Моїй карті морських загроз для України на Чорному морі (карта №1) вже 2 роки. А хрест на рекомендованих курсах на Маріуполь-Бердянськ був поставлений (як потенційна загроза) за декілька місяців до початку морської де-факто блокади Азовського моря (про те, як там зараз - сьогодні-завтра напишу).
І знаку оклика з жовтою зоною - теж майже 2 роки (білі кружечки - це захоплені російським спецназом морські бурові на нашому шельфі).
Карту №2 взяв у колеги Войтенка (maritimebulletin.net) - наші ЗМІ про це майже не пишуть, бо є звична "расчлененка" в прайм-тайм ТВ та партійні списки з розумними або красивими.
А танкер, що горить в Оманский затоці після атаки невідомо чим - це вчора, 13 червня.
І що цікаво - ніхто досі достеменно не знає, що це було: торпеда, морська міна, вибуховий пристрій під час завантаження нафтою, підводні диверсанти.
Але світовим цінам на нафту все одно - хто б це не був...
Все одно буде морським перевізникам, якщо (або коли) щось подібне трапиться на шляху між Босфором та українськими портами Чорного моря. Уявили собі, одесити, херсонці, миколаївці, кияни?
Це відповідь на питання, навіщо нам негайно та швидко розвивати Військово-морські сили. І прискорювати... Бо танками та артилерією морського диверсанта не зупиниш...
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2008191.html.
Journal information