно перемогли всередині країни, знищили Державну архітектурно-будівельну інспекцію, прибрали обмеження у національному законодавстві, і тепер лише міжнародні зобов’язання України заважають їм остаточно розгулятися.
Нагадаю, у Києві Ларву і Софію захищає лише громадськість разом з ЮНЕСКО. Зокрема, їх зусиллями ми зупинили будівництва на Гончара 17-23, обмежили поверховість на Музейному провулку тощо. ЮНЕСКО допомагає нечисленним українцям захищати центр Чернівців і Львова – звісно, ця організація, вона як кістка в горлі.
А шановному пану міністру Чернишову дякую за таку непересічну відвертість. Раніше таке говорити соромилися, але ж епоха бідності вже скінчилася.
( Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2426794.html.

Andrii Klymenko
Я б не радив легковажно відноситись до нового путінського історичного опусу. Великий Пу - на відміну від багатьох світових лідерів - завжди виконує те, про що каже в своїх виступах. Там зашитий план наступних дій. Навіть декілька планів. Читайте на сайти Кремля.. Уважно. З олівцем.


( Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2427061.html.

Igor Lutsenko
Кілька місяців забуваю написати, як мене бісить цей вираз «соціальна дистанція».
Щоб запобігти інфекціям, слід тримати ФІЗИЧНУ дистанцію. Щоб боротися з епідемією, слід скорочувати СОЦІАЛЬНУ дистанцію, тобто більш уважними бути щодо своїх рідних, близьких, друзів, лікарів свого району, тощо. Більше спілкуватися, більше допомагати один одному, а для цього – максимально використовувати усі нові засоби СОЦІАЛЬНОГО зв’язку.
В роки великих нещасть рятує якраз людське єднання.
Натомість «соціальна дистанція» - це обмовка по Фройду, це якраз мрія тих, хто хоче використати коронавірус для своїх політичних цілей: нав’язати суспільству відстороненість, а відтак посилити роль апарату примусу, на противагу громадянській солідарності. ( Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2427181.html.

Алі Татар-заде
48 хв. · Поширено серед: _Публічно
історія з погромами в Діжоні та появою там графіті з російським триколором і привітаннями путлеру (які неодмінно потрапили в рос.репортажі, звісно)
Там йшли зіткнення чеченської та маврської діаспор з кримінальним відтінком.
Маври, яких чеченці звуть наркоторговцями, побили місцевого чеченського хлопчика, якому було "всього 16" (потім виявилось, що 19).
Чеченці (яких маври звуть "сами ви наркоторговці"), майже всі - біженці від Кадирова і путлера, приїхали туди з усієї Франції з намірами "навести лад".
Потім з'явилися росіянські триколори і привітання путлеру, а також - графіті в яких місцевий шеріф зветься "Бернаром Кадировим".
Обиватель зробив одразу кілька висновків.( Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2427596.html.

Tymur Bobrovskyy
Щойно я знайшов скарб з 57 дорогоцінних предметів.
Надзвичайно коштовний та майже несподіваний (найчастіше так і буває зі скарбами). Безцінний для української історії, з визначним провенансом (що не дуже характерно для скарбів). За два дні безперервного «сидіння» у мережі (а це зовсім не притаманно скарбошукацтву). За опосередкованою підказкою Дмитра Вортмана, якому щиро дякую за корисне посилання на сайт (сучасні кольорові фото). Користуючись матеріалами Григорія Полюшка, якому особлива шана за його наукові розвідки (архівні чорно-білі фото 1930-х рр.).
Віднайдені коштовності – на світлинах. Це переважно церковні речі з ризниць Софійського і Успенського соборів м. Києва, виготовлені із золота, срібла та коштовного каміння. Більшість з них раніше вважалися беззворотньо втраченими. Та з’ясувалося, що вони збереглися. На жаль, не у нас, – у фондах Державного Історичного Музею Російської Федерації, у Москві. Але збереглися. Не знищені. І це дуже тішить.
Маю надію, що «моя» знахідка стане у нагоді усім, хто не байдужий до української спадщини. І, схоже, «там» ще чимало подібних скарбів.
Для допитливих – трохи подробиць:( Collapse )

Всі ілюстрації на ФБ Tymur Bobrovskyy - https://www.facebook.com/tymur.bobrovskyy/posts/4221147967897177 Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2427751.html.

Anatolii Kaganovych Киевские истории
После войны, 2 года, пока моя бабушка отвоевывала и отвоевала, т.к. дед был на войне, свою комнату на Владимирской, 49 в коммуналке на 36 жильцов, вся семья жила у родственников на Пушкинской, 39. Это как раз напротив дома Патриарха по Пушкинской, 36, где тогда располагалась миссия Американской гуманитарной помощи, которая, на всякий случай, контролировала так называемые базы "Разноэкспорта", распределяющие помощь от общественных организаций США и Канады.( Collapse )
Александр Павлов, который тоже жил в папином доме, написал прекрасный рассказ про это время и про это место. Почитайте, почувствуйте ностальгический вкус эпохи и портяночный запах Совка.
Александр Павлов. БЕЛЫЙ ДУХАН НА УГЛУ
Бывший дом наш на Пушкинской 39 представлял собой обгоревший, изу­родованный остов жизнесобирательного некогда организма. Рядом высились скульптурные руины — памятники былого великолепия. Кое-где сохранились и пригодные для проживания дома. На углу Караваевской, в нескольких ми­нутах ходу от нашего нового жилища, сохранился ресторан «Спорт». Этот двухэтажный дом представлял в плане букву «Г» — вытянутую и скошенную. На первом этаже располагались обеденные залы, а на втором — жилое помещение с единственным балконом, простиравшимся над входом. На пло­щадке перед дверью вечно курили посетители, прицепляясь пьяными взглядами к прохожим.( Collapse ) Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2427922.html.