Як завжди, коли в Туреччині відбувається щось гідне уваги (і я зовсім не про курортний сезон), читати потрібно Osman Pashayev.
І цього разу пан Осман гарно виписав усі перепетії та драму (а без неї в турецькій політиці -нікуди) повторних виборів мера Стамбула.
Справа в тому, що на попередніх чергових виборах правляча партія втратила контроль над найбільшими містами, а електоральний розрив у Стамбулі усіма правдами і неправдами вийшов замалий, щоб влада, вживаючи українську парламентську лексику «здалась без бою».
Але повторні вибори розставили крапки над «і». Опозиціонер пан Імамоглу переміг діючого мера пана Йилдирима з розривом близько 10% голосів.
Це важливо. І справа не в персоналіях мерів (з паном Йилдиримом мав нагоду бути знайомим і він справляв дуже хороше враження).
Якщо повернутися до факту втрати правлячою партією контролю над місцевою владою в Анкарі, Стамбулі (Ізмір партія справедливості, здається, і так ніколи не контролювала) і тд, а також появу на політичному полі нових популярних партій включно з політсилою колишнього соратника нинішнього президента - Ахмета Давутогоу, то час зробити висновок про можливість кардинальної зміни влади у нашого сусіда.
Реджеп Ердоган і його політична партія залишаються владою без невеликого майже двадцять років. Президент Туреччини розпочинав політичну кар‘єру у високій політиці на посаді мера Стамбула (тому, не виключено, може сприймати цю поразку персонально).
Але тренд на зміну еліт, здається, охопив увесь світ. І в цьому ситуація в Україні та Туреччині є дуже подібною.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2017793.html.
Journal information